Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №240/20763/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/20763/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

16 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання відмови протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області) про визнання відмови протиправною та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.04.2024 №064450009907 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на Кам`янобрідському фаянсовому заводі з 11.07.1983 по 25.10.2000 у повному обсязі відповідно до записів у трудовій книжці та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 13.02.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням ГУ ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 02.04.2024, повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До заяви було додано усі необхідні, на думку позивача, документи для призначення пенсії.

Так, рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 10.04.2024 №064450009907 у призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено з підстав недостатності страхового стажу: 23 роки 05 місяців 07 днів, замість необхідного для призначення 31 рік, період роботи з 11.07.1983 по 25.10.2000 до страхового стажу не зараховано, оскільки згідно з архівною довідкою від 02.04.2024 №К-170 в архівному витязі про прийняття зазначено прізвище ОСОБА_2 , але відсутній документ про зміну прізвища з ОСОБА_3 (рос.) на ОСОБА_4 , та в архівному витязі про звільнення від 25.10.2000 №102/К, в якому зазначено по батькові ОСОБА_5 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_6 (згідно паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 13.09.2000 Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (Закон № 1058-IV).

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року, зокрема, у ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. ст. 44, 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Так, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Крім того, Інструкцією від 20.07.74 №162 та Інструкцією від 29 липня 1993 року № 58, про порядок ведення трудових книжок працівників, що діяли на період спірних періодів роботи позивача унормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника- прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_7 (рос. ОСОБА_2 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 підтверджено реєстрацію шлюбу ОСОБА_7 за актовим записом №21 від 26.11.1988, а також зміну прізвища з ОСОБА_8 на ОСОБА_4 .

Стаж за період роботи ОСОБА_9 на «Кам`янобрідському фаянсовому заводі» з 11.07.1983 по 25.10.2000 відображено в трудовій книжці ОСОБА_9 (рос. зазначено: ОСОБА_10 ) наступним чином: зокрема на аркушах 4-5: штамп «Каменнобродский фаянсовый завод», запис №4 від 11.07.1983, мовою оригіналу "принята в тунельный цех, в качестве обдувщицы фаянсовых изделий по 3р. Приказ №104К от 05.07.83г."; запис №5 від 25.10.2000, звільнена по переводу ст.36 п.5 КЗпП України для подальшої роботи в ЗАТ «Кам`янобрідський фаянс», наказ №102к від 25.10.2000, печатка «Кам`янобрідський фаянсовий завод».

Зазначений запис в трудовій книжці підтверджується архівними витягами з наказів про прийом на роботу та звільнення.

Згідно з архівною довідкою (архівним витягом) КП «Трудовий архів Баранівського району» від 02.04.2024 №К-170 (а.с.38): Кам`янобрідський фаянсовий завод, Баранівський район Житомирська область, АРХІВНИЙ ВИТЯГ Каменнобродский фаянсовый завод, Приказ 05.07.83г. №104/К, §7, Тов. ОСОБА_2 принять в туннельный цех, в качестве обдувщицы по 2-му разряду, с 11.07.83г., с недельным испытательным сроком. Основание: заявление т. ОСОБА_2 . Директор завода (подпись) ОСОБА_11 . Підстава: Фонд №8 Опис №1-ОС, справа №352, арк.161-162; Кам`янобрідський фаянсовий завод, Наказ 25.10.2000р. №102-К, *-14, Обдувницю із тунельного цеху ОСОБА_1 звільнити по переводу ст.36 п.5 КЗпП з 25.10.2000 для подальшої роботи в ЗАТ «Кам`янобрідський фаянс». Підстава: заява ОСОБА_1 . Директор заводу (підпис) ОСОБА_12 . гот. ОСОБА_13 . Підстава: Фонд №8 Опис №1-ОС, справа №712, арк.41-42. Позивач на роботу 11.07.1983 прийнята, як ОСОБА_7 , а звільнена 25.10.2000, як ОСОБА_1 , оскільки, як зазначено вище, 26.11.1988 ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_4 у зв`язку із укладенням шлюбу.

Крім запису в трудовій книжці, змісту яких в повній мірі відповідають архівні витяги з наказів по особовому складу, спірний стаж роботи підтверджено архівними довідками про заробітну плату позивача за період з 11.07.1983 по 25.10.2000.

Відповідно до архівної довідки КП «Трудовий архів Баранівського району» від 02.04.2024 №К-167, в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з липня 1983 року значиться ОСОБА_2 , 1964 р.н., з 1984 року значиться ОСОБА_14 , 1964 р.н., з 1985 року значиться ОСОБА_2 , 1964 р.н., з 1987 року значиться ОСОБА_2 , з 1988 – 1989 роки значиться ОСОБА_2 , 1964 р.н., та зазначено її заробітну плату.

У довідці також зазначено, що в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з липня 1983 – 1989 роки інша особа за прізвищем, ім`ям, по батькові ОСОБА_9 не значиться.

Відповідно до архівної довідки КП «Трудовий архів Баранівського району» від 02.04.2024 №К-167/1, в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з 1990-1991 роки значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 1992 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 1993 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 1994 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., та зазначено її заробітну плату.

У довідці також зазначено, що в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з липня 1990 – 1994 роки інша особа за прізвищем, ім`ям, по батькові ОСОБА_1 не значиться.

Відповідно до архівної довідки КП «Трудовий архів Баранівського району» від 02.04.2024 №К-167/2, в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з 1995 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 1996 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 1997-1999 роки значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 2000 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., та зазначено її заробітну плату.

У довідці також зазначено, що в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з липня 1995 – 2000 роки інша особа за прізвищем, ім`ям, по батькові ОСОБА_1 не значиться.

Відповідно до листа ДП «Кам`янобрідський фаянс» ТОВ «Поліський фаянс» від 12.03.2008 №179, адресованого КП «Трудовий архів Баранівського району», в зв`язку з тим, що ВАТ «Кам`янобрідський фаянсовий завод» оголошено банкрутом, ДП «Кам`янобрідський фаянс» ТОВ «Поліський фаянс» не є правонаступником попередника, на зберігання передаються архіви заводу ВАТ «Кам`янобрідський фаянсовий завод» періодів 1944-2000 рр.

З 1944 р. по 12.07.1998 назва підприємства «Кам`янобрідський фаянсовий завод».

З 13.07.1998 по 30.04.2005 - ВАТ «Кам`янобрідський фаянсовий завод».

З 02.06.2000 по 17.06.2003 - ЗАТ «Кам`янобрідський фаянс».

З 18.06.2003 – ДП «Кам`янобрідський фаянс» ТОВ «КББ» З 19.02.2003 - ДП «Кам`янобрідський фаянс» ТОВ «Поліський фаянс».

З наданих документів чітко вбачається, що ОСОБА_1 з 11.07.1983 по 25.10.2000 постійно працювала на одному підприємстві із назвою «Кам`янобрідський фаянсовий завод», також архівними довідками підтверджено, що іншої людини з подібними прізвищами ( ОСОБА_8 , ОСОБА_4 ), ім`ям та по батькові на підприємстві у спірний період не було.

Трудовою книжкою підтверджено, що вона належить особі на прізвище, ім`я, по батькові позивача ОСОБА_9 , що відповідає паспортним даним позивача.

Стаж роботи позивача з 11.07.1983 по 25.10.2000 на підприємстві з назвою «Кам`янобрідський фаянсовий завод» зафіксовано у трудовій книжці. При цьому, відповідні записи в трудовій книжці ОСОБА_1 в повній мірі підтверджені архівними даними про прийом на роботу, звільнення з роботи та про заробітну плату за вказаний період, що виключає будь–які сумніви щодо її стажу роботи на Кам`янобрідському фаянсовому заводі з 11.07.1983 по 25.10.2000.

Водночас «Кам`янобрідський фаянсовий завод» двадцять років тому припинив свою діяльність, тому в позивача відсутня можливість звернутися до адміністрації підприємства для внесення виправлень, уточнень тощо до відповідних документів.

Відтак, надана позивачем трудова книжка НОМЕР_4 від 13.11.1981 та архівні довідки та довідки про отримувану позивачем заробітну плату, підтверджують стаж роботи позивача, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачами при обрахуванні стажу роботи позивача.

При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також, у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

При цьому, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду, а також доказів того, що позивач не виконувала трудові обов`язки у спірний період або що вказаний період не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (Порядок №22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Проте, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до загального стажу.

Згідно п. 4.3 Порядку 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Таким чином, на орган Пенсійного фонду України законодавець поклав обов`язок щодо вчинення дій по перевірці достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію.

Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення таких дій.

Враховую викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, при розгляді заяви позивача про призначення пенсії належним чином не з`ясував того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється, покладеним на нього законом обов`язком, чим позбавив позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення, що в свою чергу вказує на протиправність оскаржуваного рішення та зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивача період роботи на Кам`янобрідському фаянсовому заводі з 11.07.1983 по 25.10.2000 у повному обсязі відповідно до записів у трудовій книжці та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 13.02.2024.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.