Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №725/940/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Чернівці

справа № 725/940/26

провадження 822/1571/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Перепелюк І.Б., Височанської Н.К.,

за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І.,

учасники справи:

позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ»,

відповідач ОСОБА_1 ,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду м.Чернівці від 11 червня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Іщенко І.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року ПАТ «Страхова компанія «УСГ», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів,.

Зазначала, що 31 жовтні 2023 року сталося дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Fоrd Ranger» державний номерний знак. НОМЕР_1 та «Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 .

Згідно з постановою Першотравневого районного суду міста Чернівців від 30 листопад 2023 року ОСОБА_2 визнано винною за ст.124 КУпАП.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за механічні пошкодження автомобіля «Fоrd Ranger» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , у загальному розмірі 293 263 гривні 13 коп.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 транспортного засобу «Land Rover Range Rover» державний номерний знак, НОМЕР_2 , який був застрахований у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», яка частково здійснила виплату страхового відшкодування. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 157 500 гривень.

Отже, за розрахунком позивача, відповідач зобов`язаний відшкодувати йому страхове відшкодування (різницю) у розмір 135 763 гривні 13 копійок.

Просили суд стягнути з відповідача на користь страхової компанії кошти в розмірі 135 763 гривні 13 копійок та вирішити питання про судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернівецького районного суду м.Чернівці від 11 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія «УСГ» кошти в розмірі 135 763 гривні 13 копійок.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення про задоволення позову, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що акт огляду транспортного засобу від 14 листопада 2023 року за №0000021877, складений ОСОБА_4 не є належним доказом та не може бути підставою стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди у розмірі 135 763 гривні 13 копійок, не може бути використано як доказ, оскільки його зміст не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та у ньому не зазначено, що експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і про те, що звіт підготовлений для подання до суду.

Зазначає, що відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків страхового відшкодування, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Fоrd Ranger» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, становить 135 763 гривень 13 копійок, при цьому у розрахунках не зазначено коефіцієнт фізичного зносу, відшкодування яких покладається на відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ПАТ «Страхова компанія «УСГ» подало відзив на апеляційну скаргу.

Просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилається на те, що аргументи апелянта викладенні в апеляційній скарзі є безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

31 жовтні 2023 року сталося дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Fоrd Ranger» державний номерний знак НОМЕР_1 та «Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 .

Згідно з постановою Першотравневого районного суду міста Чернівців від 30 листопада 2023 року ОСОБА_2 визнано винною за ст.124 КУпАП.

ПАТ «Страхова компанія «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування за механічні пошкодження автомобіля «Fоrd Ranger» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , у загальному розмірі 293 263 гривні 13 копійок.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Згідно зі ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.

За змістом п. 2.1 ст. 2 вказаного Закону, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Приписи Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону).

Разом з тим, згідно ст.22.1 Закону №1961-IV передбачено, що в разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в наслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.

Відповідно до роз`яснень викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Вказане кореспондує ст. 108 Закону України «Про страхування» згідно якої страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

При цьому, якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відтак, із наведених норм законодавства вбачається, що страховик наділяється правом у порядку суброгації вимагати відшкодування шкоди у особи, з вини якої така шкода була завдана.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Ураховуючи викладене, під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування» .

Отже, суд першої інстанції вірно здійснив юридичну кваліфікацію фактів справи та обґрунтовано виснував, що після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при визначенні сум які підлягають стягненню як сплачене страховиком страхове відшкодування, - помилково враховано акт огляду транспортного засобу від 14 листопада 2023 року за №0000021877, складений ОСОБА_4 , - на увагу не заслуговують, оскільки такий звіт відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Будь-яких інших письмових доказів, які б спростовували висновки, викладені у акті огляду транспортного засобу від 14 листопада 2023 року за №0000021877, складений ОСОБА_4 , матеріали справи не містять. Інших належних та допустимих доказів щодо вартості матеріального збитку відповідачем не надано, клопотання про проведення експертизи ним не заявлялося.

Відповідач не був позбавлений можливості, з використанням наявного акту та наявних калькуляцій, щодо вартості ремонту, замовити власне дослідження, та спростувати позицію позивача, щодо визначення обсягу, заявлених позовних вимог, проте обмежився наданням рецензії на акт, який не був єдиним доказом розміру завданих позивачу збитків.

Доводи апеляційної скарги про те, що страхова компанія покриває матеріальний збиток з урахуванням зносу (розмір якого, зазвичай становить 70%), є безпідставними. Адже, відповідно до п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення ЕЗ (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ… (відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу – рік випуску 2019, перша реєстрація 14.02.2020 року). Вказана ДТП сталася 31 жовтня 2023 року, тобто строк експлуатація не перевищував навіть 5 років.

Так, позивачем не зазначено на якій правовій підставі він вважає вказаний пробіг таким, що перевищує нормативний. Крім того, не зазначено який саме коефіцієнт зносу необхідно було б застосовувати, у випадку доведення обставин так званого перепробігу. Адже, коефіцієнт зносу у розмірі 70% є максимальним, а не таким, що застосовується в будь-якому випадку.

За наведених умов, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем невірно визначену суму страхового відшкодування не підтверджено належними та допустимими доказами при розгляді справи.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду м.Чернівці від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови – 17 вересня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: І.Б. Перепелюк

Н.К. Височанська