Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №320/20334/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/20334/25 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О., Терези Ю.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив:

- Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.02.2016 по 28.02.2018 включно;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.02.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 78988 гривень 28 копійок.

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 08.03.2024 включно;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 322 498 гривень 58 копійок за період з 01.03.2018 по 08.03.2024 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року Nє 1078.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що з даним позовом ОСОБА_1 звернувся своєчасно, у місячний строк з дати звільнення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивач пропустив строк звернення, оскільки грошове забезпечення є щомісячним платежем, позивач мав змогу звернутися за захистом своїх прав при отриманні грошового забезпечення з 01.03.2018, проте до суду із позовом звернувся лише 20.03.2024.

Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, в силу ч.2 ст.312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а зазначені ним обґрунтування строку звернення до суду суд вважав необґрунтованими, оскільки останнім не доведено об`єктивної неможливості звернення в суд у місячний строк із дати коли він мав дізнатись про порушення свого права у спірних правовідносинах.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

За приписами ч.3 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Визначення індексації наведено у ч.1 ст.1 Закону Закон №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати є складовими заробітної плати.

Про належність сум індексації до складових заробітної плати (грошового забезпечення), як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 5 ст.122 КАС України передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Положення ч.1, 2 ст.233 КЗпП України (до 19.07.2022) встановлювали, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Вирішуючи питання про застосування редакцій ч. 2 ст. 233 КЗпП України до та після 19.07.2022, Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №140/2168/23 дійшов висновку, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі, про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

В спірний період з 29.02.2016 по 08.03.2024 (за який позивач просить нарахувати та виплатити індексацію і належним чином розрахувати грошове забезпечення), законодавство не визначало строки позовної давності з 29.02.2016 по 18.07.2022 для звернення до суду в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці.

Щодо нарахування та виплати індексації і грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 08.03.2024, колегія суддів звертає увагу, що наказом від 08.03.2024 № 50 позивача звільнено з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами.

Таким чином, про порушене право позивач дізнався 08.03.2024, позовну заяву подано 20.03.2024, тобто в межах строку, визначеного частиною 2 статті 233 КЗпП.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказане свідчить про відсутність підстав для повернення позовної заяви із застосуванням положень п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, отже, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною і обґрунтованою.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року про повернення позовної заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 15 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Ю.О.Тереза