Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №320/35663/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/35663/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Кузьмишина О.М.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі – відповідач 2), - у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке міститься в листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.04.2023р. № 2600-0211-8/69643, у тому числі: щодо періоду проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 ; щодо періоду роботи з 27.07.1981 по 11.05.1986, згідно уточнюючої довідки № 10 від 10.03.2023 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надає право на призначення пенсії за віком, періоди його роботи в Будівельному управлінні № 54 Тресту «Київміськбуд-8» з 27 липня 1981 року по 11 травня 1986 року, згідно уточнюючої довідки №10 від 10.03.2023, виданої ПрАТ «Трест Київміськбуд-6»; період навчання в середньому Професійно - технічному училищі № 16 м. Києва з 01 вересня 1978 року по 26 липня 1981 року; роботу в Спеціалізованому будівельно - монтажному управлінні тресту «Когалимнафтабуд» Виробничого об`єднання «Башнафта» (рф) по переводу згідно з Будівельного управління № 54 тресту «Київміськбуд - 8» відповідно до наказу № 58- к від 12.05.1986 з 11 травня 1986 року до 20 липня 1987 року (дата видачі посвідчення № 307); в Ремонтно - будівельному управлінні Південного відділення ВАСГНІЛ (правонаступник - Українська академія аграрних наук) з 18 лютого 1988 року по 28 квітня 1990 року; в Професійно - технічному училищі № 5 (правонаступник - Київське вище професійне училище будівництва і автотранспорту) з 20 грудня 1993 року по 30 серпня 1996 року; час проходження військової служби в Збройних Силах з 13 травня 1982 року по 22 травня 1984 року та з 26 лютого 2022 року по 06 березня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати і виплатити пенсію за віком у визначеному розмірі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 11 квітня 2023 року (дати першої відмови в призначенні пенсії) до дати набрання чинності судовим рішенням по цій справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно не зарахував до загального стажу зазначені періоди, оскільки даний стаж підтверджується трудовою книжкою, а тому вважає такі дії протиправними.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Відповідач 2, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що страховий стаж позивача становив - 18 років 07 місяців 16 днів, що є недостатнім та не дає підстав для призначення пенсії за віком. За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано: - період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки відсутня фотокартка, та період роботи з 27.07.1981 по 11.05.1986 згідно уточнюючої довідки №10 від10.03.2023, оскільки даний період перетинається з періодом військової служби. Отже, відсутні законні підстави для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача. У зв`язку із зазначеним позивач набуде право на пенсійну виплату лише з 26.02.2028, тобто в 65 років. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та на підставі частини 2 статті 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Позивачем заперечує проти апеляційної скарги відповідача 2 у повному обсязі та зазначає, що судом першої інстанції законно встановлено, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом.

Листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.04.2023 №262840016115 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з листа відповідача, до страхового стажу не було зараховано:

- період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки відсутня фотокартка;

- період роботи з 27.07.1981 по 11.05.1986 згідно уточнюючої довідки №10 від 10.03.2023, оскільки даний період перетинається з періодом військової служби.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним дії відповідача 2 щодо не призначення позивачу пенсії, він звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ні під час проходження військової служби, ні під час звільнення позивача у відставку, а також під час подальшого перебування позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 питання про необхідність заміни військового квитка від органів військового командування, які уповноважені Міністерством оборони України на видачу, заміну, знищення військово - облікових документів військовослужбовців, не виникало. Також військовий квиток позивача не був визнаним непридатним для подальшого користування. Таких доказів не надано і відповідачем і судом не здобуто. Також, суд першої інстанції зазначив, що позивач надав уточнюючі довідки з місця навчання, які підтверджують періоди його навчання. Отже, підстави для відмови у зарахуванні спірних періодів відсутні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Страховий стаж - період(строк),протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058).

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (пунктом 2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Судом першої інстанції встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період з 27.07.1981 по 11.05.1986, згідно уточнюючої довідки №10 від 10.03.2023, оскільки даний період перетинається з періодом військової служби.

Так, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 № ВОБ/47 від 04.04.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13.05.1982 по 22.05.1984 та з 26.02.2022 по 06.03.2023 проходив військову службу в Збройних Силах.

Частиною 1 статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною 2 статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Аналогічна норма містилась також в пункті «в» частині 3 статті 67 Законі СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», який діяв на території України до 07.05.2022 року, і був чинним під час служби позивача в армії у період з 13.05.1982 по 22 05.1984.

У цей же час (час проходження служби) позивач працював в Будівельному управлінні №54 Тресту «Київміськбуд - 8» (правонаступник - ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 6») теслярем 3 розряду (з 27.07.1981 по 11.05.1986 згідно Довідки ПрАТ «Тресту Київміськбуд-6» від 10.03.2023 №10).

Згідно пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Раду Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590, надавалось право особі на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2012-XII (зі змінами і доповненнями) передбачені основні права військовослужбовців, пов`язані з проходженням військової служби.

Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону №2012-XII передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1.4 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 12.06.2009 №430/2009, загальний строк військової служби військовослужбовця зараховується громадянам України до їх стажу з урахуванням випадків, передбачених пунктами 143, 195, 209 цього Положення.

Таким чином, період проходження військової служби прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

З огляду на наведені норми, яке було чинним під час служби позивача в армії у 1982 - 1984 роках не передбачало, а також чинне законодавство України не містить вимоги про звільнення працівника з роботи під час проходженням ним військової служби, отже період проходження військової служби зараховується до загального трудового стажу.

Щодо не зарахування періоду проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки відсутня фотокартка, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок видачі, зберігання та знищення військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу затверджений Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2017 №206 (далі - наказ № 206).

Відповідно до пункту 1 наказу №206 військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30.12.2016 №582/2016, повторно військовий квиток може бути видано військовослужбовцю за рішенням керівника відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на підставі особистого рапорту (заяви) військовослужбовця у випадках:

- непридатності військового квитка для подальшого користування; знищення військового квитка під час стихійного лиха; втрати або викрадення військового квитка;

- зміни прізвища, імені та по батькові військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста).

Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що військовий квиток НОМЕР_1 від 12 травня 1992 року (а.с.29) не можна вважати непридатним для подальшого користування, не можна також вважати, що в ньому відсутня фотокартка, оскільки вона з часом втратила свої властивості.

Також судом першої інстанції встановлено, що ні під час проходження військової служби, ні під час звільнення позивача у відставку, а також під час подальшого перебування позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 питання про необхідність заміни військового квитка від органів військового командування, які уповноважені Міністерством оборони України на видачу, заміну, знищення військово - облікових документів військовослужбовців, не виникало. Також військовий квиток позивача не був визнаним непридатним для подальшого користування. Таких доказів не надано і відповідачем і судом не здобуто.

Крім того, відомості про період роботи у Військовій частині НОМЕР_2 містяться в Індивідуальній відомості про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Верховного Суду від 30.09.2019 по справі №638/18467/15-а роз`яснено, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особі у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що не врахування до страхового стажу періодів проходження позивачем військової служби у зв`язку з відсутністю фотокартки є протиправним і необґрунтованим.

Щодо не врахованого до стажу періоду навчання позивача в період з 01.09.1978 по 26.07.1981, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 8 Порядку №637 встановлює, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Так, до 01.01.2004 до стажу зараховується лише період навчання за денною формою, що підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і містять відомості про період навчання

Після 01.01.2004 до страхового стажу не зараховуються періоди навчання в училищах, вищих, середніх та інших навчальних закладах.

В матеріалах справи міститься диплом серія НОМЕР_3 , виданого 26.06.1981 року позивач вступив до міського професійно-технічного училища №16 та проходив навчання з 01.09.1978 по 26.07.1981, закінчив повний курс технічного училища за професією столяр 3 розряду (а.с.39).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано уточнюючі довідки з місця навчання, які підтверджують періоди його навчання. Отже, підстави для не зарахування спірних періодів відсутні.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період навчання з 01.09.1978 по 26.07.1981 року.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача 2 не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності і достатніх і необхідних правових підстав для задоволення частково позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.М. Кузьмишина

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 15.09.2026р.)