Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №120/2260/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2260/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

16 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов`язків, яких пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, за період 2013 - 2014 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов`язків, яких пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, за період 2013 - 2014 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 21.09.2007 по 14.08.2023 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України (військова частина НОМЕР_2 ).

Наказом начальника військової частини НОМЕР_2 від 14.08.2023 за №439-ОС позивача було виключено зі списків особового складу в зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом начальника військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2023 за №512-ОС позивача зараховано у списки особового складу та всі види грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 15.08.2023.

Згідно Довідки відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 за №509 встановлено проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_1 на наступних посадах:

з 15.08.2023 по 09.09.2023 – у розпорядженні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону;

з 09.09.2023 по 03.08.2024 – на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії – кулеметника;

з 03.08.2024 по 26.11.2024 – на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії.

Наказом начальника військової частини НОМЕР_1 №924-ОС від 26.11.2024 ОСОБА_1 , звільненого з військової служби в запас за підпунктом "д" (у зв`язку з звільненням з полону), пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 26.11.2024.

Проте під час виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 не виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку протягом 2013-2024 років, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702.

При цьому із наказу командира військової частини від 26.11.2024 № 924-ОС слідує, що позивачу виплачено грошову компенсацію за 140 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2024 роки.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року за № 2232-ХІІ (Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Державні гарантії права на відпустки встановлює Закон України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15 листопада 1996 року (зі змінами та доповненнями), визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" установлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Частиною 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (Закон №2011-ХІІ) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Відповідно до п. 4 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно особистих карток грошового забезпечення за 2013, 2014 роки ОСОБА_1 , останній проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 :

- з 21.09.2012 на посаді Інспектора ПС 2 категорії Дозиметрист відділення інспекторів в званні старший сержант;

- з 13.08.2013 на посаді Інспектора ПС 1 категорії 4 відділення ІПС ВПС в званні старший сержант;

- з 04.09.2013 на посаді Інспектора ПС 1 категорії 4 відділення ІПС ВПС в званні старшина;

- з 25.11.2014 на посаді Інспектора ПС 1 категорії 1 відділення ІПС ВПС в званні старший сержант.

Відповідно до додатку 2 Переліку військових посад Збройних Сил, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, посади на яких перебував позивач в 2013, 2014 роках наявна в переліку «Посади військовослужбовців, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби», перебування на якій надає право на щорічну додаткову відпустку відповідно Постанови № 702, а тому позивач за час перебування на зазначених вище посадах набув право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, що пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Відповідно до п. 11 Порядку № 702, в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Таким чином, позивач мав право на щорічну додаткову відпустку пов`язану з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я в 2013 та 2014 роках.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Так, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2024 №924-ОС, жодних даних про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за 2013, 2014 роки не зазначено.

Проте, зазначений наказ містить вказівку здійснити позивачу виплату грошової компенсації за 140 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2024 роки.

Наведене, окрім іншого, спростовує доводи апелянта щодо відсутності у військової частини НОМЕР_1 підстав для виплати позивачу додаткової відпустки, право на яке останній набув під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за період за період з 2013 по 2014 роки пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.