Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №320/47477/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/47477/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2023 року № 809/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 180 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю, податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2023 року № 809/ж10/31-00-07-05-01-24 визнано протиправним та скасовано.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач 13 березня 2023 року сформував і подав до Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі коригуючу Довідку про розпорядника акцизного складу пального щодо встановлення 12 березня 2023 року рівнемірів 160061, 164691, 164689, 164690 на акцизному складі з уніфікованим номером 1012550, а тому матеріалами справи спростовуються доводи контролюючого органу про відсутність реєстрації рівнемірів-лічильників.

Не погодившись із цим рішенням, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, неповне з`ясування обставин справи та неналежну оцінку доводів, викладених в акті фактичної перевірки, пояснень відповідача і наданих ним доказів. На думку апелянта, суд безпідставно обмежився твердженнями та доказами позивача, чим порушив вимоги статей 9, 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, апелянт зазначає про наявність правових підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки резервуари акцизного складу були обладнані рівнемірами-лічильниками, не зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі, а реалізація пального здійснювалася через чотири пости відпуску, три з яких не були обладнані витратомірами-лічильниками, а один був обладнаний витратоміром-лічильником, який також не зареєстровано у відповідному Реєстрі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Позивач наполягає на тому, що коригуючу Довідку подано 13 березня 2023 року, роботи із заміни рівнемірів виконало Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Ресурс" на підставі договору від 2 січня 2020 року № 02/01/20п-1, а контролюючий орган ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції не надав доказів відсутності реєстрації приладів у Реєстрі, чим не виконав обов`язку, покладеного на нього частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 56.4 статті 56 Податкового кодексу України. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 1 жовтня 2025 року у справі № 560/220/21.

Колегія суддів встановила такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" є розпорядником акцизного складу з уніфікованим номером 1012550, розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, село Заворичі, вулиця Вокзальна, 36, який використовується на підставі договору оренди нерухомого майна від 1 січня 2023 року № О-01/01/23-1.

Товариство має ліцензію на право виробництва пального від 14 лютого 2020 року, ліцензію на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі від 8 лютого 2022 року та ліцензію на право зберігання пального від 8 лютого 2022 року.

12 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Ресурс" виконало роботи із встановлення рівнемірів 160061, 164691, 164689, 164690 на резервуарах акцизного складу.

13 березня 2023 року о 10 годині 00 хвилин посадові особи Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області № 485-п, направлень від 10 березня 2023 року та відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України розпочали фактичну перевірку нафтобази позивача. Перевірку закінчено 27 березня 2023 року о 16 годині 00 хвилин, за її результатами складено акт на бланку № 0000229, зареєстрований 28 березня 2023 року за № 4865/10-36-09-00-10/42435174.

Станом на 13 березня 2023 року об 11 годині 00 хвилин перевіркою зафіксовано, що резервуари № 920118, 574698, 574697, 547864, 465647 обладнані рівнемірами-лічильниками рівня пального відповідно без номера, 160061, 164691, 164689 і 164690, які не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Згідно з додатком № 1 до акта перевірки резервуар № 920118 містив 185 031 л газу, резервуар № 574698 – 1 744 103 л дизельного пального, резервуари № 574697, 547864, 465647 – відповідно 377 031 л, 379 910 л і 375 998 л бензину А-95.

Тією ж перевіркою зафіксовано, що 13 березня 2023 року відпуск скрапленого газу здійснювався з використанням чотирьох постів відпуску пального, три з яких не обладнані витратомірами-лічильниками, а четвертий обладнаний витратоміром Promass із заводськими номерами SB 094802000 та SB 094502000, не зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі.

13 березня 2023 року позивач сформував і подав до Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі коригуючу Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри щодо встановлення 12 березня 2023 року рівнемірів 160061, 164691, 164689, 164690 на акцизному складі з уніфікованим номером 1012550. Ця обставина встановлена судом першої інстанції та контролюючим органом не заперечується.

28 квітня 2023 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі акта перевірки та висновку Головного управління ДПС у Київській області від 21 квітня 2023 року № 121/10-36-09-00-10, складеного за наслідками розгляду заперечень платника, прийняло податкове повідомлення-рішення № 809/ж10/31-00-07-05-01-24, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та абзацу першого пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України застосувало штрафні (фінансові) санкції у розмірі 180 000 грн.

Згідно з розрахунком фінансових санкцій, що є додатком до акта перевірки, ця сума складається з двох самостійних частин: 100 000 грн – за п?ять рівнемірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах та 80 000 грн – за чотири витратоміри-лічильники на місцях відпуску пального наливом, з розрахунку 20 000 грн за кожну одиницю.

Спірні правовідносини регулюються такими нормами.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Абзацом першим підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.

Згідно з абзацом шостим підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України платники податку – розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів – в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади – в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до абзацу першого пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу, та/або незареєстрований витратомір-лічильник.

Пунктом 15 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891, визначено, що реєстрацією у Реєстрі розпорядників акцизних складів, акцизних складів, резервуарів, прийнятих в експлуатацію, витратомірів та рівнемірів у розрізі акцизних складів є прийняття надісланих розпорядником акцизного складу електронних документів для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену в підпунктах 1-4 і 6 пункту 5 цього Порядку.

Підпунктом 3 пункту 5 цього ж Порядку передбачено, що електронні документи для наповнення Реєстру містять інформацію про назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу, та назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери рівнемірів, установлених на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на такому акцизному складі.

Об`єктивна сторона правопорушення, за яке застосовано спірну санкцію, полягає саме в необладнанні та/або у відсутності реєстрації приладів обліку, а не в порушенні строку такого обладнання чи реєстрації. У постанові від 19 січня 2023 року у справі № 580/9246/21 Верховний Суд зазначив: "застосування пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України можливе виключно у випадку необладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, як передбачено диспозицією вказаної норми. Порушення строків обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, якщо на час проведення перевірки встановлено їх наявність на акцизних складах та їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, не може бути підставою для застосування до платника податків пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України". Цей висновок Верховний Суд підтвердив у постанові від 11 грудня 2025 року у справі № 580/10933/24.

Застосовуючи наведену правову позицію до цієї справи, колегія суддів розмежувала два самостійні епізоди, які утворюють спірну суму штрафу, оскільки правова доля кожного з них є різною.

Щодо чотирьох рівнемірів-лічильників 160061, 164691, 164689, 164690, встановлених на резервуарах № 574698, 574697, 547864 і 465647, колегія суддів встановила таке. Ці прилади встановлено 12 березня 2023 року, а коригуючу Довідку про їх встановлення подано 13 березня 2023 року, тобто в перший день перевірки, яка тривала до 27 березня 2023 року. Отже станом на час проведення перевірки прилади були наявні на акцизному складі та зареєстровані в Реєстрі, а виявлене контролюючим органом порушення зводиться до недотримання строку реєстрації. Відповідальність за таке недотримання Податковий кодекс України не встановлює.

Посилання апелянта на дані, зафіксовані станом на 13 березня 2023 року об 11 годині 00 хвилин, не змінює цього висновку. Момент початку перевірки не є єдиним юридично значущим моментом: наведена вище правова позиція Верховного Суду оперує станом приладів "на час проведення перевірки", а перевірка тривала чотирнадцять днів і завершилася 27 березня 2023 року. Доказів того, що станом на день завершення перевірки рівнеміри 160061, 164691, 164689, 164690 не були зареєстровані в Реєстрі, контролюючий орган не надав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Контролюючий орган цього обов`язку в частині чотирьох названих рівнемірів не виконав.

А отже податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2023 року № 809/ж10/31-00-07-05-01-24 у частині застосування штрафу за чотири рівнеміри-лічильники, тобто на суму 80 000 грн, є протиправним і підлягає скасуванню.

Натомість решта епізодів, за які нараховано 100 000 грн, залишилася поза межами дослідження суду першої інстанції, хоча прямо зафіксована і в акті перевірки, і в розрахунку фінансових санкцій, і у відзиві відповідача на позовну заяву.

Щодо резервуара № 920118 колегія суддів встановила, що встановлений на ньому рівнемір-лічильник не має заводського номера, про що прямо зазначено в додатку № 1 до акта перевірки записом "відсутній номер". Коригуюча Довідка від 13 березня 2023 року цього приладу не стосувалася: вона подана виключно щодо рівнемірів 160061, 164691, 164689 і 164690. Прилад без серійного (ідентифікаційного) номера не може бути внесений до Реєстру, оскільки підпункт 3 пункту 5 Порядку № 891 вимагає зазначення саме серійних (ідентифікаційних) номерів рівнемірів. Доказів реєстрації рівнеміра-лічильника на резервуарі № 920118 або самого цього резервуара позивач не надав ні станом на дату перевірки, ні станом на час розгляду справи.

Обов`язок реєстрації, встановлений абзацом шостим підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, поширюється на усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, та на усі витратоміри-лічильники і рівнеміри-лічильники, без винятків за видом пального. Резервуар № 920118 був введений в експлуатацію, що підтверджується зафіксованим у ньому залишком газу в обсязі 185 031 л. Показовим є й те, що решту дев`ятнадцять газових резервуарів того самого акцизного складу позивач обладнав рівнемірами із заводськими номерами і зареєстрував, а до розрахунку санкцій вони не потрапили.

Щодо чотирьох місць відпуску пального наливом колегія суддів встановила, що три пости відпуску скрапленого газу взагалі не обладнані витратомірами-лічильниками, а четвертий обладнаний витратоміром Promass із заводськими номерами SB 094802000 та SB 094502000, не зареєстрованим у Реєстрі. Вимога абзацу першого підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України про обладнання витратомірами-лічильниками кожного місця відпуску пального наливом сформульована імперативно і винятків за видом пального не містить. Передбачене цим підпунктом звільнення від обладнання стосується акцизних складів, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу і метанолу, тоді як на акцизному складі позивача зберігалися і відпускалися наливом також дизельне пальне та бензин А-95.

Коригуюча Довідка від 13 березня 2023 року стосувалася виключно рівнемірів-лічильників і жодного відношення до витратомірів-лічильників не має. Позивач ані у відзиві на апеляційну скаргу, ані під час розгляду справи судом першої інстанції не навів жодного аргументу проти цього епізоду і не надав доказів реєстрації витратомірів-лічильників у Реєстрі.

Таким чином, у частині рівнеміра-лічильника на резервуарі № 920118 та чотирьох місць відпуску пального наливом склад правопорушення, передбаченого абзацом першим пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, є доведеним, а штраф у розмірі 100 000 грн застосовано правомірно.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 1 жовтня 2025 року у справі № 560/220/21 його позицію не підтверджує. У тій справі касаційну скаргу платника податків залишено без задоволення, а штрафні санкції за пунктами 128-1.1 і 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України визнано правомірними. Верховний Суд зазначив: "Викладене свідчить на користь того, що на дату проведення перевірки витратоміри-лічильники на АЗС позивача не були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників". Такий висновок зроблено з огляду на те, що коригуюча довідка була складена платником 20 січня 2021 року, тобто після завершення перевірки і після отримання податкових повідомлень-рішень. Обставини цієї справи є іншими лише щодо чотирьох рівнемірів, поданих до Реєстру в перший день перевірки; щодо решти приладів жодної довідки позивач не подавав узагалі.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Твердження позивача про реєстрацію приладів обліку є обставиною, на якій ґрунтується його вимога, а тому доказів на її підтвердження щодо резервуара № 920118 і чотирьох місць відпуску пального мав надати саме позивач. Таких доказів матеріали справи не містять.

Частиною третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Рішення суду першої інстанції цій вимозі не відповідає: мотивування скасування податкового повідомлення-рішення побудоване виключно на поданні коригуючої Довідки щодо чотирьох рівнемірів, тобто охоплює 80 000 грн, тоді як скасовано податкове повідомлення-рішення повністю, на суму 180 000 грн. Епізод рівнеміра-лічильника на резервуарі № 920118 та епізод чотирьох місць відпуску пального наливом у рішенні не згадані взагалі, оцінки їм не надано, доводи контролюючого органу щодо них не відхилені й не прийняті.

У постанові від 28 травня 2025 року у справі № 320/28423/23 Верховний Суд зазначив: "суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, а також не надали належної оцінки доказам та доводам контролюючого органу". А отже доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції статей 9 і 242 Кодексу адміністративного судочинства України знайшли своє підтвердження. Знайшов підтвердження і довід про неправильне застосування судом першої інстанції підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України: обов`язок обладнати витратомірами-лічильниками кожне місце відпуску пального наливом і зареєструвати всі введені в експлуатацію резервуари, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники сформульований імперативно і винятків за видом пального в цій справі не має, тоді як суд першої інстанції обмежив застосування цієї норми епізодом чотирьох рівнемірів.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Матеріали справи – акт фактичної перевірки з додатком № 1, розрахунок фінансових санкцій, податкове повідомлення-рішення та коригуюча Довідка – є достатніми для вирішення спору по суті судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Пунктами 1 і 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову: податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2023 року № 809/ж10/31-00-07-05-01-24 підлягає скасуванню в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 80 000 грн, а в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Керуючись статтями 77, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28 квітня 2023 року № 809/ж10/31-00-07-05-01-24 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3; код ЄДРПОУ ВП 44082145) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» (03061, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 95-А2; код ЄДРПОУ 42435174) понесені останнім судові витрати у розмірі 1300,00 грн (одна тисяча триста гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)