Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №300/955/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/955/26 пров. № А/857/27857/26

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року (суддя –Могила А.Б., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у лютому 2026 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2026 №092850018461 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 із застосуванням збільшеного на коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 17584,35 грн (розмір середньої заробітної плати за 2020-2022 роки 12236,71, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115), та з урахуванням відомостей довідок від 10.03.2025 №1463-УРБ, виданих ТОВ «Газпром буріння» Філіалу «Уренгой буріння» від 10.03.2025 №1463-УРБ, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2026 №092850018461 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026 з урахуванням заробітної плати, відображеної в довідках ТОВ «Газпром буріння» Філіалу «Уренгой буріння» від 10.03.2025 №1463-УРБ, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2026 в частині перерахунку пенсії із застосуванням збільшеного на коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 17584,35 грн. (розмір середньої заробітної плати за 2020-2022 роки 12236,71 грн., з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115), та прийняти рішення в межах компетенції.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії, звернув увагу пенсійного органу на неправильно здійснену індексацію та ініціював відповідне питання, а те, що відповідач фактично самоусунувся від надання відповіді на нього, не може позбавити його ефективного захисту в частині поновлення його права. Вказує, що в даному випадку є всі необхідні матеріали і документи, з яких чітко вбачається порушення його права в частині невірно здійсненої індексації.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не враховано заробіток згідно з довідками від 10.03.2025 №1463-УРБ, оскільки з 1 січня 2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території росії по 31.12.1991. Звертає увагу, що законодавством України та законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалася така діяльність.

Позивач, відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційні скарги не скористалися.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 по справі №300/1718/23, яке набрало законної сили 16.08.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.02.2023 за №092850018461 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2023 про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу при обчисленні розміру пенсії періоди проходження військової служби з 21.06.1989 по 01.07.1991 та роботи на території російської федерації з 19.02.1994 по 27.07.1999, з 01.06.2001 по 05.02.2003, з 12.02.2003 по 25.12.2006, з 20.03.2007 по 21.08.2017, з 05.12.2017 по 15.10.2018, з 05.04.2019 по 02.07.2019, з 16.07.2019 по 08.02.2021, з 15.02.2021 по 05.03.2022.

На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 04.01.2023 призначено позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.92).

ОСОБА_1 05.02.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з дати призначення, з врахуванням заробітної плати отриманої на території російської федерації відповідно до довідок від 10.03.2025 №1463-УРБ. До вказаної заяви ОСОБА_1 надав довідки про заробітну плату №1463-УРБ від 10.03.2025, за період з 2007 по 2017 роки видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпром буріння» Філіалу «Уренгой буріння» (а.с.14).

У цій ж заяві позивач просив здійснити перерахунок пенсії з 01.03.2025 із застосуванням збільшеного на коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 17584,35 грн (розмір середньої заробітної плати за 2020-2022 роки 12 236,71 грн, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1.0796 та 1,115)(а.с.22).

Органом, який розглядав подану заяву, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 13.02.2026 №092850018461 відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати отриманої на території російської федерації, оскільки відсутнє підтвердження такої первинними документами, що передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У даному рішенні зазначено, що з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, тому неможливо перевірити обґрунтованість виданої довідки про нараховану заробітну плату (а.с.23).

Інше питання, порушене в заяві, а саме про здійснення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, залишилося не розглянутим.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем довідки відповідають вимогам законодавства, оскільки видані на підставі особових рахунків, містять періоди роботи, за який здійснювалася виплата заробітної плати позивачу, суми заробітної плати, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємства, яким видано такі довідки. Відтак, відповідач протиправно відмовив у врахуванні для обчислення пенсії позивача заробітної плати за період його роботи наведений в довідках №1463-УРБ від 10.03.2025. Стосовно застосування збільшеного на коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії суд вказав, що відповідач не розглянув заяву позивача від 05.02.2026 і не ухвалив рішення в межах компетенції в частині індексації пенсії позивача, що в свою чергу не дає можливості встановити повноту та правомірність дій чи рішень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV).

При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9, 14, 15 і 16 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок ПФУ №22-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.

За змістом підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера ним може подаватися довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Встановлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Приймаючи рішення №092850018461 від 13.02.2026, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виходило з відсутності підтвердження довідок №1463-УРБ від 10.03.2025 первинними документами.

З цього приводу суд зазначає, що довідками №1463-УРБ від 10.03.2025, які видані ТОВ «Газпром буріння» Філіалу «Уренгой буріння» підтверджено відомості нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи з березня 2007 року по листопад 2017 року (а.с.14).

Зміст вказаних довідок свідчить, що вони видані на основі первинних документів (книг обліку заробітної плати).

Вказані довідки підписані відповідальною особою, на ній проставлена печатка відповідного підприємства. Також ця довідка містить адресу місцезнаходження відповідної установи, яка видала вказані довідки.

З огляду на наведене, суд вважає що такі довідки відповідають вимогам законодавства, оскільки видані на підставі особових рахунків, містять періоди роботи, за який здійснювалася виплата заробітної плати позивачу, суми заробітної плати, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємства, яким видано такі довідки.

Апеляційний суд погоджується, що відповідач протиправно відмовив у врахуванні для обчислення пенсії позивача заробітної плати за період його роботи наведений в довідках №1463-УРБ від 10.03.2025.

Суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (надалі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєдналися до вказаної Угоди, розповсюджувалася дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії.

Доказів, які б свідчили про недостовірність поданих позивачем довідок про заробітну плату, відповідачем суду не надано. Відповідачем у спірному рішенні вказано, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

З приводу цього суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992.

За змістом статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів (набрала чинності для України 13.06.1986) якщо держава виходить з багатостороннього договору припинення договору відбувається з дня набрання чинності виходу з договору.

В той же час, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, з урахуванням стажу та заробітку, який вона набула на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено з нею співробітництво.

З огляду на наведене, є необґрунтованими аргументи відповідача щодо неможливості зарахування заробітку позивача за періоди роботи на території російській федерації, з підстав припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки у періоди роботи позивача на території російської федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому суд зазначає, що припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може мати ретроспективним наслідком позбавлення особи права врахування заробітку за певний період роботи, та як наслідок, позбавлення позивача його конституційного права на належний соціальний захист.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від 13.02.2026 №092850018461, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, підлягає до скасування.

Також, згідно з ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Також, позивачем 05.02.2026 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідки №1463-УРБ від 10.03.2025, відтак перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати відображеної у таких довідках слід провести з 01.02.2026 - першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії.

Відповідно доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення в цій частині.

Стосовно позовних вимог в частині застосування збільшеного на коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 17584,35 грн. (розмір середньої заробітної плати за 2020-2022 роки 12236,71 грн., з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115) колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ст.105 Закону №1058-ІV порядок оскарження рішень, дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-ІХ), дія якого з урахуванням ч. 2 ст. 1 та п. 3 Розділу IX Прикінцеві та перехідні положення (до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону) поширюється на правовідносини у сфері захисту соціальних прав у частині адміністративної процедури.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №2073-ІХ у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;

адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 52 Закону №2073-ІХ адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.

Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Закону №2073-ІХ адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2023 року по справі №420/14943/21 сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень; відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Як вже раніше встановлено судом, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, розглядаючи заяву позивача, не вирішило питання щодо наявності (відсутності) підстав індексації пенсії ОСОБА_1 (а.с.23).

Апеляційний суд звертає увагу, що позивач просив суд саме скасувати рішення пенсійного органу, однак відповідач не дотримався вимог адміністративної процедури, оскільки не розглянув заяву позивача від 05.02.2026 і не ухвалив рішення в межах компетенції в частині індексації пенсії позивача, що в свою чергу не дає можливості встановити повноту та правомірність дій чи рішень.

Суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що оскільки заява позивача та додані документи відповідачем не розглянуто (а відповідне рішення не прийнято), позов в цій частині підлягав до задоволення шляхом зобов`язання ГУПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2026 в частині перерахунку пенсії з 01.03.2025 із застосуванням збільшеного на коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 17584,35 грн (розмір середньої заробітної плати за 2020-2022 роки 12236,71 грн, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115), та прийняти відповідне рішення.

Відповідно доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянтів не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційні скарги на рішення суду не підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі №300/955/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало