Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №620/6842/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6842/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо неврахування індексації грошового забезпечення як обрахункової величини при обрахунку одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також зобов`язати обох відповідачів здійснити перерахунок та доплату цієї допомоги з урахуванням індексації грошового забезпечення як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 620/4395/24.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо неврахування індексації грошового забезпечення як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту; зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 зазначеної допомоги з урахуванням індексації грошового забезпечення як обрахункової величини, виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 620/4395/24, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо обчислення одноразової грошової допомоги виходячи з розміру місячного грошового забезпечення не відповідає абзацу першому пункту 3 Порядку № 908, який визначає три конкретні складові для розрахунку такої виплати, тоді як поняття грошового забезпечення, наведене в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, є ширшим та охоплює інші виплати. Вважає нерелевантними до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції, зокрема викладені у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, оскільки вони стосуються обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні, а не допомоги у зв`язку з інвалідністю, порядок розрахунку якої врегульовано Порядком № 908. Зазначає, що за наявності чіткого нормативного регулювання складових такої виплати висновок суду про необхідність урахування індексації як розрахункової величини є помилковим. Крім того, апелянт вважає неналежним обраний судом спосіб захисту, оскільки рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймає Державна служба України з надзвичайних ситуацій, тоді як апелянт здійснив виплату на підставі відповідного рішення, оформленого протоколом № 5 від 31 травня 2022 року, у зв`язку з чим, на його думку, обов`язок щодо вчинення відповідних дій мав бути покладений саме на суб`єкта, який приймає рішення про призначення допомоги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01 вересня 1996 року проходив службу цивільного захисту, останнє місце служби – 13 державна пожежно-рятувальна частина (смт Ладан) 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Чернігівській області.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 22 вересня 2021 року № 217 позивача звільнено із служби цивільного захисту у відставку за станом здоров`я та виключено з усіх видів забезпечення з 30 вересня 2021 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 29 днів.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 560362 від 14 грудня 2021 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Рішення про призначення одноразової грошової допомоги прийнято Державною службою України з надзвичайних ситуацій, що оформлено протоколом № 5 від 31 травня 2022 року. Наказом Головного управління ДСНС України у Чернігівській області від 10 червня 2022 року № 232 позивачу визначено одноразову грошову допомогу у розмірі 36-місячного грошового забезпечення в сумі 346 140,00 грн, яку перераховано позивачу платіжним дорученням від 20 червня 2022 року № 388.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 620/4395/24 визнано протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із визначенням місяця підвищення посадових окладів – січень 2008 року, а також щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації за період з 01.03.2018 по 30.09.2021, і зобов`язано здійснити відповідні нарахування та перерахунок. На виконання цього рішення позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 147 383,87 грн, що підтверджується банківською випискою від 20 березня 2025 року.

Перерахунок одноразової грошової допомоги з урахуванням виплаченої індексації відповідачі не здійснили, що і стало підставою для звернення до суду.

Спірні правовідносини стосуються реалізації соціальних гарантій особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а тому регулюються насамперед нормами спеціального закону.

Відповідно до статті 115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно зі статтею 125 цього Кодексу держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків; порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 118 Кодексу цивільного захисту України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 908 грошова допомога виплачується особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення – інвалідам III групи.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 908 визначено, що розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, – на день звільнення.

олегія суддів окремо зазначає, що правильне вирішення цього спору вимагає розмежування двох різних правових механізмів, які апелянт по суті ототожнює: індексації одноразової грошової допомоги як самостійної виплати та врахування індексації грошового забезпечення як складової тієї величини, з якої розмір цієї допомоги обчислюється. Позивач у цій справі питання про індексацію самої одноразової грошової допомоги не ставив.

Таке розмежування є усталеним у практиці Верховного Суду у справах цієї ж категорії. У постанові від 09 березня 2026 року у справі № 560/15068/24 Верховний Суд зазначив: "Вирішення такого спору передбачає розмежування двох різних правових механізмів: індексації одноразової грошової допомоги як самостійної виплати та врахування індексації грошового забезпечення як складової місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір цієї допомоги". У постанові від 14 квітня 2026 року у справі № 560/11734/24 Верховний Суд зазначив: "Індексація відповідно до Закону №1282-ХІІ має компенсаційний характер і застосовується до грошового забезпечення як регулярного доходу". У постанові від 05 червня 2026 року у справі № 560/17723/24 Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій "не встановили, чи входить індексація грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого відповідно до пункту 3 Порядку № 908 обчислюється одноразова грошова допомога, та не надали належної оцінки доводам позивача щодо правової природи індексації як складової грошового забезпечення".

А отже, предметом перевірки в цій справі є питання про дійсний розмір тих складових грошового забезпечення, які прямо названі в абзаці першому пункту 3 Порядку № 908, станом на день звільнення позивача, а не питання про поширення індексації на саму допомогу.

Щодо першого доводу апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-III визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Частиною другою статті 19 цього Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.

Із наведених норм є очевидним, що індексація не є самостійним, додатковим видом виплати, який доповнював би перелік складових, названих в абзаці першому пункту 3 Порядку № 908. Індексація нараховується на сам дохід – на грошове забезпечення, тобто на ті ж посадовий оклад, оклад за спеціальним званням і відсоткову надбавку за вислугу років, – і визначає їх реальний, незнецінений розмір. Урахування індексації не розширює встановлений Порядком № 908 перелік складових і не додає до нього виплат, про які апелянт веде мову, покликаючись на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, за яким грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Жодних надбавок, доплат, винагород чи премій поза межами трьох названих Порядком № 908 складових ані позивач не заявляв, ані суд першої інстанції до розрахункової бази не включав.

Протилежне тлумачення, на якому наполягає апелянт, означало б, що одноразова грошова допомога, кратна 36-місячному грошовому забезпеченню, обчислюється з номінального розміру окладів і надбавки, знеціненого інфляцією, тобто держава гарантує соціальну виплату, розраховану з величини, яка на день звільнення вже не відповідала дійсному змісту грошового забезпечення позивача. Такий результат є несумісним із метою індексації, закріпленою у статті 18 Закону № 2017-III, і з гарантіями, встановленими статтями 115 і 125 Кодексу цивільного захисту України.

Дійсний розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення у цій справі не є питанням припущення: право ОСОБА_1 на індексацію грошового забезпечення за період, що охоплює і 30 вересня 2021 року, підтверджено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 620/4395/24, а індексацію в сумі 147 383,87 грн фактично виплачено. А отже, на день звільнення оклад за спеціальним званням, посадовий оклад і відсоткова надбавка за вислугу років позивача мали інший, більший розмір, ніж той, з якого одноразову грошову допомогу було обчислено у 2022 році, і цей факт установлений судовим рішенням, що набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19 ухвалена у спорі про одноразову грошову допомогу при звільненні, порядок обчислення якої відрізняється від встановленого Порядком № 908. Проте це не спростовує правильності висновку суду першої інстанції по суті спору. Питання, яке вирішується в цій справі, врегульоване наведеними вище нормами Кодексу цивільного захисту України, Порядку № 908, Закону № 2017-III, Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, зміст яких є достатнім для вирішення спору незалежно від того, чи є прямим аналогом справа № 240/10130/19. Крім того, правовий підхід до цієї категорії спорів, викладений у постановах Верховного Суду від 09 березня 2026 року у справі № 560/15068/24, від 14 квітня 2026 року у справі № 560/11734/24 та від 05 червня 2026 року у справі № 560/17723/24, сформульований саме щодо одноразової грошової допомоги, яка виплачується особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за Порядком № 908, і цей підхід доводів апелянта не підтверджує. Таким чином, часткова обґрунтованість цього доводу на результат вирішення спору не впливає.

Колегія суддів зазначає, що наявність в абзаці першому пункту 3 Порядку № 908 переліку складових, з яких визначається розмір допомоги, саме по собі питання про розмір кожної з цих складових не вирішує. Названа норма відповідає на питання, які саме елементи грошового забезпечення беруться до розрахунку, і фіксує момент, станом на який вони визначаються, – день звільнення. Питання ж про те, в якому розмірі ці елементи існували на день звільнення, вирішується законодавством про індексацію грошових доходів населення, яке підлягає застосуванню саме тому, що спеціальне законодавство про службу цивільного захисту цього питання не врегульовує. А отже, чітке нормативне визначення переліку складових не є перешкодою для врахування індексації і хибності висновків суду першої інстанції не доводить.

Суд зазначає, що пунктом 6 Порядку № 908 передбачено, що підрозділ подає ДСНС висновок щодо можливості виплати грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 4 і 5 цього Порядку, а також довідку про грошове забезпечення, а Служба приймає на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надсилає його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які мають право на її отримання.

Із цієї норми є очевидним, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій приймає рішення не довільно, а на підставі поданих їй документів, серед яких – довідка про грошове забезпечення. Саме ця довідка містить обрахункову величину, неврахування індексації в якій і становить предмет спору. Апелянт як суб`єкт, що формує висновок щодо можливості виплати грошової допомоги, подає його разом із довідкою про грошове забезпечення до Державної служби України з надзвичайних ситуацій та видає наказ про виплату, не позбавлений можливості ініціювати і оформити перерахунок у той самий спосіб, у який первісно було визначено розмір допомоги. Зобов`язання, покладене судом першої інстанції, компетенції Державної служби України з надзвичайних ситуацій не підміняє, оскільки перерахунок здійснюється в порядку, встановленому Порядком № 908.

Крім того, апелянт просить не направити справу на новий розгляд і не залучити іншого суб`єкта владних повноважень, а відмовити в позові повністю. Задоволення такої вимоги залишило б без судового захисту право позивача, підтверджене рішенням суду у справі № 620/4395/24, що не відповідало б частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, жоден із доводів апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовує.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт правомірності визначення розміру одноразової грошової допомоги без урахування дійсного, проіндексованого розміру складових грошового забезпечення позивача на день звільнення не довів.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області – залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)