Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №620/11020/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/11020/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення його пенсії за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 01.04.2025;

- зобов`язати відповідача провести починаючи з 01.04.2025 перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн на відповідні коефіцієнти збільшення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017–2019 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.04.2025 у розмірі відповідно 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Зобов`язано відповідача провести позивачу індексацію пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та з 01.04.2025.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано механізм індексації пенсій, установлений Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124.

На переконання відповідача, під час проведення індексації підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки – 3764,40 грн, послідовно збільшений на установлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти, а не показник середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки – 7763,17 грн, який був застосований при призначенні пенсії позивачу.

Так, відповідач вказує, що після застосування відповідних коефіцієнтів показник, передбачений Порядком №124, становив 7405,03 грн, тобто був меншим від показника 7763,17 грн, фактично врахованого при призначенні пенсії позивачу.

Також відповідач зазначає, що з 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209, а показник середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки після його послідовного збільшення на відповідні коефіцієнти становить 8913,83 грн.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 06.06.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

При призначенні пенсії для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

У 2022– 2024 роках позивачу замість збільшення зазначеного показника на відповідні коефіцієнти встановлювалися доплати: з 01.03.2022 – 135 грн, з 01.03.2023 – 100 грн, з 01.03.2024 – 100 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, законодавець безпосередньо визначив об`єкт щорічного збільшення під час проведення індексації – показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії. Водночас на Кабінет Міністрів України покладено повноваження щодо визначення розміру та порядку такого збільшення. Тому нормативне регулювання, встановлене Кабінетом Міністрів України, має застосовуватися у системному зв`язку з положеннями частини другої статті 42 Закону №1058-IV та не може змінювати визначений законом показник, який є об`єктом відповідного збільшення.

Водночас пунктом 5 Порядку №124 передбачено застосування під час проведення відповідного перерахунку показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року.

Отже, спірним у цій справі є питання щодо того, який саме показник середньої заробітної плати підлягає збільшенню на відповідні коефіцієнти під час індексації пенсії позивача: показник, фактично застосований при призначенні його пенсії, чи показник, визначений пунктом 5 Порядку №124.

Зазначене питання було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглянула питання про можливість відступу від правового висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23.

Судова палата дійшла висновку, що положення пункту 5 Порядку №124 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV у частині визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню.

Верховний Суд зазначив, що з огляду на пріоритетність закону над підзаконним нормативно-правовим актом застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року положень пункту 5 Порядку №124 у спосіб, який передбачає використання показника станом на 01.10.2017, є протиправним.

Абзаци перший та другий пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, тобто при проведенні індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення відповідної пенсії.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність проведення індексації пенсії позивача виключно виходячи з показника середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки у розмірі 3764,40 грн.

Оскільки пенсію ОСОБА_1 призначено з 06.06.2020 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, саме цей показник відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV підлягає збільшенню на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у проведенні належної індексації пенсії позивача та наявності підстав для зобов`язання пенсійного органу здійснити відповідний перерахунок є правильним.

Разом із тим колегія суддів не може погодитися із визначеним судом першої інстанції формулюванням способу відновлення порушеного права позивача.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 не заявляв вимог про здійснення перерахунку та виплату пенсії окремо починаючи з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025.

Натомість позивач просив зобов`язати відповідача починаючи саме з 01.04.2025 провести перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Водночас суд першої інстанції у резолютивній частині рішення визнав протиправною бездіяльність щодо проведення індексації з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.04.2025 та зобов`язав відповідача провести індексацію із зазначенням відповідних дат кожного з коефіцієнтів.

Таке формулювання резолютивної частини допускає тлумачення покладеного на відповідача обов`язку як необхідності здійснення окремих перерахунків пенсії позивача за періоди починаючи з 2021 року, хоча предметом заявлених позовних вимог є перерахунок пенсії з 01 квітня 2025 року з урахуванням накопичувального, послідовного застосування відповідних коефіцієнтів.

При цьому зазначення у позовних вимогах коефіцієнтів, установлених для індексації у 2021– 2025 роках, визначає механізм обчислення показника середньої заробітної плати, який має бути врахований при перерахунку пенсії з 01.04.2025, а не самостійні періоди, за які позивач просив стягнути або перерахувати пенсію.

За правилами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вихід за межі позовних вимог допускається лише у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Необхідності виходу за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у цій справі судом першої інстанції не встановлено та відповідних мотивів у рішенні не наведено.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 у спірних правовідносинах мають значення для визначення розміру показника середньої заробітної плати, який підлягає врахуванню при перерахунку пенсії позивача з 01.04.2025 шляхом їх послідовного застосування, а не визначають самостійні дати, з яких судом має бути поновлено порушене право позивача.

Таким чином, зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині рішення дат 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 як дат проведення індексації фактично змінює часові межі заявленого позивачем способу судового захисту, оскільки останній просив провести перерахунок пенсії саме з 01.04.2025, використавши відповідні коефіцієнти для послідовного збільшення показника 7763,17 грн.

За таких обставин, не змінюючи правильного по суті висновку суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, колегія суддів вважає за необхідне змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення, привівши визначений судом спосіб захисту порушеного права у відповідність до змісту та часових меж заявлених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Водночас зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та/або резолютивної частини.

Ураховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та дійшов обґрунтованого висновку про порушення права позивача на належну індексацію пенсії, однак сформулював резолютивну частину рішення у спосіб, який не повною мірою відповідає змісту заявлених позовних вимог, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн свого підтвердження не знайшли та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року змінити, виклавши абзаци другий та третій його резолютивної частини в такій редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо непроведення ОСОБА_1 з 01 квітня 2025 року перерахунку пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення його пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 з 01 квітня 2025 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення його пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, з урахуванням раніше виплачених сум».

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма