Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №619/5908/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 619/5908/25

провадження № 22-ц/818/3200/26

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Тичкової О.Ю.

суддів Маміної О.В., Савенка М.Є.,

за участі секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1

заінтересовані особи – Міністерство оборони України, Богодухівський відділ реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу Ляшенко Олексія Олександровича, яка діє в інтересах Міністерства оборони України на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 лютого 2026 року в складі судді Пруднікової О.В.,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2025 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою в якій просила встановити факт смерті на тимчасово окупованій території України її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява обґрунтована тим, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, призваний на військовій службу під час мобілізації. 11 листопада 2022 року заявниця ОСОБА_1 отримала сповіщення від начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що її чоловік, старший стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_3 , 1980 року народження, під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України через військову агресію російської федерації безвісти зник 2 листопада 2022 року поблизу населеного пункту Єгорівка Донецької області. В населеному пункті Павлівка Волноваського району Донецької області відбулися штурмові дії противником з підтримкою артилерії в напрямку населеного пункту Єгорівка. З пояснень гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 11 години 00 хвилин в населеному пункті Павлівка Волноваського району Донецької області під час виконання бойового завдання потрапивши під артилерійський обстріл разом з штурмовими діями противника, внаслідок артилерійського обстрілу зазнали поранень несумісних з життям та загинули: головний сержант ОСОБА_5 , рядовий ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_7 , старший солдат ОСОБА_3 , старший солдат ОСОБА_8 , солдат ОСОБА_9 . У зв`язку з активними бойовими діями та щільним вогнем противника було неможливо провести евакуацію тіл загиблих в безпечне місце для подальшого спрямування їх до медичного закладу (моргу). Тіло загиблого знаходиться на окупованій території в населеному пункті Павлівка Волноваського району Донецької області. Відповідно до інформації, яку надало командування ВЧ НОМЕР_1 дружині зниклого безвісти старшого солдата ОСОБА_3 , останній загинув. Також є свідок, солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який перебував на час загибелі ОСОБА_3 недалеко від останнього, та у подальшому підтвердив, що старший солдат ОСОБА_3 дійсно загинув що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 11 години 00 хвилин в населеному пункті Павлівка Волноваського району Донецької області. Згідно з наказом № 376 від 28.02.2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацію» населений пункт Павлівка Волноваського району Донецької області був територією активних бойових дій в період з 24.02.2022 по 12.03.2022 рік. З 13.03.2022 по даний час с. Павлівка Вугледарської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області знаходиться під окупацією. На даний час заявниці потрібно отримати свідоцтво про смерть загиблого ОСОБА_3 , проте відділ реєстрації актів цивільного стану цього зробити не може, оскільки відсутнє лікарське свідоцтво про смерть її чоловіка. У зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть чоловіка, заявниця не має можливості скористатись своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними із смертю ОСОБА_3 , зокрема: спадкування, отримання статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця, допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 лютого 2026 року – заяву задоволено.

Встановлено факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Золочівським РВ УМВС України в Харківській області 20 лютого 1997 року, РНОКПП НОМЕР_3 , місце народження: с. Довжик Золочівського району Харківської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 об 11 годині 00 хвилин в населеному пункті Павлівка Волноваського району Донецької області, під час проходження військової служби пов`язаної із захистом Батьківщини.

Рішення мотивоване тим, що заявником наведено достатньо аргументів та надано достатньо доказів, які дають підстави для встановлення факту смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Довжик Золочівського району Харківської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 об 11 год 00 хв в районі населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області під час проходження військової служби під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області. Разом з тим заявник не має іншої можливості одержати свідоцтво про смерть сина, яке посвідчує факт, що має юридичне значення.

Не погодившись з даним рішенням суду, Ляшенко О.О. який діє в інтересах Міністерства оборони України звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення яким у задоволенні заяви відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заява встановлення факту смерті не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку необхідно звертатися до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлої після спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи. Разом з тим апелянт наголошує що законодавством встановлені спеціальні строки для оголошення особи померлою зокрема дворічний та шестимісячний строки які обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою.

Зазначає що судом було встановлено що в населеному пункті Павлівка Волноваського району Донецької області відбулися штурмові дії противником з підтримкою артилерії в напрямку населеного пункту Єгорівка. З пояснень гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 11 години 00 хвилин в населеному пункті Павлівка Волноваського району Донецької області під час виконання бойового завдання потрапивши під артилерійський обстріл разом з штурмовими діями противника, внаслідок артилерійського обстрілу зазнали поранень несумісних з життям та загинули, зокрема головний сержант ОСОБА_5 .

Згідно з наказом № 376 від 28.02.2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацію» населений пункт Павлівка Волноваського району Донецької області був територією активних бойових дій в період з 24.02.2022 по 12.03.2022 рік. З 13.03.2022 по даний час с. Павлівка Вугледарської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області знаходиться під окупацією. Враховуючи, що ОСОБА_5 зник безвісти в районі проведення воєнних дій, які до теперішнього часу не закінченні, вказаний неселений пункт знаходиться під окупацією, висновок про те, що воєнні дії на зазначеній території закінчились, є безпідставним а отже відсутні підстави для задоволення заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено, що 29.09.2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб у Феськівській сільській раді Золочівського району Харківської області, актовий запис № 13. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_12 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 ( а.с. 12).

Як вбачається з повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_13 від 11.11.2022 на зниклих безвісті № 3 – старший стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_3 , 1980 року народження, під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України через агресію російської федерації безвісті зник 2 листопада 2022 року поблизу населеного пункту Єгорівка Донецької області (а.с. 9).

З витягу з ЄРДР вбачається, що внесено відомості за заявою ОСОБА_14 , про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (кримінальне провадження 12022221010000843 від 10.11.2022) (зв. сторона а.с. 12).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 523 від 24.11.2022 зазначено вважати - старшого солдата ОСОБА_3 , старшого стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 з 02.11.2022 безвісті зниклим. ОСОБА_3 відповідно до Порядку виплатити грошове забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 № 884 (а.с. 10-11).

З витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин № 20230703-107 від 03.07.2023 вбачається, що Богодухівським районним відділом поліції ГУНП в Харківській області проводиться розшук - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце народження: Україна, Харківська область, Золочівський район, с. Довжик відповідно до заяви № 2073 від 09.11.2022, кримінальне провадження 12022221010000843 від 10.11.2022 (а.с. 13).

Допитаний у суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що він як солдат військової частини НОМЕР_1 , під час несення служби разом з побратимами, в тому числі і з ОСОБА_15 в їхньому місці дислокації стався вибух - прилетів ворожий снаряд. Він перебував під час загибелі ОСОБА_3 неподалік від останнього. Підтвердив, що ОСОБА_3 дійсно загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 11.00 год в населеному пункті Павлівка Волноваського району Донецької області, разом з іншими військовими. Тіло ОСОБА_16 залишилося на місці загибелі, евакуювати тіла не було можливим, т.я. російські військові перебували у цьому населеному пункті.

Крім того допитаний у суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_17 також підтвердив що під час несення служби разом з ОСОБА_3 в їхньому місці дислокації стався вибух - прилетів ворожий снаряд. Вони попали під обстріл ІНФОРМАЦІЯ_6 , після якого ОСОБА_18 з побратимами загинув.

Відповідно до Наказу № 376 територією активних бойових дій було с. Павлівка Волноваського району Донецької області з 24.02.2022 року до 12.03.2022 року. З 13.02.2022 по теперешній час с. Павлівка Волноваського району Донецької області знаходиться під окупацією.

Згідно з ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч.1 ст. 430 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах постановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів, що закріплено ч.2 ст. 319 ЦПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану » підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.

Згідно ст.68 Закону України «Про нотаріат» та п.11.3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 №296/5при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, заявниця повинна надати свідоцтво про смерть спадкодавця, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Для заявниці ОСОБА_1 встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту смерті її чоловіка ОСОБА_3 є необхідним для отримання свідоцтва про смерть та подальшого використання вказаного документу у цивільно-правових відносинах.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII,державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків .Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

В Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2016 року № 9-1130/0/4 «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» вказується на те, що у зазначеному в ЦПК України порядку мають розглядатися заяви про встановлення факту народження або смерті як на території Автономної Республіки Крим, так і на території населених пунктів Донецької та Луганської областей, визначених у розпорядженні КМ України від 07.11.2014 року №1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» від 07 травня 2022 року № 562, абзац четвертий підпункту 1 пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 № 457викладено в такій редакції: "Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій."

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 затверджено «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)», до якого станом на даний час віднесено Донецьку область Покровський район, до якої відноситься населений пункт Невельське.

Відповідно до Наказу № 376 територією активних бойових дій було с. Павлівка Волноваського району Донецької області з 24.02.2022 року до 12.03.2022 року. З 13.02.2022 по теперішній час с. Павлівка Волноваського району Донецької області знаходиться під окупацією.

Оскільки тіло ОСОБА_3 не було вивезене з території м с. Павлівка Волноваського району Донецької області видача лікарського свідоцтва чи фельдшерської довідки про його смерть неможлива, що у свою чергу унеможливлює державну реєстрацію його смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану та видачу свідоцтва про його смерть.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Як зазначено у вказаному вище Інформаційному листі, такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, при ухваленні рішення суду документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, беруться до уваги судом та оцінюються разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим твердження заявниці про неможливість отримання на території, де ведуться бойові дії, документів, що підтверджують факт смерті за формою, встановленою чинним законодавством України, на теперішній час з об`єктивних причин.

Обов`язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію, виняткове юридичне значення факту смерті особи; специфіка розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з`ясуванні обставин справи; об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, при веденні активних бойовий дій, у своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати формального підходу при вирішенні таких справ (пункти 51 -52 постанови Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 756/5840/23 (провадження № 61-1825св24)).

У подібних правовідносинах Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю (постанови від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22, від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті. (постанова Верховного Суду від 8 лютого 2024 року у справі № 506/358/22)

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22, від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23, від 11 вересня 2024 року в справі № 183/3496/24, від 25 вересня 2024 року в справі № 759/980/24.

При цьому, положення статті 317 ЦПК України не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 756/8168/21, від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22.

Виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, зокрема у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України), що узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)). Подібні висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 24 червня 2025 року в справі № 740/3257/23.

З висновку, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2022 року в справі №490/6057/19-ц вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника та членів сім`ї загиблого.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті заявник ОСОБА_1 посилалась на те що не може отримати свідоцтво про смерть чоловіка, оскільки його смерть сталася під час активних бойових дій у населеному пункт с. Павлівка Волноваського району Донецької області звідки неможливо забрати тіло та отримати відповідний медичний документ. У зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть чоловіка заявник не має можливості реалізувати свої сімейні, цивільні і соціальні права, пов`язані із смертю чоловіка, зокрема спадкування , отримання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_3 суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й апеляційний суд, враховуючи вказані вище норми матеріального і процесуального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про те, що заявником наведено достатньо аргументів та надано достатньо доказів, які з урахуванням положень статті 317 ЦПК України дають підстави для встановлення факту смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 об 11 годині 00 хвилин в населеному пункті Павлівка Волноваського району Донецької області, під час проходження військової служби пов`язаної із захистом Батьківщини.

Зокрема, факт смерті ОСОБА_3 підтверджується даними службового розслідування, витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань та поясненнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_17 які несли службу разом з ОСОБА_3 в населеному пункті Павлівка Волноваського району Донецької області та бачили його смерть в наслідок прильотів ворожих снарядів по їхньому місці дислокації.

Вказані докази у своїй сукупності містять посилання на конкретні факти щодо обстановки та причин загибелі ОСОБА_3 , що дають суду можливість дійти висновку про підтвердження обставин, які входять до предмету доказування.

Відомості щодо перебування тіла ОСОБА_3 , під владою ворога, його окупаційних адміністрацій та домовленості щодо передачі його тіла Україні відсутні.

З урахуванням обставин загибелі ОСОБА_3 , беручи до уваги продовження бойових дій на території України та, зокрема, на території населеного пункту, де сталась його смерть тимчасової окупації, виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, колегія суддів вважає обґрунтованим твердження заявника про смерть чоловіка та об`єктивну неможливість отримати лікарське свідоцтво про смерть у встановленому законом порядку.

Виходячи з викладеного та аналізуючи надані докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 оскільки факт смерті її чоловіка у зоні бойових дій підтверджено наданими доказами, та заявник не має можливості встановити його у іншому, позасудовому, порядку.

Подібних висновків про встановлення факту смерті військовослужбовців за наявності доказів, що з достатньою вірогідністю підтверджують такий факт, дійшов Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 756/5840/23, від 05 листопада 2025 року у справі № 944/5010/24.

Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України щодо, що заявнику необхідно звертатися із заявою про оголошення її чоловіка померлим, а не встановлення факту смерті, колегія суддів відхиляє, адже, як зазначено вище, матеріали справи містять належні, достовірні і достатні докази загибелі ОСОБА_3 , що дають підстави для встановлення відповідного факту.

Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України щодо передчасності вказаної заяви оскільки воєнні дії тривають, колегія суддів відхиляє як безпідставні та такі, що спростовуються частиною 2 статті 46 ЦК України, у якій йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан, та вищевказаним висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, згідно з яким з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

Відповідно до Наказу № 376 територією активних бойових дій було с. Павлівка Волноваського району Донецької області з 24.02.2022 року до 12.03.2022 року. З 13.02.2022 по теперішній час с. Павлівка Волноваського району Донецької області знаходиться під окупацією.

Отже з огляду на характер обставин, за яких ОСОБА_1 місце його зникнення, перебування відповідної території під тимчасовою окупацією, відсутність відомостей про нього протягом тривалого часу, а також неможливість здійснення державної реєстрації факту його смерті в установленому законом порядку, суд приходить до висновку про достатність наявних у справі доказів для встановлення факту смерті ОСОБА_1 .

Суд також враховує, що з 02 листопада 2022 року минув значний проміжок часу, протягом якого будь-яких достовірних відомостей про те, що ОСОБА_1 є живим або перебуває в іншому місці, до суду не надано.

Крім того вказані висновки узгоджуються із правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі №615/129/25 відповідно до яких зазначено що розширювальне тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Ляшенко Олексія Олександровича, яка діє в інтересах Міністерства оборони України – залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 лютого 2026 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

М.Є. Савенка