Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №636/2306/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

Суд: Чугуївський міський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 10 вересня 2026 р.

Справа: №636/2306/26

Суддя: Бунін Є. О.

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/2306/26 Провадження 2/636/2685/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача аліменти на його утримання у зв`язку з продовженням навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після досягнення повноліття позивач вступив на навчання на денну форму до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. У зв`язку з винятково денною формою навчання він не має об`єктивної можливості працювати та самостійно забезпечувати свої матеріальні потреби. Позивач проживає разом із матір`ю, ОСОБА_3 , яка перебуває у скрутному матеріальному становищі й самостійно оплачує вартість його навчання за договором про надання платних освітніх послуг, а також забезпечує витрати на харчування, одяг, проживання та побутові потреби.

Відповідач ОСОБА_2 добровільно матеріальної допомоги сину не надає, спільного господарства з ним не веде. Крім того, за відповідачем рахується значна заборгованість зі сплати аліментів, що стягувалися на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 лютого 2014 року у справі № 636/5769/13-ц до досягнення дитиною повноліття, що свідчить про його тривале ухилення від виконання батьківських обов`язків. Позивач вказує, що відповідач є особою працездатного віку, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , отримує стабільне грошове забезпечення, не має інших утриманців чи обмежень за станом здоров`я, а тому має реальну можливість надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який здобуває вищу освіту.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся своєчасно, належним чином відповідно до вимог ЦПК України, відзиву на позов чи заяв про поважність причин неявки суду не надав.

Враховуючи згоду позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-ще Чкаловське Чугуївського району Харківської області. Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Чкаловською селищною радою Чугуївського району Харківської області 06.08.2007 року, актовий запис № 35.

Шлюб між батьками розірвано за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 13.02.2014 року у справі № 636/5769/13-ц.

Згідно з довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 01.05.2025 р. № 26.9-31/8397, виданою органом державної виконавчої служби, станом на 01.05.2025 наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини у сумі 96825,85 гривень за період з 15.09.2023 по 01.05.2025.

Відповідно до довідки факультету юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого № 2647 від 02.06.2025 р., ОСОБА_1 є студентом 1 курсу денної професійної форми навчання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 081 «Право». ОСОБА_1 зарахований до закладу освіти за наказом ректора № 477-С від 16.08.2024 р., нормативний термін навчання становить з 01.09.2024 по 30.06.2028 р., навчання здійснюється на платній основі за рахунок коштів фізичних осіб, вартість навчання становить 41350,00 гривень на рік, що підтверджується Договором та платіжними інструкціями АТ «Універсал Банк» (monobank) від 02.01.2025 р. та 06.07.2025 р. про оплату навчальних семестрів.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2023 р. (форма 5), відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 28.04.2023 року у званні молодшого сержанта, є учасником бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_3 .

Вирішуючи спір, суд керується нормами матеріального права, які регулюють обов`язок батьків щодо утримання повнолітніх дітей на період навчання.

Статтею 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу (СК) України встановлено обов`язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття. Разом з тим, законодавець передбачив випадки, коли такий обов`язок продовжується і після досягнення дитиною 18-річного віку.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналіз зазначених норм свідчить, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності таких обов`язкових юридичних фактів: Досягнення сином/донькою віку понад 18 років, але менше 23 років; Продовження навчання (форма навчання - денна, заочна, вечірня тощо - значення не має); Потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; Наявність у батьків фінансової/матеріальної можливості надавати таку допомогу.

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Право на освіту є фундаментальним конституційним правом особи. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19, стягнення з батьків аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, є одним із правових механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, що безпосередньо пов`язано із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199-201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставина.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання, що позбавляє його можливості поєднувати щоденне навчання у вищому юридичному закладі з повноцінною трудовою діяльністю для самозабезпечення. Навчання є платним, що створює значне додаткове фінансове навантаження на матір дитини. Отже, потреба позивача у матеріальній допомозі є очевидною та доведеною.

Оцінюючи можливість відповідача надавати таку допомогу, суд виходить з того, що ОСОБА_2 є працездатною особою, перебуває на військовій службі, де отримує гарантоване державою щомісячне грошове забезпечення, не є особою з інвалідністю чи пенсіонером. Доказів наявності інших осіб на його утриманні (неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків) суду не надано.

Суд наголошує, що обов`язок батьків утримувати дітей є безумовним. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц, посилання платника аліментів на відсутність постійної роботи, мінливий дохід чи фінансові труднощі не звільняють його від обов`язку утримувати дитину, якщо він є працездатним і не має об`єктивних перешкод для отримання доходу. У даній справі відповідач має стабільний дохід військовослужбовця, що спростовує будь-які припущення про неможливість виконання обов`язку.

При визначенні розміру аліментів суд керується ст.ст. 182-183, 200 СК України. Суд враховує вартість навчання позивача, його необхідні життєві потреби (харчування, лікування, проживання), а також матеріальний стан відповідача. З урахуванням принципу пропорційності та балансу інтересів сторін, суд вважає справедливим, виправданим та достатнім визначити розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, а саме - 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка навчається, присуджуються від дня пред`явлення позовної заяви, тобто з 11 березня 2026 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при розгляді справ про стягнення аліментів, судовий збір у розмірі 1211 грн 80 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 280-289, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на його утримання у зв`язку з продовженням навчання у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, з 11 березня 2026 року і до закінчення навчання у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання (аліменти) припиняється у разі припинення навчання дитини.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , в дохід держави судовий збір у сумі 1211,80 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Є.О. Бунін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua