Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №320/60890/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/60890/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 01 листопада 2024 року нарахування та виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», та щодо обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, а також зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії без застосування такого обмеження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення з 01 листопада 2024 року нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до Постанови №713 та зобов`язав поновити її нарахування і виплату.

Також суд визнав протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов`язав здійснювати її виплату без такого обмеження за визначені судом періоди.

Водночас у задоволенні вимог щодо здійснення окремого перерахунку пенсії з урахуванням індексацій, установлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, суд відмовив, виходячи з того, що індексація пенсії позивачу вже була нарахована, а фактична невиплата її в повному обсязі була наслідком застосування обмеження пенсії максимальним розміром.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що після 01 березня 2018 року пенсія позивача була перерахована, внаслідок чого її основний розмір збільшився більш ніж на 2000 грн, а тому відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови №713 підстави для подальшої виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відсутні.

На підтвердження такої позиції апелянт посилається, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 16 грудня 2024 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року у зразковій справі №400/6254/24.

Також апелянт стверджує, що законодавством передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а тому підстав для виплати пенсії позивачу без такого обмеження немає.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить таких висновків.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 01 липня 2021 року на підставі Постанови №713 позивачу було встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі №320/24730/23 зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача.

На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 12 квітня 2023 року №06/5999 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року із зазначенням відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Після здійснення такого перерахунку виплата щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою №713, була припинена.

Листом від 03 листопада 2024 року відповідач повідомив позивача, що у жовтні 2024 року здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №320/24730/23, а розмір пенсії до виплати з 01 листопада 2024 року становить 23610 грн.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивачу проведено індексацію пенсії: з 01 березня 2022 року — у розмірі 2585,17 грн, з 01 березня 2023 року — 1500 грн та з 01 березня 2024 року — 1500 грн.

Вважаючи припинення виплати доплати у розмірі 2000 грн та застосування обмеження максимального розміру пенсії протиправними, позивач звернувся до суду.

Відповідно до пункту 1 Постанови №713 з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону №2262-XII, до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 цього Закону станом на 01 березня 2018 року, встановлено щомісячну доплату у сумі 2000 грн.

Абзацом третім пункту 1 Постанови №713 передбачено, що у разі коли пенсія таким особам переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року, щомісячна доплата не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду збільшився менше ніж на 2000 грн.

Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2022 року у справі №420/2473/22 сформулював висновок, відповідно до якого перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої виникло до 01 березня 2018 року, не є тим перерахунком пенсії, з яким Постанова №713 пов`язує припинення виплати щомісячної доплати.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у зразковій справі №400/6254/24 конкретизувала зазначений підхід та наголосила, що для вирішення питання про збереження доплати визначальним є не сам факт здійснення перерахунку на виконання судового рішення, а правова та фактична підстава такого перерахунку.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо перерахунок пенсії після 01 березня 2018 року здійснено на виконання судового рішення з метою усунення порушення права на належний розмір пенсії, яке виникло в особи до 01 березня 2018 року, такий перерахунок не є підставою для припинення виплати доплати у розмірі 2000 грн.

Натомість якщо право на перерахунок виникло після 01 березня 2018 року внаслідок підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, такий перерахунок за умови збільшення пенсії більше ніж на 2000 грн є підставою для припинення виплати доплати.

У зразковій справі №400/6254/24 пенсія позивача була перерахована за довідками про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, а підставою для їх видачі стало зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що спричинило збільшення посадових окладів та, відповідно, грошового забезпечення військовослужбовця.

Саме тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий перерахунок є перерахунком у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, незалежно від того, що фактично він проведений на виконання судового рішення.

Водночас Велика Палата окремо відмежувала такі правовідносини від справ, у яких судовими рішеннями відновлювався належний розмір пенсії, право на який виникло в особи до 01 березня 2018 року. Зокрема, Велика Палата вказала, що саме з цієї причини висновки, сформульовані Верховним Судом у справах №420/2473/22, №320/3106/22, №160/13624/22 та №620/4999/24, не підлягали застосуванню до обставин зразкової справи №400/6254/24.

На відміну від зразкової справи №400/6254/24, пенсія ОСОБА_1 не перераховувалася виходячи з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року або іншу дату у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму.

Як установлено судом першої інстанції, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі №320/24730/23 пенсію позивача перераховано з 01 квітня 2019 року на підставі довідки від 12 квітня 2023 року №06/5999 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, яка містила відомості про щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Отже, проведений позивачу перерахунок не був наслідком подальшого підвищення розміру грошового забезпечення відповідної категорії осіб у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму чи зміною іншого розрахункового показника.

Такий перерахунок був спрямований на відновлення належного розміру пенсії позивача з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які мали бути враховані при її перерахунку станом на 05 березня 2019 року.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що правовідносини у справі №400/6254/24 та у справі, яка переглядається, не є подібними за фактичними підставами проведення перерахунку пенсії.

Відтак посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №400/6254/24 не спростовує висновків суду першої інстанції.

Навпаки, сформульований Великою Палатою критерій щодо необхідності встановлення підстави виникнення права на перерахунок, а не лише факту його проведення на виконання судового рішення, підтверджує правильність висновку про відсутність у відповідача правових підстав для припинення ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн.

Тому висновок суду першої інстанції про протиправність припинення з 01 листопада 2024 року виплати позивачу доплати, передбаченої Постановою №713, є правильним.

Колегія суддів також враховує, що з матеріалів справи встановлено фактичне проведення відповідачем індексації пенсії позивача з 01 березня 2022 року у сумі 2585,17 грн, з 01 березня 2023 року — 1500 грн та з 01 березня 2024 року — 1500 грн.

Таким чином, між сторонами фактично відсутній спір щодо самого права позивача на проведення зазначених індексацій та їх нарахування.

Невиплата пенсії з урахуванням нарахованих сум індексації у повному розмірі зумовлена застосуванням відповідачем обмеження пенсії максимальним розміром.

У зв`язку із цим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у частині повторного зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням уже нарахованих індексацій, водночас забезпечивши відновлення порушеного права шляхом зобов`язання виплачувати пенсію без застосування максимального обмеження.

Посилання апелянта в цій частині на зразкову справу №400/6254/24 також не змінює висновків суду.

У зазначеній зразковій справі Велика Палата Верховного Суду погодилася з відсутністю підстав для індексації пенсії за 2022 та 2023 роки саме тому, що пенсія була перерахована виходячи з підвищеного грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року внаслідок зростання прожиткового мінімуму.

Таких обставин у справі ОСОБА_1 не встановлено.

Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії не міг перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Зазначені положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення — 20 грудня 2016 року.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що внесені Законом №1774-VIII зміни до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, яка на момент внесення таких змін уже була визнана неконституційною та втратила чинність, самі по собі не створюють правових підстав для обмеження максимального розміру пенсії.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону України №3668-VI в частині поширення їх дії на Закон №2262-XII.

Отже, після визнання неконституційними відповідних положень законодавства правові підстави для застосування до пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами відсутні.

Матеріалами справи водночас підтверджується фактичне застосування такого обмеження: зокрема, станом на 01 квітня 2019 року розмір пенсії позивача становив 18465,53 грн, тоді як до виплати визначено 14970 грн; станом на 21 січня 2025 року розмір пенсії становив 24050,70 грн, а до виплати — 23610 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про наявність законодавчих підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншого тлумачення відповідачем положень Постанови №713 та норм законодавства щодо максимального розміру пенсії, проте не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та зроблених на їх підставі висновків.

Посилання апелянта на зразкову справу №400/6254/24 не свідчить про неправильність оскаржуваного рішення, оскільки визначальною обставиною в цій справі є те, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 05 березня 2019 року, а не у зв`язку з подальшим підвищенням грошового забезпечення внаслідок зростання прожиткового мінімуму у 2021– 2023 роках, як це мало місце у зразковій справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому застосування правового висновку Верховного Суду вимагає врахування фактичних обставин справи, у яких такий висновок сформульовано. Саме механічне посилання на судове рішення без установлення подібності спірних правовідносин не може бути достатньою підставою для його застосування.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку спірним правовідносинам та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне вирішення спору.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, —

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві — залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді О.В. Карпушова

Т.Р. Вівдиченко