Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №380/1432/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1432/26 пров. № А/857/25559/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, ухвалене суддею Сподарик Н.І. у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/1432/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2026 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просила визнати протиправною відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду її роботи з 01.01.2025 по 29.08.2025 з урахуванням не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,17, 1,111, 1,114, 1,1197, 1,0796 та 1,115; зобов`язати зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.01.2025 по 29.08.2025 із здійсненням з 27.07.2025 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,17, 1,111, 1,114, 1,1197, 1,0796 та 1,115 та проведенням перерахунку і виплати пенсії з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2025 по 29.08.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2025 по 29.08.2025. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28.07.2016.

Для обчислення пенсії позивача з 01.03.2019 застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017 (за 2014-2016 роки) 3764,40 грн.

У період з 22.08.2023 по 29.08.2025 позивач працювала на посаді вчителя початкових класів на умовах строкового трудового договору у Ліцеї №1 ім. І.Франка Дрогобицької міської ради.

Листом від 14.11.2025, ГУ ПФУ у Львівській області повідомило позивачку, що з 01.02.2025 проведено перерахунок пенсії згідно абз. 1, 2 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно поданої заяви від 30.01.2025. Розмір пенсії обчислено з урахуванням стажу роботи 44 роки 11 місяців 11 днів (стаж враховано по 31.12.2024), коефіцієнт стажу 0,44917 та із середньомісячної заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2024 згідно із даними персоніфікованого обліку, коефіцієнт заробітку 1,23582. Повідомлено, що право на проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058 позивач набуде не раніше ніж через два роки після попереднього перерахунку пенсії (31.01.2027).

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 24.11.2025 повідомило, що нарахування та виплата пенсії проводиться відповідно до норм чинного законодавства згідно поданих документів, пославшись при цьому на пункт 5 Постанови КМ України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», яким встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Протягом 2017-2025 років проведено перерахунки пенсії відповідно до чинного законодавства, зокрема у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 42 Закону 1058-ІV.

Повідомлено, що позивачу з 04.07.2013 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003. Починаючи з 01.03.2019 на виконання вимог Постанови КМ України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» раніше призначені пенсії перераховані, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року в розмірі 3764,40 грн.

З урахуванням цього, при перерахунку пенсії позивача у 2019 році застосовувався показник середньої заробітної плати 4404,35 грн (3764,40 х 1,17).

При перерахунку пенсії позивача у 2020 році застосовувався показник середньої заробітної плати 4888,83 грн (4404,35 х 1,11).

При перерахунку пенсії позивача у 2021 році застосовувався пенсії показник середньої заробітної 5426,60 грн (4888,83 грн х 1,11).

При перерахунку пенсії позивача у 2022 році застосовувався пенсії показник середньої заробітної 6186,32 грн (5426,60 х 1,14).

При перерахунку пенсії позивача у 2023 році застосовувався пенсії показник середньої заробітної 7405,03 грн (6186,32 х 1,197).

При перерахунку пенсії позивача у 2024 році застосовувався пенсії показник середньої заробітної 7994,47 грн (7405,03 х 1,0796).

При перерахунку пенсії позивача у 2025 році застосовувався пенсії показник середньої заробітної 8913,83 грн (7994,47 х 1,115).

Отже, перерахований середньомісячний заробіток позивача з 01.11.2025 становить 11015,89 грн (8913,83 х 1,23582). Розмір пенсійної виплати з 01.11.2025 становить 5897,05 грн.

Вважаючи дії пенсійного органу при перерахунку пенсії протиправними, позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 1058-VI).

Частиною 1 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з ч. 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону №1058-VI передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.

Так, записами трудової книжки позивачки (вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 22.08.2023 прийнята на посаду вчителя початкових класів на умовах строкового трудового договору; 29.08.2025 - звільнена з посади вчителя початкових класів за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Будь яких доказів щодо неналежності трудової книжки позивачеві або відомостей зазначених в ній відповідачем не надано.

Тобто, трудова книжка позивача містить всі належні записи про роботу, що дають право на зарахування всього спірного періоду роботи.

З огляду на встановлені судом обставини та докази, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні спірного періоду до стажу позивача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визначення пенсійному органу зобов`язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2025 по 29.08.2025.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", слідує, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оцінюючи доводи апеляційного скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Оскільки рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не є предметом оскарження, рішення суду в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 380/1432/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді Н. М. Судова-Хомюк

Р. М. Шавель