Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №600/5338/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5338/25-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов Олег Валерійович

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

16 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні з 01.02.2022, 01.02.2023 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/25250-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та №11/25251-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023, без обмеження максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.02.2022, 01.02.2023 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної 17.09.2021, на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/25250-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та №11/25251-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023, без обмеження максимальним розміром.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідках № 11/25250-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та № 11/25251-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідках № 11/25250-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та № 11/25251-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 стосовно зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 призначена пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, що підтверджується матеріалами справи.

Судом також встановлено, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 600/747/25-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, листом Адміністрації Держприкордонслужби від 29.09.2025 №09/77313-25-Вих до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надіслано довідки: №11/25250-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2022 та № 11/25251-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023.

06.10.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії позивача, на підставі поданих Адміністрацією Держприкордонслужби України довідок про розмір грошового забезпечення позивача, без обмеження максимальним розміром.

Листом від 04.11.2024 № 52144-54013/Н-02/8-2600/25 Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві у відповідь на вказану заяву в інтересах позивача вказало на відсутність підстав для проведення перерахунку його пенсії на підставі вказаних довідок. Зазначило, що після визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 Постанови № 103, якими було передбачено проведення перерахунку пенсії відповідно до Постанови № 704, інших рішень Уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсії не приймалося.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Зокрема, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідках № 11/25250-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та № 11/25251-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України є протиправними, а тому зобов"язав відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за спірний період.

Стосовно вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром суд зазначив, що такі є необґрунтованими та передчасними, оскільки наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем буде порушено право в майбутньому при здійсненні позивачу перерахунку пенсії.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668 внесено зміни у статтю 43 Закону №2262, яку викладено в редакції Закону № 3668, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20 грудня 2016 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер.

Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Водночас Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668.

Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

Одночасно з цим положення статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон №2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто була наявна колізія між Законом № 2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668 у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Вказав, що приписи статті 2 Закону № 3668, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, норма Закону № 3668, якою встановлений максимальний розмір пенсії, та який поширював свою дію на Закон №2262, втратила чинність з 12 квітня 2023 року (через шість місяців з дня ухвалення вказаного вище рішення Конституційного суду України).

З огляду на наведене, станом на сьогодні у законодавстві України відсутня норма, яка обмежувала б пенсію позивача максимальним розміром.

Так, розмір пенсії позивача, виходячи з розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/25251-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023, перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.01.2023, а саме - 46 290,25 грн (68% від 68073,90 грн). При цьому, як зазначалося, факт обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром підтверджується протоколами про перерахунок пенсії за вислугу років за пенсійною справою 2610048336.

Таким чином, враховуючи, що на дату подання позову виплата пенсії позивача вже була обмежена максимальним розміром, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022, 01.01.2023, без обмеження максимальним розміром є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі № 520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 стосовно зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні з 01.02.2022, 01.02.2023 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/25250-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та №11/25251-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023, без обмеження максимальним розміром;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.02.2022, 01.02.2023 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної 17.09.2021, на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/25250-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та №11/25251-суд від 29.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023, без обмеження максимальним розміром.

В іншій частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.