Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/12570/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12570/24 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя від 07 березня 2023 року звільнений з посади судді Черкаського апеляційного суду у зв`язку з відставкою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у відсотковому розмірі грошового забезпечення працюючого на відповідній посаді судді.

У грудні 2024 року позивач звернувся до Черкаського апеляційного суду із заявою від 05 грудня 2024 року про видачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахованих з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року - 2 684 грн, на 01 січня 2024 року - 3 028 грн та на 01 січня 2025 року - 3 028 грн. Листом від 09 грудня 2024 року № 01-27/34/2024 відповідач у видачі довідок відмовив, зазначивши, що базовий посадовий оклад судді, визначений на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 законів про Державний бюджет на 2023, 2024 і 2025 роки, станом на 1 січня кожного з цих років встановлювався в сумі 2 102 грн.

06 січня 2025 року позивач повторно звернувся до відповідача за довідкою станом на 01 січня 2025 року, у видачі якої листом від 07 січня 2025 року № 01-27/2/2025 також відмовлено з тих самих підстав.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Черкаського апеляційного суду щодо невидачі позивачу довідки, розрахованої з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3 028 грн, та зобов`язано відповідача видати таку довідку; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо довідок станом на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2025 року, суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо довідки станом на 01 січня 2023 року стосується розміру грошового забезпечення станом на березень 2023 року, з якого позивачу обчислено грошове утримання, а не перерахунку у зв`язку зі збільшенням грошового забезпечення з 01 січня 2023 року, а вимога щодо довідки станом на 01 січня 2025 року є передчасною, оскільки позов подано 17 грудня 2024 року, тоді як Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" набрав чинності 01 січня 2025 року, до того ж прожитковий мінімум на 01 січня 2025 року (3 028 грн) порівняно з 01 січня 2024 року не збільшився.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суддівська винагорода регулюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, а тому її розмір не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Зазначає, що відповідно до частини третьої статті 135 цього Закону базовий розмір посадового окладу судді має обчислюватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, тобто 2 684 грн на 2023 рік та 3 028 грн на 2025 рік, а не 2 102 грн. Вказує, що зміни до Закону № 1402-VIII можуть вноситися виключно законами про внесення змін до нього, тоді як закон про Державний бюджет України не може звужувати конституційні гарантії незалежності суддів, установлені статтею 130 Конституції України. Щодо довідки про розмір грошового утримання станом на 01 січня 2023 року апелянт зазначає, що спір стосується її перерахунку у зв`язку зі збільшенням відповідної розрахункової величини з 01 січня 2023 року, при цьому довідка станом на дату звільнення, обчислена із прожиткового мінімуму 2 102 грн, позивачем не оспорюється. Щодо довідки станом на 01 січня 2025 року апелянт вважає відмову відповідача безпідставною, а заявлену вимогу - такою, що не є передчасною, оскільки 06 січня 2025 року позивач повторно звернувся до відповідача та 07 січня 2025 року отримав відмову в її видачі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Черкаський апеляційний суд подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначає, що спір щодо довідки станом на 01 січня 2023 року стосується розміру грошового забезпечення станом на березень 2023 року, а не перерахунку у зв`язку зі збільшенням з 01 січня 2023 року, а вимога щодо довідки станом на 01 січня 2025 року є передчасною, оскільки спрямована на врегулювання правовідносин на майбутнє.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, встановлених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддівська винагорода регулювалася цим Законом та не могла визначатися іншими нормативно-правовими актами, а згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становив 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною четвертою статті 142 цього Закону передбачалося, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Абзацом п`ятим частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року № 2710-IX, Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-IX і Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IX поряд із встановленням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (2 684 грн, 3 028 грн і 3 028 грн) запроваджено окремий вид прожиткового мінімуму - для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2 102 грн.

Однак Законом України "Про прожитковий мінімум" такого виду прожиткового мінімуму не передбачено, а суддів не віднесено до окремої соціальної чи демографічної групи населення; змін до Закону № 1402-VIII у частині, що регламентує розмір суддівської винагороди, законодавцем не вносилося.

Заміна гарантованої складової суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, - на іншу, не передбачену Законом № 1402-VIII розрахункову величину 2 102 грн звужує гарантії незалежності суддів і є протиправною.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25: "у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці".

Наведене тлумачення статті 135 Закону № 1402-VIII узгоджується і з подальшим волевиявленням законодавця. Законом України від 09 червня 2026 року № 4905-IX частину третю статті 135 Закону № 1402-VIII доповнено абзацом такого змісту: "Для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", в розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет на відповідний рік". Ця норма набрала чинності 25 червня 2026 року, тобто після виникнення спірних правовідносин, і безпосередньо до них не застосовується, проте підтверджує послідовність підходу, за яким базовий розмір посадового окладу судді обчислюється виключно з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення.

Щодо довідки станом на 01 січня 2023 року колегія суддів зазначає таке. Прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2023 року (2 684 грн), перевищує прожитковий мінімум, встановлений на 01 січня 2022 року (2 481 грн), тобто має місце збільшення, з яким наведена правова позиція пов`язує виникнення у судді у відставці права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Позивача звільнено у відставку 07 березня 2023 року, тож на день виникнення права на щомісячне довічне грошове утримання вже діяв прожитковий мінімум, встановлений на 01 січня 2023 року, з якого й мала обчислюватися суддівська винагорода судді, що працює на відповідній посаді, а отже й щомісячне довічне грошове утримання позивача.

Висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій частині стосується виключно розміру грошового забезпечення станом на березень 2023 року, який позивач мав оскаржувати окремо, є помилковим. Право судді у відставці на отримання довідки, обчисленої з прожиткового мінімуму, встановленого Законом № 1402-VIII, а не з величини 2 102 грн, існує незалежно від того, чи кваліфікувати відповідне обчислення як первинне призначення, чи як перерахунок; вимога про видачу такої довідки є належним способом реалізації цього права. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 травня 2026 року у справі № 160/12842/25, в якій суддю звільнено у відставку 08 жовтня 2024 року і право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання реалізовано саме на підставі довідки, обчисленої з прожиткового мінімуму, чинного на дату виходу у відставку. Крім того, відмова у задоволенні вимоги щодо довідки станом на 01 січня 2023 року суперечить висновку самого суду першої інстанції, який щодо довідки станом на 01 січня 2024 року право позивача на застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб визнав.

А отже, відмова Черкаського апеляційного суду у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду, обчисленої з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2 684 грн, є протиправною, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цих вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про їх задоволення.

Щодо довідки станом на 01 січня 2025 року колегія суддів виходить з такого. Прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2025 року (3 028 грн), дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому на 01 січня 2024 року (3 028 грн), і порівняно з попереднім роком не збільшився. За наведеною правовою позицією Верховного Суду право судді у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виникає саме у разі збільшення прожиткового мінімуму порівняно з попереднім роком; за відсутності такого збільшення підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2025 року немає. Довідка станом на 01 січня 2025 року, обчислена з прожиткового мінімуму 3 028 грн, є тотожною довідці станом на 01 січня 2024 року, право на отримання якої підтверджено рішенням суду першої інстанції в частині, що не оскаржується; самостійних правових наслідків для позивача видача довідки станом на 01 січня 2025 року не породжує. Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо довідки станом на 01 січня 2025 року відмовлено правомірно.

Водночас колегія суддів зазначає, що мотив суду першої інстанції про передчасність цієї вимоги є помилковим: 06 січня 2025 року позивач повторно звернувся до відповідача за відповідною довідкою і отримав відмову листом від 07 січня 2025 року, тобто за чинного Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", внаслідок чого спірне правовідношення на час вирішення справи вже існувало. Проте ця обставина на правильність висновку суду по суті вимоги не впливає, а тому згідно з частиною другою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції в цій частині з цих підстав скасуванню не підлягає і залишається без змін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 316 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведеного апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню: рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо довідки про суддівську винагороду, обчисленої з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2 684 грн, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог, а в решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Черкаського апеляційного суду щодо невидачі довідки про суддівську винагороду, розрахованої з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2 684 грн, та зобов`язання видати таку довідку та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати протиправними дії Черкаського апеляційного суду щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, із посадового окладу, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2 684 грн.

Зобов`язати Черкаський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, із посадового окладу, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2 684 грн.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)