Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №607/26797/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 607/26797/25 пров. № А/857/16399/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,

представника відповідача Файчука А.С.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Базан Л. Т.,

час ухвалення рішення – 11:35:15,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6319345 від 10.12.2025, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки інспектора є недоведеними, необґрунтованими й такими, що не відповідають дійсності. Так, згідно оскаржуваної постанови, він 10.12.2025 о 21:27 год. в с. Лісоводи по вул. Сугерова керував ТЗ MAN TGA 18.440 ВО8036ЕН не виконав вимогу дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», та продовжив подальший рух автомобіля в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4.в.ПДР. Зазначає, що жодного порушення ПДР не допускав, на вказаній ділянці дороги рухався у дозволеному напрямку, жодних дорожніх знаків, які б забороняли рух, встановлено не було. На місці зупинки належних та допустимих доказів порушення ним ПДР України поліцейським не надано, не надано також і схеми організації дорожнього руху, яка б підтверджувала наявність забороняючих дорожніх знаків на вказаній ділянці дороги. Поліцейський лише повідомив що виноситиме оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення. Під час розгляду справи його клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку із бажанням скористатись правовою допомогою адвоката, після спілкування працівника поліції з напарником та невідомою йому особою в телефонному режимі, були безпідставно відхилені, всупереч вимогам ст. 268 КУпАП, позбавивши його права на захист, а розгляд справи продовжився та 10.12.2025 було винесено оскаржувану постанову. Крім цього, у матеріалах відсутня будь-яка відмітка про роз`яснення прав, немає підпису особи під відповідною графою, немає відеозапису, який би це підтверджував, відповідно, права позивача фактично були проігноровані, оскільки було відмовлено у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справу, у зв`язку з бажанням скористатись правовою допомогою адвоката, таким чином, порушено право на захист. Також, поліцейським не було оголошено зміст оскаржуваної постанови від 10.12.2025, а її копія не містить підпису посадової особи, що її склала. Звертає увагу на те, що із відеозапису з нагрудної камери працівників поліції неможливо встановити місця розташування дорожнього знаку 3.3. "Рух вантажних автомобілів заборонено". Також оскаржувана постанова не містить інформації про місце розташування вказаного дорожнього знаку. Таким чином, відсутні докази на підтвердження наявності на ділянці руху автомобіля позивача дорожнього знаку 3.3. "Рух вантажних автомобілів заборонено", місця його розташування, що в свою чергу позбавляє можливості визначити зону дії такого знаку. Відтак відповідачем не надано беззаперечних доказів, що його автомобіль не виконав вимогу наведеного вище дорожнього знаку та здійснив подальший рух в зоні дії цього знаку, чим порушив п. 8.4. в) Правил дорожнього руху.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6319345 від 10 грудня 2025 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн штрафу скасовано та закрито провадження у справі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки надані відеозаписи не містять фіксації руху належного йому транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», не дають можливості встановити місце розташування такого знаку та факт його дії щодо транспортного засобу позивача, а схема організації дорожнього руху чи інші докази на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надані. При цьому, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України, саме на відповідача покладається обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови. Суд першої інстанції також встановив порушення процедури розгляду справи, зокрема невиконання вимог ст. 285 КУпАП щодо оголошення постанови після закінчення розгляду справи, а також відсутність підпису посадової особи, яка її винесла, що суперечить вимогам ст. 283 КУпАП.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки надані відповідачем відеозаписи підтверджують рух транспортного засобу MAN TGA 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , під заборонний дорожній знак 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», а після розгляду справи працівники поліції безперервно прослідували до відповідної ділянки дороги, де зафіксували місце встановлення цього знаку; при цьому повна маса вказаного транспортного засобу становить 18 000 кг, що перевищує встановлений знаком 3.3 ліміт у 3,5 т, а відсутність зазначення конкретної маси на знаку означає поширення заборони на всі вантажні транспортні засоби понад 3,5 т. Вважає, що право позивача на правову допомогу, передбачене ст. 268 КУпАП, порушено не було, оскільки інспектор запропонував перенести розгляд справи на 12.12.2025, тобто через два дні, однак позивач від запропонованої дати відмовився, що свідчить про відсутність реального наміру скористатися правовою допомогою. Крім того, вказує, що недоліки оформлення постанови, зокрема відсутність підпису посадової особи на її примірнику, не можуть бути самостійною підставою для її скасування за наявності події та складу адміністративного правопорушення.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6319345 від 10 грудня 2025 року, винесеної інспектором відділу поліції №5 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Куцим Д.О., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за те, що він 10 грудня 2025 року близько 21 год.27 хв.,. керуючи транспортним засобом MAN TGA 18.440 НОМЕР_1 в с. Лісоводи, вулиця Сугерова, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» та продовжив подальший рух автомобіля в зоні дії знаку, чим порушив вимоги п. 8.4 (в) Правил дорожнього руху України – порушення вимог заборонних знаків.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд, не заперечуючи наявності у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, вважає що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинно компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно із пунктом 8.4 (в) ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи – заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до розділу 33 пункту 3.3 ПДР України, знак 3.3. «Рух вантажних автомобілів заборонено» забороняє рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3.5 т (якщо на знаку не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знаку, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП,… порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг,…тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як слідує із відеодоказів, які надав суду першої інстанції відповідач, а саме відеофіксації з нагрудних камер працівників поліції, а також із відеореєстратора службового автомобіля поліції, які на його думку доводять вину позивача, до автомобіля за кермом якого перебував позивач, підійшов ходить працівник поліції, пояснюючи йому, що позивач порушив вимоги дорожнього знаку 3.3. «Рух вантажних автомобілів заборонено», на що водій вказує, що дорожній знак на вказаній ділянці дороги відсутній. Інспектор заперечив пояснення водія та вказав, що дорожній знак встановлений. Після встановлення особи водія та перевірки документів на транспортному засобі, інспектор повідомив, що на ОСОБА_1 буде складено постанову за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн., яку він може оскаржити протягом 10 днів. Після цього, ОСОБА_1 були роз`яснені права особи яка притягається до адміністративної відповідальності передбачені ст.268 КУпАП та ст. 63 КУ. Водій заявив клопотання про перенесення розгляду справи на наступний тиждень у зв`язку із зайнятістю на роботі та наданням можливості скористатися послугами адвоката, однак інспектор пояснив, що може перенести розгляд справи на 12.12.2025 о 09.00 год., водночас водій вказав, що не зможе в цей день з`явитися для розгляду справи. Інспектор поліції відмовив у задоволенні клопотання та продовжив розгляд справи. Після цього, інспектор запропонував ОСОБА_1 поставити підписи у постанові та отримати її копію, на що останній погодився. Надалі, водій покинув місце події, а поліцейські попрямували по дорозі вказуючи, що дорожній знак присутній, а водій рухався саме цією дорогою.

Разом з тим, з переглянутого відеозапису не проглядається марка транспортного засобу, яким керував позивач, його державний номерний знак, а також рух вказаного автомобіля дорогою на якій встановлений дорожній знак 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено».

Крім цього, у порушення вимог ст. 285 КУпАП, постанова після закінчення розгляду справи не була оголошена особі яка притягається до адміністративної відповідальності, як і порядок її оскарження.

Колегія суддів, не приймає до уваги частину відеозапису з нагрудної бодікамери, на якому відображено як працівники поліції після того коли водій ОСОБА_1 покинув місце події, поїхали у напрямку, звідки начебто рухався позивач, оскільки матеріалами відеофіксації не зафіксовано руху автомобіля позивача, звідки та куди він рухався та якою автомобільною дорогою.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що дані докази не містять прив`язки розташування транспортного засобу, яким керував позивач до місця знаходження заборонного знаку, вимоги якого порушив позивач, викопіювання із Схеми організації дорожнього руху, яка б підтвердила місце його розміщення та дію, що унеможливлює колегії суддів достеменно встановити чи було допущено позивачем порушення його вимог. Адже, у розділі 3 «Заборонні знаки» розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України передбачено, що зона дії знаків 3.1-3.15 поширюється від місця встановлення до найближчого перехрестя із ним, а населених пунктах, де не має перехресть, до кінця населеного пункту. Крім цього, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що дорожній знак 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» не містить наявність або відсутність зазначення маси транспортного засобу при якій заборонено рух.

Також, до відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції, представником відповідача долучено 3 відеозаписи, ймовірно з реєстратора службового автомобіля, які не були оглянуті в судовому засіданні, у зв`язку із відсутністю посилання на них у п.7 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6319345 від 10 грудня 2025 року.

Таким чином, відповідачем не надано даних, які б підтверджували наявність на ділянці дороги, якою рухався позивач знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», а у доказах, які він надав, вони відсутні.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Водночас, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6319345 від 10 грудня 2025 року не підписана уповноваженою особою - інспектором відділу поліції №5 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Куцим Д.О.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд першої інстанції прийшов др обгрунтованого висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, тому постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6319345 від 10 грудня 2025 року, слід скасувати, а провадженні у справі закрити.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2026 року у справі № 607/26797/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

Т. В. Онишкевич