Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №127/40672/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/40672/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

16 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Яремчукa К.О.,

суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. ,

за участі секретаря судового засідання Криворучко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Вінницького міського суду Вінницької області (ухвалене суддею Дерновою В.В. у м. Вінниці) від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1904691 від 27 жовтня 2025 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в сумі 3400 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 27 жовтня 2025 року вона разом із працівниками державної виконавчої служби прибула до належного їй домоволодіння для примусового виконання судового рішення щодо вселення до свого будинку, на території якого почула звуки пострілів.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 зателефонувала на спеціальну лінію "102" та викликала поліцію. Водночас по приїзду працівників поліції останні винесли спірну постанову, якою її притягнуто да адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб).

Позивачка стверджувала, що жодних доказів, які б свідчили про правомірність прийнятої постанови, відповідач не надав, а тому просила суд першої інстанції таку постанову скасувати.

За результатами розгляду такого позову Вінницький міський суд Вінницької області 04 лютого 2026 року ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив, спірну постанову скасував, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрив.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів існування у позивачки умислу на здійснення завідомо неправдивого виклику поліції, який є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд вказав на те, що із наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що повідомлення позивачки про стрільбу було свідомо неправдивим, а її суб`єктивне сприйняття конфліктної ситуації виключає наявність умислу.

Суд першої інстанції також врахував, що 27 жовтня 2025 року стосовно позивачки була винесена й інша постанова за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яку рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2026 року скасована із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що додатково свідчить про необґрунтованість притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор зазначив, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив відсутність підтвердження факту стрільби з відсутністю умислу на здійснення завідомо неправдивого виклику працівників поліці, не встановивши об`єктивних обставин, які б свідчили про добросовісність сприйняття позивачкою події.

Крім того, скаржник стверджує, що судом не надано належної оцінки конкретному змісту повідомлення на спецлінію "102", зокрема повідомленню саме про чотири постріли та результатам перевірки цього повідомлення поліцією.

А посилання суду на інше рішення Вінницького міського суду Вінницької області, що стосувалося оскарження позивачкою постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1904691, є недоречним, адже обставини притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за згаданою постановою не пов`язані з тими, що встановлені у цій справі.

У встановлений судом строк позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

27 жовтня 2025 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралом поліції Єремєєвою Іванною Михайлівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1904691, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративне правопорушення

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 27 жовтня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик на спеціальну лінію "102" та повідомила про стрільбу, якої насправді не було.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, врахувавши аргументи позивачки, що викладені нею у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) визначено завдання цього кодифікованого нормативного акта, до яких віднесено охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України (частина 1 статті 2 КУпАП).

У статті 9 КУпАП під адміністративним правопорушенням (проступком) розуміється протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 183 КУпАП передбачено, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику спеціальних служб, зокрема пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Дії правопорушника, спрямовані на зрив роботи пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб ніби-то для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, тобто правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає безпідставного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Водночас з огляду на приписи частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України вина особи повинна доводитись певними доказами.

Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2025 року у цивільній справі № 127/37195/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні домоволодінням та земельними ділянками частково задоволено вказаний позов та усунуто перешкоди ОСОБА_2 в користуванні та розпорядженні домоволодінням по АДРЕСА_1 та земельними ділянками з кадастровим номером 0510100000:02:007:0054 та кадастровим номером 0510100000:02:007:0055 шляхом вселення до будинковолодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . При цьому в іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у цій же справі рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позову скасовано та ухвалено нове, яким усунуто перешкоди ОСОБА_2 в користуванні та розпорядженні домоволодінням по АДРЕСА_1 та земельними ділянками шляхом виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із вказаного домоволодіння та звільнення ними земельних ділянок.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній цивільній справі, однак у задоволенні клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зупинення дії постанови Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року відмовлено.

З метою виконання згаданих вище судових рішень щодо вселення у відповідне домоволодіння позивачка разом із сином ОСОБА_2 27 жовтня 2025 року прибули за адресою: АДРЕСА_1 .

Того ж дня ОСОБА_1 здійснила виклик на спеціальну лінію "102" та повідомила про те, що вона чула звуки пострілів за згадуваною вище адресою.

Прибувши за викликом позивачки, працівники поліції дійшли висновку, що обставини, повідомлені нею, не знайшли свого підтвердження, а відтак наявні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

Однак, на переконання колегії суддів, наявних у справі доказів не достатньо для встановлення чіткого та безумовного факту здійснення позивачкою завідомо неправдивого виклику поліції, що передбачає застосування адміністративного стягнення, оскільки на обгрунтування правомірності оскаржуваної постанови відповідачем не надано жодних доказів, окрім спірної постанови.

Водночас із наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити сукупність дій, вчинених інспектором поліції для підтвердження або спростування обставин, про які повідомлено позивачкою, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, який відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинен довести правомірність прийнятого рішення, жодних доказів на підтвердження умисного характеру дій позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, не надав.

За наведених обставин цілком обгрунтованими слід визнати висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку, передбаченого статтею 183 КУпАП.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, та наявність у зв`язку із цим підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2026 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і не може бути оскаржене в касаційному порядку (частина 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.