Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/13127/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/13127/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо незарахування до стажу служби в органах Національної поліції України на підставі частини другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" періоду навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного департаменту України з питань виконання покарань з 15 серпня 1997 року по 15 серпня 2000 року та періоду служби в органах кримінально-виконавчої системи з 15 серпня 2000 року по 20 травня 2004 року, а також зобов`язати відповідача зарахувати ці періоди до стажу служби в поліції.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування обох спірних періодів і зобов`язано відповідача зарахувати їх до стажу служби в поліції.

Суд першої інстанції виходив з того, що служба в органах кримінально-виконавчої системи за правовим статусом прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ, а період навчання підлягає зарахуванню з огляду на присвоєння позивачці спеціального звання за наслідками навчання.

Не погодившись із рішенням, Головне управління Національної поліції в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю. На обґрунтування скарги апелянт послався на таке: частина друга статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" містить вичерпний перелік видів служби, який не підлягає розширенню, і ні служба в кримінально-виконавчій системі, ні навчання до нього не включені; зміни до спеціального законодавства, що набрали чинності з 01 травня 2022 року, виключають субсидіарне застосування інших, крім Закону № 580-VIII, нормативних актів до відносин проходження служби в поліції, на що вказано в постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 620/3663/19; Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 і Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" регулюють виключно пенсійне забезпечення і не застосовуються до обчислення стажу служби за статтею 78; бланкетний характер норм, що поширюють порядок проходження служби в органах внутрішніх справ на персонал кримінально-виконавчої системи, не прирівнює стаж такої служби до стажу служби в поліції, до того ж служба в кримінально-виконавчій системі підпорядковувалася Державному департаменту України з питань виконання покарань, який координувався Міністерством юстиції України; бездіяльність відповідача не є протиправною, оскільки орган діяв на підставі та в межах закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Позивачем направлено до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апелянта просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачка з 10 липня 2017 року проходить службу в поліції у Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області. 24 грудня 2024 року вона звернулася до відповідача з рапортом про зарахування зазначених періодів до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Листом від 30 грудня 2024 року № 49157-2024 відповідач у зарахуванні відмовив, пославшись на те, що частина друга статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" не передбачає зарахування таких періодів.

Колегія суддів встановила, що заявлений позивачкою період не є однорідним і складається з двох самостійних частин - навчання в Чернігівському юридичному училищі з 15 серпня 1997 року по 14 серпня 2000 року та служби в органах кримінально-виконавчої системи з 15 серпня 2000 року по 20 травня 2004 року, правомірність незарахування яких підлягає окремій оцінці.

Відповідно до частини першої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Частиною другою цієї статті визначено вичерпний перелік складових такого стажу, до якого, зокрема, належить служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу (пункт 3).

Щодо періоду служби в органах кримінально-виконавчої системи з 15 серпня 2000 року по 20 травня 2004 року колегія суддів виходить з такого. У період проходження позивачкою цієї служби на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширювалася дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, - спершу на підставі статті 130 Виправно-трудового кодексу України 1970 року, а з 01 січня 2004 року - на підставі пункту 5 розділу II Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України. Порядок проходження служби визначався Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114. Усі обов`язки, обмеження, специфічні умови та підстави дисциплінарної відповідальності персоналу органів і установ виконання покарань законодавець визнав тотожними умовам проходження служби в органах внутрішніх справ.

Подібні правовідносини вже були предметом касаційного перегляду. У постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/11127/20 Верховний Суд дійшов висновку, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалася в порядку, установленому для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак має такий самий правовий статус і підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції за пунктом 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII. Цей висновок підтримано в постановах Верховного Суду від 01 серпня 2023 року у справі № 240/30024/21, від 06 лютого 2025 року у справі № 140/856/24 та від 20 квітня 2026 року у справі № 460/1349/24.

Довід апелянта про підпорядкування кримінально-виконавчої системи Міністерству юстиції України наведеного не спростовує. У постанові від 01 серпня 2023 року у справі № 240/30024/21 Верховний Суд зазначив: "визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби".

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 620/3663/19 є безпідставним, оскільки в ній ідеться про неможливість субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства після 01 травня 2022 року, тоді як зарахування служби в кримінально-виконавчій системі ґрунтується на застосуванні пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII у зв`язку зі спеціальними нормами, що прирівнювали статус такої служби до служби в органах внутрішніх справ. Тотожний довід відхилено Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 140/856/24.

А отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що період служби позивачки в органах кримінально-виконавчої системи з 15 серпня 2000 року по 20 травня 2004 року підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, а бездіяльність відповідача в цій частині є протиправною.

Щодо періоду навчання в Чернігівському юридичному училищі з 15 серпня 1997 року по 14 серпня 2000 року висновки суду першої інстанції є помилковими. Час навчання не належить до жодної зі складових стажу служби в поліції, перелічених у частині другій статті 78 Закону № 580-VIII. Зарахування часу навчання, після закінчення якого присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, передбачене статтею 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, однак цей механізм застосовується виключно при призначенні пенсії за вислугу років, а не при обчисленні стажу служби в поліції під час її проходження.

У постанові від 20 квітня 2026 року у справі № 460/1349/24 Верховний Суд зазначив: "Порядок № 393 прийнятий на виконання Закону № 2262-XII та визначає правила обчислення вислуги років виключно для цілей призначення пенсії за вислугу років, а не для визначення стажу служби в поліції під час її проходження". Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 520/903/19 та від 22 лютого 2023 року у справі № 320/12166/20.

Помилковість зарахування періоду навчання з огляду на присвоєння спеціального звання прямо встановлена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 140/856/24, у якій за подібних обставин - переходу особи з органів кримінально-виконавчої системи до поліції із заявою про зарахування і навчання, і служби - суд визнав, що право на зарахування часу навчання виникає лише при призначенні пенсії, а тому такий період до стажу служби в поліції за статтею 78 не зараховується. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 200/5111/19 є нерелевантним, оскільки викладені в ній висновки стосуються обчислення вислуги років для призначення пенсії на умовах Закону № 2262-XII, а не стажу служби за статтею 78 Закону № 580-VIII; до того ж позивачка із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років не зверталася, а її рапорт стосувався саме стажу служби в поліції.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про зарахування періоду навчання в Чернігівському юридичному училищі з 15 серпня 1997 року по 14 серпня 2000 року до стажу служби в поліції та про визнання протиправною бездіяльності відповідача в цій частині належить відмовити, а рішення суду першої інстанції в цій частині - скасувати; в іншій частині рішення є законним і обґрунтованим та залишається без змін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 316 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 - скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо незарахування ОСОБА_1 періоду навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного департаменту України з питань виконання покарань з 15 серпня 1997 року по 14 серпня 2000 року до стажу служби в органах Національної поліції України на підставі частини другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області зарахувати цей період до стажу служби в поліції та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)