Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №560/19291/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19291/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

16 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №221650004651 від 25 серпня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 02.07.1990 по 09.02.1994 у в тресті «АГРОСПЕЦМОНТАЖ».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 17.06.2025 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду та прийняти обґрунтоване рішення про призначення чи відмову в призначені пенсії.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 17 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області з заявою № 8408 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви здійснюється за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 221650004651 від 25.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 17.06.2025 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.

До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з згідно відомостей трудової книжки від 01.08.1986 серії НОМЕР_1 з 02.07.1990 по 09.02.1994, оскільки у записі № 6 дата наказу про звільнення – « 09.04.1994» не відповідає даті звільнення – « 09.02.1994». Період роботи під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі з 01.06.1994 по 31.08.1998, оскільки згідно довідки про заробітну плату від 26.05.2025 № 6/3435 ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)» та довідки про період перебування міри покарання від 26.05.2025 № 6/3436, оскільки відрахування внесків на державне соціальне страхування не проводились. Період роботи з 1978 по 1986 в колгоспі ім. Шестакова с. Давидківці згідно з трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 15 квітня 1979 року, оскільки до заяви від 17.06.2025 вона не додавалась, тому правова оцінка щодо можливості зарахування вказаного періоду роботи не надавалася.

Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивачки становить 24 роки 04 місяці 24 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Зокрема, приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову позивача в частині зарахування страхового стажу за період з 01.06.1994 по 31.08.1998 під час отримання позивачем заробітної плати у період відбування покарання в Державній установі «Шепетівська виправна колонія (№98)».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Так, згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року страхового стажу не менше 32 років.

Відповідно до ч. 2 ст.24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Спірним в даному випадку є період з 01.06.1994 по 31.08.1998 під час отримання позивачем заробітної плати у період відбування покарання в Державній установі «Шепетівська виправна колонія (№98)».

Стосовно підтвердження дати звільнення позивача « 09.02.1994» судом встановлено, що позивач був засуджений, що підтверджується Довідкою, виданою установою МХ 324/98 серія БИ № 003802 від 22.09.1998, у якому також вказано, що з 09.02.1994 року відбував покарання у місцях позбавлення волі у період з 09.02.1994 по 22.09.1998.

Тобто, як вірно вказав суд першої інстанції, датою звільнення є саме « 09.02.1994», так як з цієї дати позивач відбував покарання і не міг здійснювати посадові обов`язки за посадою в тресті «АГРОСПЕЦМОНТАЖ», а також те, що станом на день звернення відсутні будь які відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про тресті «АГРОСПЕЦМОНТАЖ» та його правонаступників, так само відсутні дані в архіві.

Щодо періоду з 01.06.1994 по 31.08.1998 під час отримання заробітної плати у період відбування покарання в Державній установі «Шепетівська виправна колонія (№98)», суд вірно вказав, що у вказаний період позивач відбував покарання в установі МХ-324/98, яка перейменована в Державну установу «Шепетівська виправна колонія (№98)», що підтверджується Довідкою Установи МХ 324/98 серія БИ № 003802 від 22.09.1998, Довідкою про перейменування установи, виданої Державною установою «Шепетівська виправна колонія (№98)» від 26.05.2025 №6/3438, Довідкою Державною установою «Шепетівська виправна колонія (№98)» від 26.05.2025 №5/3437, Довідкою Державною установою «Шепетівська виправна колонія (№98)» від 26.05.2025 №5/3436.

У період з 09.02.1994 по 22.09.1998 діяв Виправно-трудовий кодекс України від 23.12.1970 № 3325-VII (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 98 ВТК України, кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт і перерахуванням відрахованих сум у доход держави. Відрахування провадяться із усієї суми заробітку, незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами, за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати. В осіб, які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться із заробітку за кожним місцем роботи. Відрахування відповідно до вироку суду починаються з наступного дня після надходження вироку та повідомлення на підприємство, в установу чи організацію, але не раніше ніж вирок набрав чинності. Відрахування не провадяться з грошових допомог, які одержуються в порядку соціального страхування і соціального забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, які виплачуються як компенсація за витрати, пов`язані з відрядженням, та інших компенсаційних виплат.

В наданій відповідачу довідці про заробітну плату від 26.05.2025 року №6/3435 виданої ДУ"Шепетівська виправна колонія (№98)" та довідці про період перебування міри покарання від 26.05.2025 року №6/3436 зазначено, що відрахування внесків на державне соціальне страхування не проводились.

Отже, зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для незарахування страхового стажу за період з 01.06.1994 по 31.08.1998 під час отримання позивачем заробітної плати у період відбування покарання в Державній установі «Шепетівська виправна колонія (№98)».

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, в оскаржуваній позивачем частині, відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.