Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №941/1081/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 941/1081/25

провадження № 22-ц/4809/1394/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 06 травня 2026 року у складі головуючого судді Іванової Н. Ю.

УСТАНОВИВ:

Короткий позовних вимог, відзиву на позов та рішення суду першої інстанції.

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивачки суму нарахованої пенсії за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №340/2451/22 у розмірі 134671,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_2 , якому була призначена пенсія відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Вказує, що за життя ОСОБА_2 звертався до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із вимогою зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки від 06 квітня 2022 року № 4539, про розмір грошового забезпечення, за листопад 2019 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», за прирівняною до посади ОСОБА_2 , на час звільнення, посади поліцейського, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області».

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року у справі № 340/2451/22 задоволено позов ОСОБА_2 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки від 06 квітня 2022 року №4539, про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, за прирівняною до посади, на час звільнення, посади поліцейського, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 по справі № 340/2451/22, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області проведено перерахунок та нараховано доплату в сумі 134 671,77 грн за період з 01 грудня 2019 по 31 липня 2022.

Відтак, позивачка вказує, що її померлому батьку була нарахована, але не виплачена пенсія у розмірі 134 671,77 грн.

Разом з тим, до теперішнього часу виплата нарахованої за рішенням суду пенсії у розмірі 134 671,77 грн відповідачем не здійснена.

Так, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28 травня 2025 року №4317-4437/Р-04/8-1100/25, повідомлено, що в зв`язку з відсутністю документів, що засвідчують родинні зв`язку з ОСОБА_2 , а також відомостей про проживання з пенсіонером разом на день його смерті, підстав для надання запитуваної інформації не має.

Повторно позивачка звернулась із заявою від 03 червня 2025 року про виплату нарахованої суми заборгованості за рішенням суду. На зазначену заяву було надано формальну відписку, оформлену листом від 13 червня 2025 року №1100-0404-8/34181 та повідомлено, що за приписами статті 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Позивачці було вказано, що оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вона звернулась із заявою 03 червня 2025 року, що перевищило 6 місяців, тому право на виплату недоодержаної пенсії ОСОБА_2 остання не має.

З урахуванням зазначеного, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Вказала, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року по справі № 340/2451/22 ОСОБА_3 проведено перерахунок пенсії та нараховано суми доплат, які залишились невиплаченими на день смерті. Вищезазначене рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду ухвалено на користь ОСОБА_2 . Оскільки позивачка не є стороною по справі, то законних підстав для виплати ОСОБА_2 суми, нарахованої на виконання рішення суду, немає. Зауважила, що зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а із заявою до Головного управління позивачка звернулась лише 03 червня 2025 року, що перевищило 6 місяців, тому остання права на виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не має (а.с.65-67).

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 06 травня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про стягнення суми нарахованої за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Стягнуто із Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суму нарахованої за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі № 340/2451/22 у розмірі 134 671,77 грн та 1096,76 грн витрат на оплату судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що на підставі рішення суду, яке було ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, відповідач провів йому перерахунок пенсії. Однак суми пенсії, що належали батькові позивачки, залишилися недоодержаними у зв`язку із його смертю, що не заперечується відповідачем. З огляду на встановлені обставини, суд вважав, що донька ОСОБА_2 як спадкоємець має право на належні йому суми пенсії, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів підлягає задоволенню і є ефективним засобом поновлення її порушених прав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в інтересах якого діє ОСОБА_4 , подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 06 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а із заявою до Головного управління позивачка звернулась лише 03 червня 2025 року, що перевищило 6 місяців, тому права на виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не має.

Згідно із п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначаються пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. Звертаючись до суду із цією позовною заявою заявниця не надала жодного доказу набуття нею права на спадщину на суму 134 671,77 грн. Також не надано доказів набуття права власності на будь-яке інше майно. Отже, заявницею не надано доказів того, що нею в порядку спадкування набуто право на отримання грошових виплат (пенсійних виплат), нарахованих але не виплачених за життя ОСОБА_2 .

Представник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що недоотримана пенсія – це сума пенсії, що належала пенсіонерові та залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю. Правове регулювання питання виплати недоотриманої пенсії міститься в ст. 61 Закону №2262-ХІІ. Так, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року по справі №380/9537/21 суд висловив правові висновки, які є обов`язковими для застосування при розгляді справи та зазначив, що спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон №2262- ХІІ. Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Зауважує, що згідно із п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду 3 України від 30 січня 2007 року № 3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначаються пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Вищевказаний Закон не передбачає права спадкування коштів на умовах Цивільного кодексу України.

Відтак вважає, що при ухваленні рішення по даній справі судом першої інстанції помилково застосовано норми цивільного законодавства про спадкування (ст. 1216 1227 ЦКУ), Закон України “Про загальнообов`язкове пенсійне страхування” та ст. 46, 91 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, які не регулюють порядок отримання недоотриманої пенсії у разі смерті пенсіонера, який отримував пенсію за нормами Закону 2262- ХІІ.

Представник зазначила, що Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Тобто у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачкою не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо участі учасників справи в суді апеляційної інстанції.

07 серпня 2026 року через систему Електронний суд від представника відповідача до Кропивницького апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи, призначеної на 03 вересня 2026 року за відсутності сторони відповідача (а.с.178).

31 серпня 2026 року через систему Електронний суд від представника позивачки – адвоката Коваля О. В. до Кропивницького апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи, призначеної на 03 вересня 2026 року за відсутності сторони позивачки (а.с.186).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року по справі № 340/2451/22, адміністративний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Kipoвoгpaдській області щодо нe пpoвeдeння пepepaxyнкy тa виплати ОСОБА_6 з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки від 06 квітня 2022 poкy №4539 про poзмip грошового забезпечення виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області», станом на листопад 2019 року, за прирівняною до посади ОСОБА_2 , на час звільнення, посади поліцейського.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіpoвогpадській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки від 06 квітня 2022 року № 4539, про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, за прирівняною до посади ОСОБА_2 , на час звільнення, посади поліцейського, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_5 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (а.с.31-37).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Петрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.25).

Згідно копії свідоцтва про народження, виданого повторно 06 жовтня 2022 року Петрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою ОСОБА_8 (а.с.14).

У зв`язку із одруженням, позивачка змінила прізвище на ОСОБА_9 (а.с.17).

На підставі заяви про прийняття спадщини, яка подана позивачкою, у Петрівській державній нотаріальній конторі Кіровоградської області заведено спадкову справу №113/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.103-125).

Відповідно до свідоцтва про право спадщину за законом, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_1 .

Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області із заявою від 15 травня 2025 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю її батька - ОСОБА_2 . Разом із заявою було подано документи, які підтверджують факт родинних зав`язків із померлим, факт проживання з померлим на день його смерті та документи, що підтверджують перерахунок пенсії ОСОБА_2 .

Звернення до відповідача із зазначеною заявою відбулося після того, як позивачу стало відомо, що в органах Пенсійного фонду обліковується заборгованість.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28 травня 2025 № 4317-4437/Р-04/8-1100/25, повідомлено позивачку, що в зв`язку з відсутністю документів, що засвідчують родинні зв`язки з ОСОБА_2 , а також відомостей про проживання з пенсіонером разом на день його смерті, підстав для надання запитуваної інформації не має.

Повторно позивачка звернулась із заявою від 03 червня 2025 про виплату нарахованої суми заборгованості за рішенням суду.

На зазначену заяву було надано лист від 13 червня 2025 № 1100-0404-8/34181 та повідомлено, що за приписами статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а вона звернулась із заявою 03 червня 2025, що перевищило 6 місяців , тому права на виплату недоодержаної пенсії ОСОБА_2 не має.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі -Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року по справі № 340/2451/22, адміністративний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Kipoвoгpaдській області щодо нe пpoвeдeння пepepaxyнкy тa виплати ОСОБА_6 з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки від 06 квітня 2022 poкy №4539 про poзмip грошового забезпечення виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області», станом на листопад 2019 року, за прирівняною до посади ОСОБА_2 , на час звільнення, посади поліцейського.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіpoвогpадській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки від 06 квітня 2022 року № 4539, про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, за прирівняною до посади ОСОБА_2 , на час звільнення, посади поліцейського, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_5 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (а.с.31-37).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Петрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.25).

Згідно копії свідоцтва про народження, виданого повторно 06 жовтня 2022 року Петрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою ОСОБА_8 (а.с.14).

У зв`язку із одруженням, позивачка змінила прізвище на ОСОБА_9 (а.с.17).

На підставі заяви про прийняття спадщини, яка подана позивачкою, у Петрівській державній нотаріальній конторі Кіровоградської області заведено спадкову справу №113/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.103-125).

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 06 липня 2023 року на запит державного нотаріуса Петрівської державної нотаріальної контори Кіровоградської області О. Каліушко, щодо наявності недоотриманої пенсії ОСОБА_2 повідомило, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія по місяць смерті включно перерахована на рахунок ОСОБА_2 , відкритий в установі АТ «Державний ощадний банк України». Одночасно зазначено, що відповідно до ст. 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (а.с.119).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28 травня 2025 № 4317-4437/Р-04/8-1100/25, повідомлено позивачку, що в зв`язку з відсутністю документів, що засвідчують родинні зв`язки з ОСОБА_2 , а також відомостей про проживання з пенсіонером разом на день його смерті, підстав для надання запитуваної інформації не має.

Повторно позивачка звернулась із заявою від 03 червня 2025 про виплату нарахованої суми заборгованості за рішенням суду.

На зазначену заяву було надано лист від 13 червня 2025 № 1100-0404-8/34181 та повідомлено, що за приписами статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а вона звернулась із заявою 03 червня 2025, що перевищило 6 місяців , тому права на виплату недоодержаної пенсії ОСОБА_2 не має.

З наведеного слідує, що за життя ОСОБА_2 на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, відповідачем було здійснено нарахування грошових сум, однак фактично вони не були виплачені спадкодавцю до моменту смерті.

Таким чином, зазначені кошти є такими, що належали спадкодавцю, але не були отримані ним за життя, а отже відповідно до положень статті 1227 ЦК України підлягають передачі членам її сім`ї.

Правове регулювання виплати недоотриманих пенсій передбачає два можливі механізми: спеціальний (виплата членам сім`ї за їх зверненням у шестимісячний строк) та загальний (включення до складу спадщини у разі незвернення у зазначений строк).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачка реалізує свої права саме як спадкоємець, а не як особа, яка звернулась за виплатою у спеціальному порядку, передбаченому пенсійним законодавством.

З огляду на це, після спливу визначеного законом строку або за відсутності реалізації спеціального механізму, спірні кошти набувають статусу спадкового майна та підлягають стягненню в порядку спадкування.

Крім того, суд враховує, що невиконання відповідачем судового рішення, ухваленого за життя спадкодавця, не може позбавляти його спадкоємця права на отримання належних йому грошових коштів. Інше тлумачення призвело б до нівелювання обов`язковості судового рішення та порушення принципу правової визначеності.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ГУ ПФУ в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії як такої, що належала спадкодавцю, але не була виплачена за його життя.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2025 року у справі № 671/931/24 (провадження № 61-15815св24).

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні суми не входять до складу спадщини відповідно до спеціального законодавства, є безпідставними, оскільки норми спеціального закону визначають лише порядок та умови їх виплати членам сім`ї, але не виключають можливості їх переходу у спадщину у разі нереалізації такого права у встановлений строк.

Посилання відповідача на те, що пенсійні виплати нерозривно пов`язані з особою і не можуть бути об`єктом спадкування, суд відхиляє, оскільки предметом спору є не право на призначення чи перерахунок пенсії, а вже нарахована, визначена та підтверджена судовим рішенням грошова сума, яка має майновий характер.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК – відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 06 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 11.09.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко