Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №620/5491/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5491/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко А.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – заявик) із заявою, в якій просила змінити спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 620/5491/25 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача невиплачену заборгованість по пенсії у розмірі 182739,69 грн.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було подано до суду першої інстанції клопотання про долучення доказів в якому зазначило, що станом на дату надання відповіді залишок невиплаченої заборгованості, нарахованої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №620/5491/25 складає 200778,49грн

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року заяву задоволено та встановлено спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 620/5491/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 не виплачену заборгованість по пенсії у розмірі 200778,49 грн.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області просить скасувати вищезазначену ухвалу, якою змінено спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом стягнення на користь позивача нараховану пенсію у розмірі 200778,49 грн, та відмовити у задоволенні відповідної заяви. В обґрунтування відповідач зазначає, що рішення суду виконано пенсійним органом в частині проведення перерахунку пенсії та нарахування позивачу пенсії у зазначеному розмірі, однак її виплата здійснюється в порядку черговості за рахунок коштів відповідної бюджетної програми та залежить від наявності бюджетного фінансування.

Крім того, відповідач вважає, що зміна способу виконання рішення шляхом стягнення конкретної суми коштів фактично змінює його зміст та виходить за межі резолютивної частини рішення від 10.07.2025. Посилаючись на положення статті 378 КАС України та правові висновки Верховного Суду, відповідач також стверджує про відсутність виняткових обставин, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання судового рішення у визначений ним спосіб. Додатково апелянт наголошує, що іншого механізму проведення виплати пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, ніж встановлений Порядком № 821, законодавством не передбачено.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Від сторін надійшли зави про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 620/5491/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення з 15.11.2024 перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 15.11.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №620/5491/25 відповідачем проведено позивачу перерахунок пенсії, станом на дату винесення ухвали (відповідно до відомостей, поданих відповідачем до суду першої інстанції раз з клопотанням про долучення доказів), залишок невиплаченої заборгованості, нарахованої на виконання рішення, складає 200778,49 грн.

В результаті невиконання рішення суду в повному обсязі, заявник звернувся із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів, порушених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, у спосіб, визначений законом.

За приписами частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 та статтею 370 КАС України судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їх правонаступників, а також для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових і службових осіб та інших осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання такого рішення тягне встановлену законом відповідальність.

Отже, обов`язковість судового рішення є конституційною гарантією його виконання та невід`ємною складовою права на судовий захист, у зв`язку з чим рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у визначеному ним порядку.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Таким чином, наведене правове регулювання спростовує доводи апелянта про те, що для зміни способу виконання необхідним є встановлення виняткових обставин, які унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання судового рішення. У спорах щодо невиконання судових рішень про пенсійні виплати законодавець встановив спеціальну самостійну підставу для зміни способу і порядку їх виконання — невиконання такого рішення суб`єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальні записці до проекту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

При цьому, посилання пенсійного органу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.11.2014 (справи №21-394а14, №21-475а14), від 25.11.2014 (справа №21-506а14), від 13.01.2015 (справа №21-604а14), від 17.02.2015 (справа №21-622а14), від 14.04.2015 (справа №21-78а15), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі стосувались застосування статті 378 КАС України у редакції, чинній до 19.12.2024, а відтак були сформовані за іншого правового регулювання, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин та покладення в основу вирішення цього спору.

Отже, Законом № 4094-IX від 21.11.2024 законодавець змінив концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення та усунувши необхідність звернення з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, що відповідає принципу ефективності судового захисту.

З огляду на мету цих законодавчих змін колегія суддів зазначає, що зміна способу виконання судового рішення не є переглядом його суті як на це посилається апелянт, а спрямована на забезпечення його реального та своєчасного виконання, що узгоджується з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Зміна способу і порядку виконання у цьому випадку не призводить до перегляду суті рішення суду, не змінює обсягу встановленого ним обов`язку та не створює нового спору між сторонами. Суд першої інстанції не визначав нового права позивача на пенсію та не покладав на відповідача нового матеріально-правового обов`язку, а лише трансформував спосіб реалізації вже встановленого та невиконаного обов`язку у зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення.

При цьому розмір виплати не визначений судом першої інстанції довільно чи внаслідок нового розгляду спірних правовідносин. Вказана сума була нарахована самим відповідачем у процесі виконання рішення суду, тобто є результатом проведеного ним перерахунку пенсії на виконання судового рішення. Отже, її стягнення не потребує повторного вирішення питання про право позивача на відповідну виплату.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та необхідність дотримання черговості виплат також не спростовують висновків суду першої інстанції. Наявність бюджетних процедур та обмеженість фінансування не може нівелювати обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, або ставити його виконання у залежність від розсуду боржника щодо наявності відповідних бюджетних призначень.

Щодо посилання апелянта на Порядок № 821 – колегія суддів зазначає, що постановою Верховного суду від 10 вересня 2026 року у справі № 320/51895/25 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, якими визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та зобов`язано Кабінет Міністрів України після набрання рішенням законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду не виконав його в частині виплати нарахованої суми пенсії, що відповідно до абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України в редакції, чинній з урахуванням змін, внесених Законом України від 21.11.2024 № 4094-IX, є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення відповідної виплати, у зв`язку з чим ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 постановлено правомірно та з дотриманням вимог статті 378 КАС України.

При цьому суд наголошує, що неправомірним є будь-який формальний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 378 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області – залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)