Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №629/6791/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6791/26

Провадження № 2/629/2643/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання -Лукаренко А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Лозова цивільну справу №629/6791/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія “Кредит-Капітал” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту №6582301 від 02.08.2024 року у сумі 34792, 60 грн, судового збору у розмірі 2662, 40 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір про споживчий кредит № 6582301. За умовами договору відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі та перерахував кошти на картковий рахунок відповідача. Проте відповідач у встановлений строк зобов`язання за договором не виконав, кредитні кошти, комісії та проценти не сплатив. 26 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 6582301 від 02.08.2024 року. Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача не погашена і становить 34 792,60 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту — 5 000,00 грн; прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту — 1 150,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками — 23 742,60 грн; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання — 4 900,00 грн. Заходи досудового врегулювання спору (направлення письмової претензії від 01.07.2026) результату не дали. Враховуючи вищевказане, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано час для подання заяв по суті.

Судом було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення.

У судове засідання представник позивача не з”явився, надав заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд здійснює розгляд справи в заочному порядку, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Письмовими матеріалами справи наявними в системі "Електронний суд" встановлено, що 02.08.2024 року через інформаційно-комунікаційну систему вебсайту miloan.ua між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 6582301.

Відповідно до умов Договору (індивідуальна частина) та Паспорта споживчого кредиту сума кредиту склала 5 000,00 грн., строк кредитування — 345 днів (до 13.07.2025 року) процентна ставка — 511,00 % річних (фіксована), комісія за надання кредиту — 1 150,00 грн (23% від суми кредиту одноразово).

Договір було підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом) № 794072 від 02.08.2024 року о 15:51, що відповідає вимогам Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг».

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши 5 000,00 грн на верифі ковану платіжну картку відповідача MASTERCARD № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 137977834 від 02.08.2024 року.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ “ПУМБ” було надано інформацію (а.с.89), що в банку на ім`я ОСОБА_1 була емітована картка № НОМЕР_2 на яку 02.08.2024 року було зараховано 5 000,00 грн.

Відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

26.11.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 6582301.

Згідно з Випискою з особового рахунку та розрахунком боргу, станом на 15.07.2026 року заборгованість відповідача становить 34 792,60 грн, з яких: прострочене тіло кредиту — 5 000,00 грн; прострочена комісія — 1 150,00 грн; прострочені проценти — 23 742,60 грн; заборгованість по неустойці (штрафах) — 4 900,00 грн.

У зв”язку з вище вказаним, ТОВ “ФК “Кредит-Капітал” звернулося до суду з даним позовом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1048 ЦКУ позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦКУ процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що спірний кредитний договір укладений 02.08.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5 %, в період з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року 1 %.

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

У п. 1.5.2 та 1.5.3 Договору вказано ставку 511,00% річних. При тілі кредиту 5 000 грн це становить 1,40% на день (або 70,00 грн на день), що чітко видно з розрахунку.

Таким чином розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №6582301 від 02.08.2024 року у частині нарахування процентів за користування кредитом повинен бути здійснений таким чином:

- за період з 03.08.2024 до 19.08.2024 (включно) 1,5 % (75 грн) 1 275,00 грн (17 днів х 75,00 грн);

- за період з 20.08.2024 до 13.07.2025 1,0 % (50 грн) - 16 400,00 грн (328 дні х 50,00 грн);

Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у частині нарахування процентів за користування кредитом у період строку кредитування 345 днів становить 17 675,00 гривень (1275+16 400).

Щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4 900,00 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Для цього договору ліміт становить 2 500,00 грн (5 000 ? 50%). Нарахування штрафу понад 2 500,00 грн є незаконним, тому вимоги в цій частині підлягають зменшенню до вказаного граничного рівня.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту 23 % від суми виданого кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору. Підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал” підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 325,00 грн. які складаються з: 5 000,00 грн. тіло кредиту, 1 150 грн. комісія з надання кредиту, 17 675,00 грн. проценти та 2 500,00 грн. заборгованість по неустойці.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., суд зазначає наступне.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджуються копією договору про надання правової допомоги, актом наданих послуг та детальним описом наданих послуг.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, також те, що позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4 000,00 грн.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ТОВ “ФК “Кредит-Капітал” було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

Пред`явлений ним позов задоволений на 75,66% (26 325/34792,60 х 100).

З огляду на це суд висновує, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 2 014,37 грн (2662,40 х 75,66:100 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 19, 76-81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал”:

- заборгованість за кредитним договором №6582301 від 02.08.2024 року у розмірі 26 325,00 грн;

- витрати по сплаті судового збору в сумі 2 014,37 грн.

-витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повне заочне рішення суду небуло вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторони:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал”, код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів, 79029.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О.Каращук