Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №724/2196/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/2196/26

Провадження № 1-кп/724/113/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотин Чернівецької області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026262020001747 від 04 липня 2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, маючому середню освіту, одружений, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 04 липня 2026 року о 10 год. 30 хв. По вул. Головна в с. Грозинці Чернівецького району Чернівецької області, керуючи транспортним засобом «Rover» номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками СРПП ВП №6 (м. Новоселиця) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, а саме капітаном поліції ОСОБА_5 та сержантом поліції ОСОБА_6 . В ході спілкування з поліцейськими, ОСОБА_4 перебуваючи на вулиці біля водійського сидіння службового автомобіля марки «Skoda» моделі «Rapid» д.н.з. НОМЕР_2 , маючи намір викликати бажання в працівника поліції отримати неправомірну вигоду від нього та створити в його очах переконання про необхідність вирішення даного питання про не притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме шляхом отримання від нього неправомірної вигоди, демонструючи свою можливість невідкладно надати неправомірну вигоду, поклав біля водійського сидіння зліва грошові кошти в сумі 200 доларів США, де в той момент сидів поліцейський ОСОБА_6 , чим завершив свій злочинний умисел, спрямований на реалізацію своєї пропозиції та надав неправомірну вигоду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, пояснив, що після зупинення працівниками поліції автомобіля під його керуванням, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, з метою уникнення штрафу, знаходячись у с. Грозинці, підійшов до службового автомобіля поліції, присів на переднє сидіння та запропонував працівнику поліції неправомірну вигоду, а саме 200 доларів США, які поклав біля водійського сидіння зліва службового автомобіля.

Прокурор у судовому засіданні, у зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, запропонував порядок дослідження доказів, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК України.

Оскільки обвинуваченим не оспорювалися фактичні обставини справи, ОСОБА_4 правильно зрозумів зміст пред`явленого йому обвинувачення, в учасників процесу відсутні сумніви у добровільності та істинності його позицій, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу, документів, що стосуються речових доказів.

При цьому, судом з`ясовано, чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їхня позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Покази обвинуваченого, надані ним у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» згідно яким суд повинен уникати зайвих формальностей у разі визнання особою своєї вини, при цьому забезпечуючи належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення поза розумним сумнівом, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Призначаючи покарання відносно обвинуваченого, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_4 , який проживає у АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні дітей не має.

Крім того, Дністровським районним сектором №3 філії ДУ «Центр Пробації» у Чернівецькій області відносно обвинуваченого ОСОБА_4 складено досудову доповідь.

З досудової доповіді, вбачається, що в результаті проведення оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 має середній рівень ризику. На думку органу пробації, на підставі дослідження інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, за місцем його проживання, умов його життєдіяльності відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Судом, відповідно до ст. 66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого: щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню обвинуваченого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого: позитивної характеристики, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, доповідь органу пробації відповідно до якого виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а саме у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Дане покарання, на думку суду, відповідає скоєному та буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 1 ст. 96-2 КПК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Враховуючи, що речові докази: грошові кошти в сумі 200 доларів США, які використовувались обвинуваченим ОСОБА_4 в якості предмету кримінального правопорушення, тому суд вважає, що слід застосувати спеціальну конфіскацію до даних речових доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Заходи забезпечення у виді арешту майна, а саме на грошові кошті - 200 доларів США, які накладені на підставі ухвали слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 06.07.2026 року підлягають скасуванню.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні не обирався, клопотань про його обрання до суду не надходило.

Керуючись ст.ст.349 ч.3, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 06.07.2026 року на майно: на грошові кошті - 200 доларів США, а саме на 2 (дві) купюри номіналом 100 (сто) доларів США із серійними номерами – PD73569931 A, PH16279243 A.

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до речових доказів: грошових коштів, 200 доларів США, а саме на 2 (дві) купюри номіналом 100 (сто) доларів США із серійними номерами – PD73569931 A, PH16279243 A, які передані на зберігання до філії АТ «Укрексімбанк» в м. Чернівці, конфіскувавши їх в дохід держави.

Речові докази: DVD-R диск 4.7 GB/120min, із відеозаписом за фактом надання 04.07.2026 працівнику поліції неправомірної вигоди, які долучено до матеріалів кримінального провадження, залишити зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_7