Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/11805/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/11805/24 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - голова Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Київського окружного адміністративного суду щодо реєстрації у передбачений законом строк в Автоматизованій системі діловодства суду процесуальної документації, що надійшла до суду 05 листопада 2024 року, та зобов`язати негайно її зареєструвати. Позов мотивовано тим, що надіслана позивачем кореспонденція - позовна заява до Міністерства оборони України щодо часткової затримки компенсаційних виплат у зв`язку із загибеллю його сина у бойових діях - надійшла до Київського окружного адміністративного суду 05 листопада 2024 року, проте станом на 27 листопада 2024 року не була зареєстрована, чим, на думку позивача, порушено його право на доступ до правосуддя.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява позивача була зареєстрована в Автоматизованій системі діловодства суду 26 листопада 2024 року за єдиним унікальним номером судової справи № 320/56391/24 з визначенням головуючого судді за результатами автоматизованого розподілу, а тому на час звернення до суду та розгляду справи права позивача не порушені, що свідчить про відсутність порушеного права як підстави для судового захисту.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм права та неповне з`ясування обставин справи. Зазначає, що суд безпідставно поклав в основу рішення розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року № 161-р/ка, яке, на думку апелянта, не є нормативно-правовим актом, оскільки керівник апарату суду не є суб`єктом правотворчої діяльності, не було опубліковане та суперечить положенням Кодексу адміністративного судочинства України щодо процесуальних строків. Вказує на безпідставне врахування судом «Пояснень» відповідача, поданих після початку розгляду справи по суті, та неврахування клопотання позивача про залишення їх без процесуальної уваги. Також апелянт зазначає про недостовірність відомостей щодо реквізитів учасників справи, наведених у цих поясненнях, та стверджує про недоведеність факту реєстрації позовної заяви 26 листопада 2024 року, посилаючись на відсутність у матеріалах справи відповідної реєстраційної картки та розпорядження № 161-р/ка, а також на наявність, на його думку, ознак недостовірності у копії ухвали суду від 10 грудня 2024 року у справі № 320/56391/24. Крім того, вважає помилковим висновок суду про відсутність порушеного права, оскільки право на реєстрацію документів у день їх надходження, на переконання апелянта, є очевидним і не потребує доказування, та посилається на упередженість суду першої інстанції, яка, на його думку, виявилася у визначенні процесуального статусу третьої особи як такої, що діє на стороні відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

За частинами першою та другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, а такий захист може здійснюватися й в інший спосіб, який забезпечує ефективне поновлення порушеного права. З наведеного випливає, що передумовою судового захисту є наявність порушеного права позивача на момент звернення до суду, а за відсутності такого порушення підстав для задоволення позову немає.

У цій справі матеріалами підтверджено і апелянтом по суті не спростовано, що позовна заява, надіслана позивачем до Київського окружного адміністративного суду та отримана судом 05 листопада 2024 року, була зареєстрована в Автоматизованій системі діловодства суду з присвоєнням єдиного унікального номера судової справи № 320/56391/24 та визначенням головуючого судді за результатами автоматизованого розподілу. Це підтверджується, зокрема, копією ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року про залишення без руху позовної заяви у справі № 320/56391/24, на яку посилається і сам апелянт. Отже, вже на час звернення позивача до суду з цим позовом 27 листопада 2024 року, і тим більше на час ухвалення оскаржуваного рішення 10 лютого 2025 року, позовну заяву позивача було зареєстровано, а його право на доступ до суду - реалізовано: справу відкрито, суддю визначено.

За таких обставин позовна вимога про зобов`язання негайно зареєструвати документацію позбавлена предмета, оскільки реєстрацію вже здійснено, а вимагати вчинення дії, яка фактично вже вчинена, неможливо. Вимога ж про визнання бездіяльності протиправною навіть у разі її задоволення не здатна поновити будь-яке право позивача, бо доступ до суду вже забезпечено, а саме лише визнання факту минулої затримки стану суб`єктивних прав позивача не змінює. А отже, обрані позивачем способи захисту не відповідають змісту заявленого порушення і не можуть бути реалізовані судом.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року № 161-р/ка вимогам Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків наведеного висновку не спростовують. Навіть якщо припустити їх обґрунтованість, сама лише невідповідність порядку реєстрації вимогам закону, яка не призвела до порушення прав позивача, не є підставою для задоволення позову. У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 440/2513/20 Верховний Суд зазначив: "Порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи". У цій же постанові Верховний Суд підкреслив, що саме відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Таким чином, навіть за наявності порушення порядку реєстрації обрані позивачем способи захисту застосуванню не підлягали.

Водночас колегія суддів зазначає, що пізніша реєстрація вхідної кореспонденції узгоджується з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та з пунктом 2 розділу II Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, які прямо передбачають, що в разі неможливості з об`єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється у строк, визначений у розпорядженні керівника апарату суду. Визначення такого строку є реалізацією наданого керівникові апарату суду організаційного повноваження, а не правотворчою діяльністю. Збільшення обсягу надходжень до Київського окружного адміністративного суду, зумовлене ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва та передачею відповідних справ згідно із Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-IX, є тією об`єктивною і загальновідомою обставиною, що унеможливлювала реєстрацію всієї кореспонденції в день її надходження та не потребує додаткового доказування.

Доводи апелянта щодо процесуальної неприйнятності "Пояснень" відповідача та неврахування його клопотання від 10 лютого 2025 року на правильність вирішення справи не впливають. Навіть якщо виключити "Пояснення" відповідача з кола доказів, висновок про реєстрацію позовної заяви позивача та реалізацію його права на доступ до суду ґрунтується на інших матеріалах справи, зокрема на наданій самим апелянтом копії ухвали від 10 грудня 2024 року у справі № 320/56391/24.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови, якщо воно призвело до неправильного вирішення справи (абзац другий частини другої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України); у цьому разі таких наслідків немає.

Посилання апелянта на спотворення реквізитів учасників справи у "Поясненнях" колегія суддів відхиляє, оскільки розбіжності у коді ЄДРПОУ та найменуванні відповідача мають характер технічних описок і не змінюють ідентифікації сторін: відповідачем у справі є Київський окружний адміністративний суд, а номер справи зазначено правильно. Оцінка ж наведених апелянтом ознак кримінальних правопорушень не належить до предмета цього апеляційного перегляду і може бути здійснена компетентними органами за відповідним зверненням.

Зазначення на штампі копії ухвали від 10 грудня 2024 року про набрання нею законної сили "10 грудня 2025 року" є очевидною опискою, що самого факту постановлення цієї ухвали та реєстрації справи не спростовує. Доводи апелянта з посиланням на строк відкриття провадження за статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України не враховують, що реєстрація позовної заяви в Автоматизованій системі діловодства суду - присвоєння єдиного унікального номера та автоматизований розподіл - і подальше вирішення суддею питання про відкриття провадження є різними процесуальними діями, а тому реєстрація 26 листопада 2024 року та постановлення ухвали 10 грудня 2024 року одна одній не суперечать.

Колегія суддів окремо зазначає, що обставини подальшого руху справи № 320/56391/24, зокрема реєстрація заяви про усунення недоліків та строки постановлення ухвал у тій справі, виходять за межі предмета цього спору, яким є виключно реєстрація кореспонденції, що надійшла до суду 05 листопада 2024 року, а тому підставою для скасування оскаржуваного рішення бути не можуть.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про загальновідомість порушення його прав. Наявність порушеного суб`єктивного права є предметом правової оцінки на підставі доказів, а не загальновідомою обставиною в розумінні частини третьої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. За частиною першою статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, а тому обов`язок довести, у чому саме полягало порушення його прав, лежав на позивачі та не може бути замінений посиланням на загальновідомість.

Щодо зазначення у рішенні процесуального статусу третьої особи "на стороні відповідача" колегія суддів зазначає, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, бере участь у справі на стороні позивача або відповідача (стаття 49 Кодексу адміністративного судочинства України), а тому таке зазначення є звичайною процесуальною характеристикою, прав апелянта не порушує і на правильність вирішення справи не впливає.

Та обставина, що в адміністративних справах про протиправність бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності такої бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України), наведеного не змінює, оскільки питання правомірності строку реєстрації не є визначальним за відсутності порушеного права, яке підлягало б захисту в обраний позивачем спосіб.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушеного права позивача, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)