Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №643/2066/18 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/215/26

Справа № 643/2066/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22017000000000433 від 06.12.2017, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , з вищою освітою, який одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працює, раніше не судимий, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , останнє місце проживання в Україні: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України

ВСТАНОВИВ

Обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_4 (обвинувачений) у не встановлений період часу, але не пізніше 27.06.2017, перебуваючи у невстановленому місці, діючи всупереч вимогам п. 2, п. 9, п. 10 «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.1992 № 576 (зі змінами), п. 2.1 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622 (зі змінами), незаконно виготовив вогнепальну зброю — револьвер № 093133067 шляхом зібрання в одну конструктивну одиницю деталей револьверу системи «Наган» (бойової пружини, барабану, бокової кришки рамки, накладок рукоятки) та основи сигнального револьверу моделі «МР — 313» № 093133067 й видалення захисного елементу ствола (металевого стрижня).

Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ МВС України від 30.11.2017 № 8-5/1846 вищевказаний револьвер № 093133067 є виготовленою саморобним способом короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263-1 КК України як незаконне виготовлення вогнепальної зброї.

Обвинувачення, визнане судом доведеним

Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел на незаконне поводження зі зброєю, будучи обізнаним про дію встановленого законодавством України порядку виготовлення, придбання, зберігання вогнепальної зброї (дозвільної системи), що підтверджується серед іншого наявністю у нього дозволу № 545 на право зберігання та носіння вогнепальної мисливської гладкоствольної зброї, в порушення вимог п. 1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII (зі змінами), п. 2, п. 9, п. 10 «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.1992 № 576 (зі змінами), п. 2.1 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622 (зі змінами), без передбаченого дозволу, після незаконного виготовлення, здійснював незаконне зберігання вогнепальної зброї — револьвера № НОМЕР_2 за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , до 27.06.2017.

27.06.2017 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , серед іншого, співробітниками СБ України виявлено та вилучено вогнепальну зброю — револьвер № 093133067, який згідно з висновком експерта ІСТЕ СБ України від 28.08.2017 № 158/6 та висновком експерта КНДЕКЦ МВС України від 30.11.2017 № 8-5/1846 є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю.

Відповідно до п. 8.8. Наказу МВС України від 21.08.1998 № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» вищевказаний револьвер № 093133067 не відноситься до мисливської вогнепальної зброї.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України як зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду кримінального провадження у судовому засіданні 14.09.2026 обвинувачений свою вину у вчиненні вказаних вище злочинів визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Підтвердив вчинення ним вищезазначених злочинів за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Показав, що у обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчинених ним злочинів. Зазначив, що не заперечує висновки експертиз, проведених у даному кримінальному провадженні, та інші зібрані органом досудового розслідування докази. Пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд дійшов висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі та оцінки вказаних доказів у вироку суду не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати та не оцінювати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище злочинів та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

ОСОБА_4 одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, наразі за станом здоров`я не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, зареєстрований та проживає у Федеративній Республіці Німеччина.

Вказана обставина підтверджується завіреним перекладом дозволу на перебування, згідно з яким ОСОБА_6 отримав дозвіл на перебування (проживання) у Федеративній Республіці Німеччина, який міститься у матеріалах справи.

Відповідно до Медичного висновку, складеного лікарем-терапевтом ОСОБА_7 , яка знаходиться у м. Кельн Федеративної Республіка Німеччина, ОСОБА_8 знаходиться на лікуванні та спостереженні з 2023 року та страждає на хронічний коліт та діарею. З медичної точки зору рекомендоване подальше лікування. У судовому засіданні обвинувачений пояснив, що страждає на вказані захворювання з 2017 року, коли йому було проведено невдалу операцію.

Згідно з характеристикою, наданою 18-ою Міською поліклінікою Індустріального району міста Харкова, ОСОБА_4 у період з 1993 року по 2017 рік працював на посаді лікаря дермато-венеролога міської поліклініки № 18 міста Харкова. За час роботи проявив себе як висококваліфікований спеціаліст, користується авторитетом у колективі поліклініки та у пацієнтів району.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

У судовому засіданні 14.09.2026 обвинувачений щиро розкаявся у скоєному. Зазначив, що шкодує про вчинене та зробив для себе належні висновки щодо неприпустимості повторного вчинення правопорушень.

Прокурор зазначив, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Також у якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, прокурор просив визнати наявність у нього важкого хронічного захворювання та здійснення обвинуваченим добровільного внеску на підтримку Збройних Сил України в розмірі 20000,00 грн.

Сторона захисту підтримала позицію прокурора. Обвинувачений зазначив, що систематично надає допомогу Збройним Силам України та пошуковому загону міста Слов`янська. Крім того, посилався на тривале захворювання, яке є наслідком невдалої операції, що підтверджується наданим ним Медичним висновком.

На підтвердження факту підтримки Збройних Сил України сторона захисту надала квитанцію АТ КБ «Приватбанк» від 14.09.2026 про перерахування грошових коштів у сумі 20000,00 грн., отримувачем в якій зазначене «Міністерство оборони України Збройні Сили України Військова частина НОМЕР_3 », призначення платежу – «сплата за благодійна допомога ЗСУ, в/ч НОМЕР_3 від ОСОБА_4 ».

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Ураховуючи позиції сторони обвинувачення та сторони захисту, засади диспозитивності кримінального провадження, а також досліджені судом докази, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України вважає за можливе визнати щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочинів, за ч. 2 ст. 66 КК України - здійснення ним добровільного внеску на підтримку Збройних Сил України в розмірі 20000,00 грн. та стан здоров`я, зокрема наявність хронічних захворювань.

Обставин, які згідно із ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, що узгоджується із змістом обвинувального акту та позицією прокурора у судовому засіданні.

При цьому суд керується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.11.2019 у справі № 556/588/18, в якій вказано на неможливості визнання судом в якості обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, таких, які не зазначені в обвинувальному акті (у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення або в переліку обставин, що обтяжують покарання).

Ураховуючи позицію прокурора та розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд констатує відсутність обставин, які згідно із ст. 67 КК обтяжують покарання обвинуваченого.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України (у редакції станом на час вчинення злочинів) суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України (у редакції станом на час вчинення злочинів) особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України (у редакції станом на час вчинення злочинів) за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України (у редакції станом на час вчинення злочинів) при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтуватися на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18). ). Також Верховним Судом неодноразово зазначалось на другорядній ролі кари як мети покарання (постанови від 09.06.2022 у справі № 389/936/19, від 27.05.2021 у справі № 127/2554/15-к).

Мотиви призначення покарання

Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України – у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн., за кожен із злочинів. Остаточне покарання просив визначити за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань. Зазначив, що вказане покарання може бути реально виконане обвинуваченим, який на даний час проживає у Федеративній Республіці Німеччина і брав участь у розгляді справи у режимі відеоконференції.

Сторона захисту підтримала позицію прокурора. Обвинувачений зазначив, що має можливість сплатити штраф у розмірі, вказаному стороною обвинувачення.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, суд керується таким.

Злочини, вчинені обвинуваченим, відносяться до тяжких.

Разом з тим, визначаючи ступінь тяжкості злочинів та оцінюючи суспільну небезпечність діяння, суд враховує конкретні обставини справи та кількісні характеристики предмету злочину. Судом встановлено, що єдиною одиницею вогнепальної зброї, яка виступала предметом інкримінованих діянь, є один револьвер системи «Наган». Інші вилучені у обвинуваченого предмети, згідно з висновком експерта, до категорії вогнепальної зброї не належать. З урахуванням показань обвинуваченого про те, що він протягом багатьох десятиліть колекціонує зброю та воєнні артефакти, а також що зазначені предмети збиралися ним виключно як історичні артефакти в рамках приватного колекціонування, а вилучений револьвер жодного разу не використовувався за цільовим призначенням та зберігався без мети застосування, суд доходить висновку, що вчинені діяння не потягли за собою тяжких наслідків та характеризуються відносно низьким ступенем суспільної небезпечності порівняно з випадками незаконного обігу значної кількості (арсеналів) бойової зброї.

Крім того, суд звертає увагу на дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вперше вчинив злочини, позитивно характеризувався за минулим місцем роботи.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також керується постановою Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 598/74/14. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що «положення ст. 6 Конвенції не містять жодних вимог щодо врахування тривалості кримінального провадження при вирішенні питання про призначення покарання та звільнення від його відбування. Однак з огляду на принцип верховенства права, закріплений у ст. 8 Конституції України і преамбулі до Конвенції, надмірна тривалість провадження щодо розслідування та судового розгляду кримінальної справи може бути взята до уваги (поряд з іншими обставинами) при вирішенні зазначених питань у контексті з`ясування посткримінальної поведінки підсудного (обвинувачених), визначення можливості досягнення цілей покарання, визначених у ст. 50 КК, у тому числі виправлення засудженого в умовах ізоляції від суспільства або без такої. У контексті цієї кримінальної справи Верховний Суд відзначає, що перебування ОСОБА_7 протягом такого тривалого періоду розгляду кримінального провадження в стані невизначеності в передчутті можливого покарання не могло не мати відчутного виховного впливу на його свідомість, у зв`язку з чим засуджений, з часом визнав свою винуватість у вчиненому … Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі DIMITROV AND HAMANOV v. BULGARIA (заяви № 48059/06, 2708/09, рішення від 10 травня 2011 року) зазначив, що заходом, який у певних ситуаціях може виправити минулі затримки, є можливість домогтися зменшення покарання, призначеного засудженому. Ефективність такого заходу не залежить від того, чи є він продуктом законодавчих змін чи усталеної практики національних судів».

Повертаючись до обставин даної справи, суд звертає увагу, що кримінальне провадження вперше надійшло до суду 23.02.2018. У подальшому територіальна підсудність кримінального провадження неодноразово змінювалась. В провадження даного складу суду кримінальна справа надійшла у 2024 році. Таким чином, з моменту вчинення злочинів минуло понад 9 років, а судове провадження відносно обвинуваченого триває понад 8 з половиною років. Перебування обвинуваченого протягом такого тривалого періоду розгляду кримінального провадження в стані невизначеності в передчутті можливого покарання не могло не мати відчутного виховного впливу на його свідомість, у зв`язку з чим він з часом визнав свою винуватість у вчиненому. Даних про те, що обвинувачений протягом усього часу розгляду кримінального провадження вчинив інші кримінальні правопорушення або вів незаконослухняний спосіб життя, судом не отримано. За таких обставин заходом, який згідно з вказаною вище практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду може виправити минулі затримки, є зменшення покарання, призначеного обвинуваченому.

Крім того, суд враховує наявність у справі декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів.

Ураховуючи вищенаведене, позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, засади диспозитивності кримінального провадження, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а також особу винного, суд вважає за можливе призначити йому покарання за кожен із злочинів із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання у вигляді штрафу, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 263-1 КК України.

Вказане покарання, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження та його тривалості, на переконання суду, відповідатиме вимогам законності, гуманізму, індивідуалізації та сприятиме досягненню справедливого балансу між правами і свободами обвинуваченого та захистом інтересів держави й суспільства. Крім того, вказане покарання може бути реально виконане обвинуваченим, який на даний час проживає у Федеративній Республіці Німеччина і протягом усього часу судового провадження в даному складі суду брав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Остаточне покарання обвинуваченому суд визначає на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Потерпілий у кримінальному провадженні відсутній. Цивільний позов не пред`явлений.

В кримінальному провадженні наявні витрати на проведення експертиз в загальному розмірі 8677,00 грн. Вказані витрати суд у відповідності до ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченого на користь держави.

Виходячи з положень ст. 96-1, 96-2 КК України, а також висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 07.03.2019 у справі № 162/446/17 та ухвалі суду апеляційної інстанції у вказаній справі, питання про долю предмета кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто відповідної зброї, вирішується в порядку спеціальної конфіскації на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України, а не у порядку вирішення долі речових доказів.

Оскільки револьвер № 093133067 був предметом кримінального правопорушення, суд на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України застосовує до нього спеціальну конфіскацію.

Прокурор у судовому засіданні просив інші докази, вилучені у обвинуваченого під час обшуку, повернути обвинуваченому. Сторона захисту підтримала позицію прокурора.

Питання про долю інших речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України з урахуванням позиції учасників справи.

Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України

УХВАЛИВ

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень);

- за ч. 1 ст. 263-1 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень).

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).

На підставі ст. 96-1, 96-2 КК України примусово безоплатно вилучити (конфіскувати) у власність держави револьвер, на якому містяться наступні написи «СССР * ПЕР.О.РУЖ.ЗАВ * в ТУЛЕ * 1928 *093133067», який згідно з Висновком експерта № 158/6 від 28.08.2017 є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю та був переданий на відповідальне зберігання до ДГЗ СБ України.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертиз у загальному розмірі 8677,00 грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят сім гривень).

Речові докази, а саме: предмет, схожий на пістолет «Вальтер Р38», на якому містяться наступні написи «P.38 * 6911 c ac 45 * 5764k» (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 – не є вогнепальною зброєю); предмет, схожий на пістолет «Парабелум», на якому містяться наступні написи « НОМЕР_4 * 1918 * erfurt 67» (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 – не є вогнепальною зброєю); предмет, схожий на пістолет «ТТ», на якому міститься напис « НОМЕР_5 » (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 – не є вогнепальною зброєю); предмет, схожий на пістолет «БРАУНІНГ ХАЙ ПАУЕР», на якому містяться наступні написи «fabrique nationale d'armes de guerre * herstal belgique * browning patent depose * 187152 * 45399» (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 – не є вогнепальною зброєю); предмет, схожий на пістолет «Кольт», на якому містяться наступні написи «Ithaca gun co. inc. Ithaca, N.Y. * springfield armory geneseo il usa * NM137199» (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 – не є вогнепальною зброєю); зворотна пружина (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 – відноситься до частини вогнепальної зброї); зворотна пружина з наконечником та направляючою втулкою 7,62 мм автоматичного короткоствольного нарізного пістолету «ТТ» (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 – відноситься до частини вогнепальної зброї); фіксатор курка – частина ударно-спускового механізму вогнепальної зброї, а саме пістолету Вальтер РР (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 – відноситься до частини вогнепальної зброї); бойова пружина — частина ударно-спускового механізму вогнепальної зброї, а саме пістолету Вальтер РР (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — відноситься до частини вогнепальної зброї); курок — частина ударно-спускового механізму вогнепальної зброї, а саме пістолету Вальтер РР (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — відноситься до частини вогнепальної зброї); гвинт – частина ударно – спускового механізму вогнепальної зброї, а саме пістолету Вальтер РР (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — відноситься до частин вогнепальної зброї); штовхач бойової пружини – частина ударно-спускового механізму вогнепальної зброї, а саме пістолету Вальтер РР (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — відносяться до частин вогнепальної зброї); фіксатор – частина ударно – спускового механізму вогнепальної зброї, а саме пістолету Вальтер РР (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — відноситься до частини вогнепальної зброї); рамка з затвором та магазином пістолету Вальтер РР (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — відносяться до частин вогнепальної зброї); рамка пістолету ОСОБА_9 (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — відносяться до частин вогнепальної зброї); приладдя для чистки і змащування автомату АКМ (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — не відносяться до частин вогнепальної зброї); протирка для чистки зброї (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — не відносяться до частин вогнепальної зброї); прицільна мушка зброї (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — не відносяться до частин вогнепальної зброї); пристрій, призначений для навчань правильному прицілюванню (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — не відноситься до частин вогнепальної зброї); предмет, схожий на запчастину до пістолету; затворна затримка з фіксатором пістолету Вальтер РР (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — відносяться до частин вогнепальної зброї); затвор з ударником, мотилем, сергою, шатуном в зборі пістолету «Парабелум» (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — відносяться до частин вогнепальної зброї); макет ствола пістолету АДРЕСА_3 (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — не відносяться до частин вогнепальної зброї); ствол пістолету ОСОБА_10 (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — не відносяться до частин вогнепальної зброї); макет ствола масогабаритного макету пістолетів АДРЕСА_4 (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — не відносяться до частин вогнепальної зброї); ствол пістолету Парабелум (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — відносяться до частин вогнепальної зброї); 16 предметів схожих на боєприпаси для пістолету (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — не є боєприпасами); 20 предметів схожих на боєприпаси для автоматичної зброї (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — не є боєприпасами); предмет світлозеленого кольору, схожий на боєприпас для автоматичної зброї (згідно Висновку експерта № 158/6 від 28.08.17 — не є боєприпасом); предмети, схожі на магазини до пістолетів різних марок, у загальній кількості 21 шт.; предмет, схожий на штик-ніж у металевих піхвах, на лезі містяться написи «9000 * E.uF.horster», передані на відповідальне зберігання до ДГЗ СБ України – повернути ОСОБА_4 .

Документи, долучені до матеріалів кримінального провадження – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1