Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №720/574/26 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

Справа ЄУН 720/574/26

Провадження № 1-кп/720/148/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025262020001187 від 03 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, молдованина, уродженця с. Магала Новоселицького району Чернівецької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, непрацюючого, інваліда 2 групи, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310, ч. 3 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 у невстановлені слідством дату та час, посіяв на земельній ділянці за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 насіння роду коноплі в кількості 11 рослин, чим порушив вимоги ст. 7 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів».

Крім цього, ОСОБА_6 навмисно для надання систематичному вирощуванню та культивування рослин коноплі більшої ефективності і продуктивності та для одержання кращого урожаю рослин коноплі, щоб в подальшому виготовляти з вирощених нарковмісних рослин коноплі, різного роду наркотичні засоби, спеціально пристосував побутові речі під обладнання, призначене для систематичного вирощування нарковмісних рослин коноплі. Одночасно з цим, ОСОБА_5 протягом невстановленого досудовим розслідуванням періоду часу слідкував за процесом росту нарковмісних рослин коноплі, поливав їх, слідкував щоб їхньому природному росту не зашкодили різного роду захворювання та шкідники. Тим самим, ОСОБА_5 незаконно вирощував 11 рослин роду коноплі без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 310 КК України, тобто незаконний посів та незаконне вирощування конопель від десяти до п`ятдесяти рослин.

Крім цього, ОСОБА_5 в невстановлений час та обставинах незаконно виробив із вирощених стебел на земельній ділянці біля будинку по місцю свого проживання, що по АДРЕСА_1 , 8 сухих кущів із речовиною рослинного походження зеленого кольору, та речовини рослинного походження, які зберігав без мети збуту до 16 години 18 хвилин 22 жовтня 2025 року в сараї, на горищі та в літній кухні за місцем свого проживання, які містять у своєму складі наркотичний засіб – канабіс загальною масою 16424,637 грама, який є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, та були виявлені та вилучені у нього під час санкціонованого обшуку.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 309 КК України, тобто незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів, в особливо великих розмірах без мети збуту.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину визнав повністю та показав, що приблизно два роки назад на його земельній ділянці по АДРЕСА_1 виросли дикі рослини коноплі. Оскільки, він вирощував декоративних птахів, вирішив не зрізати коноплі, а носінням після їх дозрівання, годував птахів. Зірвані рослини коноплі він висушував, після чого використовував їх. Оскільки, він є інвалідом 2 групи, іноді робив та вживав чай з вказаних рослин для заспокоювання. У вчиненому щиро розкаявся.

Враховуючи, що обвинувачений свою вину визнав повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження інших доказів про вищевказані обставини справи, оскільки такі обставини ніким не оспорюються.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина обвинуваченого у незаконному посіві та вирощуванні 11 конопель, а також у незаконному виготовленні та зберіганні наркотичних засобів в особливо великих розмірах без мети збуту, повністю доказана та його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 310, ч. 3 ст. 309 КК України.

При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про винну особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, є інвалідом 2 групи, має на утриманні 2 малолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Суд відповідно до ст. 66 КК України визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого зазначені у обвинувальному акті активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та його щире каяття, яке виразилось у тому, що він визнав свою вину та щиро жалкує про скоєння ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

За змістом ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати таким, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

Матеріалами справи з`ясовано, що обвинувачений перерахував грошові кошти в сумі 222750 гривень на потреби ЗСУ з метою підтримання фінансових потреб Збройних сил України під час воєнного стану, а також має особисті подяки від військових частин за внесок у зміцненні обороноздатності держави.

За вказаних обставин, в порядку ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає дану обставину такою, що пом`якшує його покарання, оскільки в умовах воєнного стану дана обставина має значення для зміцнення Збройних Сил та захисту України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

З досудової доповіді органу пробації від 04 червня 2026 року, складеної в порядку ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, вбачається, що імовірність вчинення обвинуваченим повторного правопорушення середній. Зважаючи на поведінку обвинуваченого, його спосіб життя, морально-духовний стан, уповноважений орган пробації вважає доцільним виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, оскільки він не становить високої небезпеки для суспільства.

З системного аналізу кримінального закону випливає, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Слід зазначити, що призначене судом покарання має відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливати з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Враховуючи ступень тяжкості вчинених умисних кримінальних правопорушень та обставини їх скоєння, дані про винну особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ст. 310 ч. 1 КК України у виді пробаційного нагляду та за ст. 309 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі, а остаточне покарання на підставі ст. 70 ч. 1 КК України по сукупності вказаних злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Пунктами 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України визначено обов`язки, які суд покладає на особу при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду.

Таке рішення суду носить імперативний характер, тому покладення указаних обов`язків є обов`язковим при призначенні відповідного покарання за кожне кримінальне правопорушення як окремо, так і за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) чи за сукупністю вироків (ст. 71 КК).

Системний аналіз ст. 59-1 КК України дозволяє дійти висновку про те, що на відміну від положень ст. ст. 75, 76 КК України, коли звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладення на засудженого певних обов`язків застосовується до остаточного покарання, призначеного у тому числі за сукупністю кримінальних правопорушень, у випадку призначення покарання у виді пробаційного нагляду, обов`язки, визначені ч. 2 ст. 59-1 КК України, встановлюються до кожного кримінального правопорушення. У іншому випадку на думку суду має місце неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

З огляду на те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений не уникав, ураховуючи другорядну роль кари як мети покарання, поведінку за період кримінального провадження обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом 2 групи, позитивно характеризується та має на утриманні 2 малолітніх дітей, зважаючи на наявність у обвинуваченого пом`якшуючих покарання обставин у виді щирого каяття, активного сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, а також перерахування грошових коштів на потреби ЗСУ, суд погоджується із позицією прокурора та дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання, у зв`язку із чим вважає за необхідне звільнити його від відбування остаточного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України із покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Відповідно до ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначається початок строку відбування покарання.

У відповідності до ст. 124 КПК України судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави, а долю речових доказів кримінального провадження слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 310 ч. 1, 309 ч. 3 КК України та призначити йому покарання:

- за ст. 310 ч. 1 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки із покладенням обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

- за ст. 309 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України призначити ОСОБА_5 остаточну міру покарання по сукупності вказаних злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку ОСОБА_5 рахувати з моменту проголошення вироку суду.

Обраний ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2026 року відносно ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт з 26 лютого 2026 року по 26 квітня 2026 року зарахувати йому у строк покарання, виходячи із співвідношення – три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, що складає 20 (двадцять) днів позбавлення волі.

Речові докази по справі:

- мобільні телефони марки «Нокіа» й «Самсунг» та електронні ваги, які зберігаються в кімнаті речових доказів Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили, повернути їх власнику ОСОБА_5 ;

- 11 (одинадцять) рослин коноплі, які зберігаються в кімнаті речових доказів Чернівецького ГУНП в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили, знищити;

- канабіс загальною масою 16424,637 грама (частинами по 1049,94 грама, 14432,54 грама, 809,80 грама, 132,357 грама), який зберігається в кімнаті речових доказів Чернівецького ГУНП в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили, знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз по справі в розмірі 20502 (двадцять тисяч п`ятсот дві) гривень 20 копійок.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через райсуд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення копії вироку.

Суддя ОСОБА_1