Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №1-1090/11 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 1-1090/11

№ провадження 1/646/3/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про скасування тимчасового залишення підсудного в слідчому ізоляторі, звільнення від кримінальної відповідальності в частині інкримінованого обвинувачення та призначення до судового розгляду

16.09.2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підсудного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Основ`янського районного суду міста Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 185 КК України.

Підсудний звернувся до суду з клопотанням, в якому просив вирішити питання про скасування тимчасового залишення його в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» та відправлення його для подальшого відбуття покарання за попереднім вироком до установи відбування покарань.

В судовому засіданні підсудний підтримав своє клопотання та просив його задовольнити. Пояснив, що розуміє що суд не зможе доставляти його до зали судового засідання для слухання справи, тому засідання будуть проводитися виключно в режимі ВКЗ.

Захисник в судовому засіданні підтримала клопотання обвинуваченого.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання.

Дослідивши клопотання, заслухавши підсудного, захисника та прокурора суд прийшов до наступного.

Вироком Основ`янського районного суду міста Харкова від 06.11.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначено йому покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09.04.2026 року Вирок Основ`янського районного суду міста Харкова від 06.11.2025 року залишено без змін.

У зв`язку з чим ОСОБА_4 має бути етапований до виправної колонії для відбуття покарання.

Постановами Основ`янського районного суду міста Харкова від 17.03.2026 року та 20.04.2026 року тимчасово залишено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на час розгляду кримінальної справи, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до положень ст. 262 КПК України в редакції 1960 року розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов`язковою.

Відповідно до вимог ст. 90 КВК України у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, засуджений у разі необхідності провадження слідчих дій у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

Зі змісту п. 1.1 розділу ІІ «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затверджених наказом МЮ України від 14.06.2019 №1769/5, слідує, що підставами для приймання та тримання у СІЗО ув`язнених і засуджених є ухвала суду про тимчасове залишення засудженого у СІЗО або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії до СІЗО у випадках, передбачених ст. 90 КВК та ст. 537 КПК.

В провадженні Основ`янського районного суду міста Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 185 КК України.

Розглядаючи клопотання підсудного, суд бере до уваги можливість проведення судових засідань у режимі відеоконференції з установою відбування покарань під час судового провадження.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе скасувати заходи з приводу залишення обвинуваченого у слідчому ізоляторі та проводити наступні судові засіданні в порядку дистанційного судового провадження у режимі відеоконференції між судом та установою виконання покарань, у якій ОСОБА_4 буде відбувати покарання, призначене Вироком Основ`янського районного суду міста Харкова від 06.11.2025 року.

Також, прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про закриття кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року.

Підсудний та його захисник у судовому засіданні підтримали клопотання прокурора та просили закрити кримінальну справу відносно ОСОБА_4 в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України.

Потерпілі, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, не з`явились, про про причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з обвинувального акту, 23.08.2011 року близько 23 години, ОСОБА_6 , маючи намір на таємне у викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, проникнув через паркан на територію ПП «Приват-Бізнес», що охороняється, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 81-а, звідки таємно викрав мідний дріт, вагою 3 кг, за ціною 50 гривень за кілограм, що належить ОСОБА_7 після чого з місця злочини втік і розпорядився викраденим на загальну суму 150 гривень за на свій розсуд.

Крім того, 26.08.2011 року близько 23 години, ОСОБА_6 , маючи намір на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих спонукань, проник через паркан на територію ПП «Приват-Бізнес», що охороняється, адресою: м. Харків, вул. Греківська, 81-а, звідки таємно викрав мідний дріт, вагою 5 кг, за ціною 50 гривень за кілограм, належний ОСОБА_7 після чого з місця злочину втік та розпорядився викраденим на загальну суму 250 гривень на власний розсуд.

Крім того, 29.08.2011 року близько 23 години, ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих спонукань, проник через паркан на територію ПП «Приват-Бізнес», що охороняється, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Грековська, д. 81-а, звідки таємно викрав мідний дріт ОСОБА_7 вагою 5 кг, за ціною 50 гривень за кілограм, після чого з місця злочину втік і розпорядився викраденим на загальну суму 250 гривень за на свій розсуд.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, до ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» були внесені зміни та передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян за ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, після набрання чинності Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 викрадення чужого майна є кримінально караним діянням, якщо його вартість становить понад два неоподатковуваних мінімумів доходів, а саме: в 2011 році – 941 грн. 00 коп.

Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом України , що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за крадіжку настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення..

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року у справі №0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

За правилами ст. 5 КК України Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року має зворотну дію у часі.

Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, які були вчинені у 2011 році, розмір матеріальної шкоди за вчинення яких не перевищував 941 грн., тому після набрання чинності Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 вказані діяння вже не є кримінально-караними.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КПК України (в редакції 1960 року) за результатами попереднього розгляду справи суддя своєю постановою приймає одне з таких рішень: про закриття справи.

Відповідно до ст.248 КПК України (в редакції 1960 року) при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК 1960 р.) кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю з підстави відсутності в діянні складу злочину як обставини, що виключає провадження в кримінальній справі.

Отже, під час судового слідства виникли правові підстави для закриття кримінальної справи в частині інкримінованих ОСОБА_4 злочинів за ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до абзацу 9 інформаційного листа ВССУ від 2 березня 2012 року № 132-283/0/4-12 кримінальні справи, порушені за статтями, які декриміналізовані, підлягають закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 р. та ст. 5 КК у зв`язку із декриміналізацією злочинного діяння.

Враховуючи викладене, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 р. та ст. 5 КК України у зв`язку із декриміналізацією злочинного діяння

Цивільні позови у кримінальній справі за ч. 3 ст. 185 КК України не заявлені.

Процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальній справі за ч. 3 ст. 185 КК України відсутні.

Речові докази у кримінальній справі за ч. 3 ст. 185 КК України відсутні.

Судове слідство по кримінальній справі в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України варто продовжити.

Суд, враховуючи положення розділу ІІІ КПК України (в редакції 1960 року), розпочав провадження по кримінальній справі із проведення попереднього розгляду для з`ясування питань, регламентованих ст.237 вказаного Кодексу.

В судовому засіданні в порядку попереднього розгляду прокурор не заперечувала проти призначення справи в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, до розгляду у судовому засіданні.

Підсудний та його захисник не заперечували проти призначення справи до розгляду у судовому засіданні.

З`ясувавши питання, передбачені у ст. 237 КПК України (1960 року), суд приходить до висновку, що справа підсудна даному суду, підстави для її закриття або зупинення відсутні. Обвинувальний висновок складено з дотриманням вимог ст.233 КПК України (1960 року). Підстави для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу відсутні. Порушень вимог КПК України під час порушення справи, провадження дізнання та досудового слідства, без усунення яких справу не може бути призначено до судового розгляду, на даному етапі не встановлено.

Суд вважає достатніми підстави для розгляду справи у судовому засіданні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 5 КК України, ст.ст. 6 ч. 1 п. 2, 237, 273, 282, 296 КПК України (в редакції 1960 року) та п. 11 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання ОСОБА_4 .

Скасувати тимчасове залишення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на час розгляду кримінальної справи, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 185 КК України, встановлене Постановами Основ`янського районного суду міста Харкова від 17.03.2026 року та 20.04.2026 року по справі №1-1090/11.

Задовольнити клопотання прокурора про закриття справи в частині пред`явленого обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України.

Закрити кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених передбачених ч. 3 ст. 185 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК (1960 р.) та ст. 5 КК України, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, призначити до судового розгляду на 10 год. 30 хв. на 05 жовтня 2026 року.

Постанова суду може бути оскаржена в частині закриття справи до Харківського апеляційного суду через Основянський районний суд міста Харкова протягом 7 діб з моменту проголошення.

В іншій частині постанова оскарженню не підлягає

Суддя ОСОБА_1