Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №380/14/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14/26 пров. № А/857/39591/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯН МОТОРС" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 380/14/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯН МОТОРС " до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

місце ухвалення судового рішення м.Львів

Розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження

суддя у І інстанціїЖелік О.М.

дата складання повного тексту рішення12.06.2026

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯН МОТОРС» (далі – позивач, ТОВ «ЯН МОТОРС») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), у якому, з урахуванням заяви про зменшення (зміну) позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 03.10.2025 № 45671/13-01-07-10.

Первісно позивач також заявляв вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 01.12.2025 № 0022674-1302-1301, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 02.12.2025 № 47269/6/13-01-13-02-09 та зобов`язання вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про податкову заставу, сформований за обтяженням № 32296783. Втім, заявою про зменшення (зміну) позовних вимог, прийнятою судом до розгляду, з урахуванням пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, позивач залишив до розгляду лише вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2025 № 45671/13-01-07-10, у зв`язку з чим розгляд справи здійснено судом у межах цієї вимоги.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 380/14/26 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що підставою для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи – п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України.

Зокрема скаржник зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного ППР та судом першої інстанції не враховано строки поставки товару в межах виконання умов договору, зокрема за датами: 29.10.2024 року та 21.11.2024 року.

Також, при дослідженні доказів, судом першої інстанції не враховано ряд положень контракту від 23.08.2022 №23/08/2022, з Trans Selekt Sp.zo.o (Польща), ТОВ «ЯН МОТОРС», а зокрема:

пункт 3.5., відповідно до якого датою відвантаження товару вважається дата, що вказана в супровідних документах;

пункт 7.3, відповідно до якого покупець зобов`язаний оплатити відвантажений продавцем товар не пізніше 14 календарних днів з моменту завершення митних формальностей в країні покупця або передоплатою;

пункт 6.2. доповнення до Контракту №23/08/2022 від 30.08.2024, відповідно до якого товар повинен бути оплачений протягом 15 робочих днів з моменту здійснення відвантаження.

Крім того вказує, що загальним правилом експорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати).

До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів.

При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року – Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №520/2941/24.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

В судове засідання сторони не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що неможливість завершення розрахунків у спірних правовідносинах зумовлена несплатою коштів покупцем-нерезидентом (Trans Selekt Sp. z o.o., Республіка Польща). Введення ж воєнного стану на території України та обставини, засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, самі по собі не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з невиконанням покупцем-нерезидентом свого грошового зобов`язання. За змістом пункту 3.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин та частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника та відсутність у боржника необхідних коштів не є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Крім того, судом відхилено посилання позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з нерезидента, позаяк частина 7 статті 13 Закону № 2473-VIII пов`язує зупинення перебігу строку розрахунків саме з прийняттям судом позовної заяви до розгляду (відкриттям провадження). Натомість позовну заяву ТОВ «ЯН МОТОРС» до ТОВ «ТРАНС СЕЛЕКТ» було повернуто (ухвалою Господарського суду Львівської області), провадження у справі № 914/999/25 не відкрито, а тому правових наслідків, передбачених частиною 7 статті 13 Закону № 2473-VIII, не настало.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.08.2022 між ТОВ «ЯН МОТОРС» (продавець) та Trans Selekt Sp. z o.o. (Польща, покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 23/08/2022 на поставку продуктів рослинного походження – соєвих бобів, не для посіву, українського походження (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1201900000).

На виконання умов контракту ТОВ «ЯН МОТОРС» здійснило експорт товару на загальну суму 589 476,84 дол. США згідно з митними деклараціями від 25.10.2024 № 24UA209050000983U6 (82 156,27 дол. США), № 24UA209050000984U5 (82 067,24 дол. США), № 24UA209050000985U4 (111 450,21 дол. США), № 24UA209050001049U0 (60 086,04 дол. США), № 24UA209050001050U3 (60 233,40 дол. США), № 24UA209050001051U2 (74 429,08 дол. США) та № 24UA209050001052U1 (119 054,60 дол. США).

На підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 07.07.2025 № 4054-ПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЯН МОТОРС» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зазначеним експортним контрактом, відповідно до отриманої від Національного банку України через ДПС України податкової інформації про виявлені агентом валютного нагляду (ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК») факти ненадходження у встановлені граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.03.2025.

За результатами перевірки складено акт від 28.08.2025 № 39843/13-01-07-10/43164001, яким встановлено порушення позивачем вимог частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням пункту 1-2 постанови Правління Національного банку України від 14.05.2019 № 67, у частині ненадходження грошових коштів за експортовану продукцію. Згідно з листом ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» від 24.06.2025 № БТ-3117-013102-2025 валютна виручка за контрактом не надходила. Кількість днів прострочення – 122 (за період з 22.02.2025 по 24.06.2025).

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення (форми «С») від 03.10.2025 № 45671/13-01-07-10, яким за порушення частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 8 902 431,34 грн.

Висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, про продовження граничних строків розрахунків за вказаним контрактом, а також довідки (сертифіката) уповноваженої організації (органу) про підтвердження форс-мажорних обставин щодо цього контракту контролюючому органу не надано. Зазначені обставини позивачем по суті не заперечуються.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII.

Статтею 13 Закону № 2473-VIII врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.

Щодо встановлених термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону № 2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Також, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).

Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Таким чином, за загальним правилом експорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати), поставки товару, який визначається днем митного оформлення продукції, що експортується.

До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту.

Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.

Водночас пунктом 1-2 постанови Правління Національного банку України від 14.05.2019 № 67 встановлено особливості (винятки) для окремих товарів: граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів, що класифікуються за кодом згідно з УКТ ЗЕД 1201 (соєві боби), становлять 120 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 12.07.2024.

З огляду на код товару (1201900000) та дату митного оформлення (25.10.2024), колегія суддів погоджується з доводами відповідача та висновком суду першої інстанції, що до спірних операцій застосовується саме спеціальний 120-денний строк розрахунків, у зв`язку з чим граничний строк розрахунків настав 21.02.2025, а доводи позивача про застосування 180-денного строку є помилковими.

Частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22, на пеню, нарахування якої встановлено частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, не поширюється дія мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбаченого підрозділом 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а така пеня застосовується на загальних підставах.

Повертаючись до матеріалів цієї справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ЯН МОТОРС» здійснило експорт товару на загальну суму 589 476,84 дол. США згідно з митними деклараціями від 25.10.2024 № 24UA209050000983U6 (82 156,27 дол. США), № 24UA209050000984U5 (82 067,24 дол. США), № 24UA209050000985U4 (111 450,21 дол. США), № 24UA209050001049U0 (60 086,04 дол. США), № 24UA209050001050U3 (60 233,40 дол. США), № 24UA209050001051U2 (74 429,08 дол. США) та № 24UA209050001052U1 (119 054,60 дол. США).

В ході проведеної перевірки, результати якої відображено у акті від 28.08.2025 № 39843/13-01-07-10/43164001 установлено порушення позивачем вимог частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням пункту 1-2 постанови Правління Національного банку України від 14.05.2019 № 67, у частині ненадходження грошових коштів за експортовану продукцію. Згідно з листом ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» від 24.06.2025 № БТ-3117-013102-2025 валютна виручка за контрактом не надходила. Кількість днів прострочення – 122 (за період з 22.02.2025 по 24.06.2025)

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення (форми «С») від 03.10.2025 № 45671/13-01-07-10, яким за порушення частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 8902431,34 грн.

За перевірений період, ТОВ «ЯН МОТОРС» не отримувало висновки центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження строків розрахунків за переліченими імпортними зовнішньоекономічними договорами.

Щодо доводів скаржника про звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з нерезидента, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII, зупинення перебігу строків розрахунків пов`язане виключно з прийняттям судом позовної заяви до розгляду (відкриттям провадження у справі).

Водночас, як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області позовну заяву ТОВ «ЯН МОТОРС» до ТОВ «ТРАНС СЕЛЕКТ» було повернуто. Провадження у справі № 914/999/25 суд не відкривав.

Таким чином, правові наслідки, передбачені частиною 7 статті 13 Закону № 2473-VIII щодо зупинення перебігу строків розрахунків, не настали.

Стосовно ж доводу скаржника про наявність форс-мажорних обставин, зокрема, наявність воєнного стану в Україні, які вплинули на невиконання контрагентами зовнішньоекономічних контрактів, то апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону №2473 у разі, якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (або непереборної сили) визначений Законом України «Про торгово-промислові палати» №671/97-ВР від 02.12.1997 (далі Закон України №671/97-ВР) та Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України 15.07.2024 №40 (3), далі – Регламент.

У відповідності до ч.2 ст.14-1 Закону України №671/97-ВР, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).

У відповідності до ч.1 ст.14-1 Закону України №671/97-ВР, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Згідно п.6.2 Розділу 6 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особисто кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Правову позицію щодо необхідності доведення і належного правового оформлення обставин непереборної сили сформулював Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Так, зокрема, у вказаних постановах зазначається, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові від 23.07.2024 року справа №240/25642/22 Верховний Суд виснував, що саме по собі введення в Україні воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для не перерахування контрагентом – нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів.

У постановах від 12.12.2024 у справі № 380/839/24, від 14.01.2025 у справі № 440/17191/23 Верховний Суд, з посиланням на постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, зазначено, що усталеною є практика ВС, що форс мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс мажорними саме для цього конкретного випадку.

У постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16 ВС зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

З наведених вище підходів слідує, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

За висновками Верховного Суду, сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання. При цьому, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання.

Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Про обґрунтованість такого висновку свідчить і аналіз ч. 6 ст. 13 Закону України №2473, яка передбачає можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання необхідним є доведення:

1) наявності обставин непереборної сили;

2) їх надзвичайний характер;

3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;

4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова ВС від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Такі висновки викладено у постановах ВС від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16.

Отож лист Торгово-промислової палати України носить загальний інформаційний характер, без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні/обов`язку. Неможливість виконання зобов`язання/обов`язку особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Обставини військової агресії на території України не є автоматичною, безумовною підставою, яка підтверджує відсутність можливості виконання зобов`язання/обов`язку компанією нерезидентом.

Також позивачем не надано доказів у вигляді відповідного сертифіката, який би засвідчував виникнення для позивача обставин непереборної сили з 24 лютого 2022 року, а також не надано доказів, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків компанією-нерезидентом, а відтак, ним не доведено наявність форс-мажорних обставин, які перешкоджали виконанню зобов`язань за зовнішньо-економічними контрактами. Отже, посилання позивача на лист Торгово-промислової палати України, як підставу невиконання зобов`язань за вказаними контрактами, є безпідставними та необґрунтованими.

Тим більше судом ураховано, що позивач розміщений на території Львівської області, яка не відноситься до території постійних активних бойових дій, а відтак введення в Україні воєнного стану не могло бути перешкодою для вчинення позивачем активних дій з метою забезпечення нерезидентом за обумовленим зовнішньоекономічним договором розрахунків у визначений граничний строк.

Стосовно ж доводів скаржника, щодо не урахування судом першої інстанції строків розрахунку, визначених у контракті від 23.08.2022 №23/08/2022, укладеному позивачем з Trans Selekt Sp.zo.o (Польща) та доповнення до Контракту №23/08/2022 від 30.08.2024, то колегія суддів зазначає, що граничний строк розрахунків, установлений Національним банком України на виконання статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», є елементом публічно-правового регулювання у сфері валютного нагляду, а не індивідуально погодженою сторонами умовою конкретного зовнішньоекономічного контракту щодо періоду розрахунків.

При цьому апеляційний суд зазначає, що встановлені у зовнішньоекономічному контракті строки розрахунків не звільняють позивача від обов`язку дотримуватися законодавчо визначених строків повернення валютної виручки, цей строк як встановлено судом вище становить 120 календарних днів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII, Національний банк України наділений виключним правом встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Норми чинного валютного законодавства є імперативними. Це означає, що вони є загальнообов`язковими для виконання всіма суб`єктами господарювання (резидентами), мають вищу юридичну силу щодо умов будь-яких цивільно-правових чи зовнішньоекономічних договорів та не можуть бути змінені чи скасовані за згодою сторін контракту.

Погодження сторонами у договорі строків оплати товару є виключно елементом комерційних домовленостей у межах господарського права. Проте такі домовленості не звільняють резидента від публічно-правового обов`язку забезпечити надходження валютної виручки в Україну у межах встановленого державою 120-денного строку.

Відтак, невиконання позивачем вимог щодо повернення валютної виручки у 120-денний строк, незалежно від умов його договору з нерезидентом, є прямим порушенням частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII. Це тягне за собою законне нарахування пені у розмірі 0,3% за кожен день прострочення відповідно до норм податкового та валютного законодавства.

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції та відповідачем не було враховано строки поставки товару, зокрема за датами від 29.10.2024 року та 21.11.2024 року, то колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, фінансову санкцію у вигляді пені розраховано відповідачем виключно за фактом поставки товару за митними деклараціями від 25.10.2024 року.

Таким чином, операції з поставки товару за митними деклараціями, оформленими в інші дати (у тому числі 29.10.2024 року та 21.11.2024 року), не входили до розрахунку спірної фінансової санкції.

З огляду на викладене, зазначені доводи позивача є безпідставними та не можуть слугувати підставою для задоволення його апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що останнім повно та всебічно встановлено обставини справи, а оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯН МОТОРС" залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 380/14/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та підлягає касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року