Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/11223/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/11223/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, у якому просила визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 29.04.2024 № 119-НК/68 в частині внесення змін до наказів щодо зменшення їй відсоткових розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та премії, а також зобов`язати відповідача провести перерахунок окремих складових її грошового забезпечення – розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та премії у належних відсоткових розмірах, установлених до прийняття зазначеного наказу, і провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позов задоволено:

визнано протиправним і скасовано наказ відповідача від 29.04.2024 № 119-НК/68 в частині внесення змін до наказів щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткових розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та премії;

зобов`язано відповідача провести перерахунок окремих складових грошового забезпечення позивачки у належних відсоткових розмірах, установлених до прийняття зазначеного наказу, та виплатити недоотримані суми грошового забезпечення.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним наказом відповідач зменшив розмір уже виплачених премій позивачки за період, коли вона припинила службу, чим погіршив умови оплати вже виконаної нею роботи всупереч статтям 94, 97, 103 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись із цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що наказ від 29 квітня 2024 року № 119-НК/68 прийнято на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 580/9296/23, а проведення перерахунку грошового забезпечення з установленням надбавки за особливості проходження служби та премії у максимальних розмірах призвело б до перевищення затвердженого для ДСНС фонду грошового забезпечення за 2020– 2023 роки та, як наслідок, до порушення бюджетного законодавства. Вказує, що під час вирішення питання щодо виконання судового рішення суд не вправі змінювати його зміст, а конкретні розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у справі № 580/9296/23 не досліджувалися, у зв`язку з чим їх визначення судом призвело б до зміни суті рішення та виходу за межі позовних вимог. Крім того, апелянт вважає неналежним обраний позивачкою спосіб захисту, оскільки виконання судового рішення має здійснюватися в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», та посилається на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду. Також апелянт зазначає, що позовну заяву підписано адвокатом на підставі електронного ордера, сформованого в підсистемі «Електронний суд», однак паперовий ордер, на підставі якого його сформовано, до матеріалів справи не надано, що, на його думку, унеможливлює перевірку його реквізитів та свідчить про підписання позову особою, яка не мала права його підписувати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 проходила службу в органах цивільного захисту та 09 червня 2021 року звільнена зі служби цивільного захисту наказом від 25.05.2021 № 28 з посади прапорщика служби цивільного захисту, старшини 18 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Управління.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 580/9296/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у частині непроведення перерахунку та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 09.06.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, та зобов`язано відповідача провести відповідний перерахунок із застосуванням показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 та 01.01.2021 і виплатити недоотримані суми грошового забезпечення.

На виконання цього рішення відповідач прийняв наказ від 29.04.2024 № 119-НК/68 "Про внесення змін до наказів". Пунктом 1 наказу позивачці встановлено посадовий оклад у період з 29.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 3680 грн та оклад за спеціальним званням у розмірі 1140 грн, а в період з 01.01.2021 по 09.06.2021 – посадовий оклад у розмірі 3970 грн та оклад за спеціальним званням у розмірі 1230 грн. Пунктами 2– 18 наказу внесено зміни до наказів про преміювання ОСОБА_1 за період з лютого 2020 року по червень 2021 року, якими відповідні пункти попередніх наказів скасовано та викладено в новій редакції з установленням розміру премії 60, 52, 51, 43, 39 та 86 відсотків.

Вважаючи, що відповідач протиправно зменшив відсоткові розміри окремих складових її грошового забезпечення, які вже були виплачені під час проходження служби, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке.

Позовні вимоги ОСОБА_1 охоплюють дві самостійні групи складових грошового забезпечення – посадовий оклад і оклад за спеціальним званням та премію. Оцінка правомірності дій відповідача щодо кожної з цих груп є різною.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 розміри посадових окладів та окладів за спеціальними званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. До прийняття оскаржуваного наказу відповідач обчислював оклади позивачки виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. Пунктом 1 наказу від 29.04.2024 № 119-НК/68 відповідач установив позивачці посадовий оклад у розмірі 3680 грн за 2020 рік та 3970 грн за 2021 рік, оклад за спеціальним званням – 1140 грн та 1230 грн відповідно, обчислені з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 та 01.01.2021, тобто у більших розмірах, ніж застосовувалися до прийняття наказу.

Є очевидним, що цим наказом розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивачки не зменшено, а збільшено на виконання рішення суду у справі № 580/9296/23, а тому в цій частині дії відповідача прав позивачки не порушують. Вимога ж зобов`язати відповідача перерахувати посадовий оклад та оклад за спеціальним званням у розмірах, установлених до прийняття наказу від 29.04.2024 № 119-НК/68, спрямована на повернення окладів до розрахункової величини прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 і безпосередньо суперечить рішенню Черкаського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 580/9296/23, яким відповідача зобов`язано застосувати прожитковий мінімум станом на 01.01.2020 та 01.01.2021. Таким чином, у частині позовних вимог про визнання протиправним наказу щодо зменшення відсоткових розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням і зобов`язання провести їх перерахунок позов є необґрунтованим, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Натомість щодо премій колегія суддів дійшла іншого висновку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, до яких належить премія. Підпунктом 2 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань надано право здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення. Згідно з розділом ХVІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623, керівник органу управління має право позбавляти осіб рядового і начальницького складу премії повністю або зменшувати її розмір за грубі дисциплінарні проступки та порушення службової дисципліни, причому позбавлення премії повністю або частково здійснюється виключно за той календарний місяць, у якому особа допустила відповідне порушення.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з абзацом третім статті 97 цього Кодексу роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Статтею 103 цього Кодексу передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець зобов`язаний повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Пунктами 2– 18 наказу від 29.04.2024 № 119-НК/68 відповідач скасував раніше прийняті накази про преміювання позивачки за період з лютого 2020 року по червень 2021 року та виклав їх у новій редакції зі зменшеними відсотковими розмірами премії. Тобто оскаржуваним наказом відповідач переглянув у бік зменшення розмір уже виплачених премій позивачки за період, коли вона вже припинила службові правовідносини, за відсутності її попередження та погодження, чим погіршив умови оплати вже виконаної нею роботи.

Зменшення змінної частини винагороди, не повідомлене працівникові заздалегідь, свідчить про штучний характер такого зниження, оскільки порушує принцип призначення премії саме за ті умови і результати роботи, що були враховані під час її виплати працівникові. Преміювання є правом роботодавця, і визначення відсоткового значення премії належить до його дискреційних повноважень. Проте перегляд розміру премії в бік зменшення, вчинений після припинення службових правовідносин і не зумовлений ані переглядом оцінки виконаної позивачкою роботи, ані вчиненням нею дисциплінарного проступку у відповідні місяці, має ознаки порушення принципу справедливості та безпідставного втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач належними доказами не довів, що зменшення відсоткових розмірів премії зумовлене переглядом результатів роботи позивачки або вчиненням нею порушень службової дисципліни; єдиною підставою зменшення стала необхідність привести загальну суму грошового забезпечення у відповідність до раніше виплаченої внаслідок збільшення розміру окладів за рішенням суду.

Доводи апелянта про те, що виплата грошового забезпечення поза межами затвердженого фонду є порушенням бюджетного законодавства, колегія суддів відхиляє, оскільки рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 580/9296/23, що набрало законної сили, підтверджено порушення відповідачем права позивачки у тому ж періоді на належне обчислення та розмір її грошового забезпечення під час проходження служби, а посилання на обмеженість фонду грошового забезпечення не може легітимізувати штучне зменшення розміру вже оплаченої роботи позивачки.

Подібні висновки щодо протиправності зменшення відсоткових розмірів премії та надбавки за особливості проходження служби, здійсненого Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на виконання рішення суду про перерахунок грошового забезпечення, викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 580/10618/23.

Доводи апелянта про обрання позивачкою неналежного способу захисту та про неприпустимість перегляду дій, учинених на виконання судового рішення, колегія суддів вважає безпідставними. Наказ від 29.04.2024 № 119-НК/68 у частині зменшення відсоткових розмірів премії є самостійним актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який створює для позивачки нові правові наслідки у вигляді зменшення розміру належного їй грошового забезпечення, і не зводиться до простого виконання рішення суду у справі № 580/9296/23. Останнім вирішено лише питання обчислення посадових окладів та окладів за спеціальним званням з належного розміру прожиткового мінімуму, тоді як питання конкретних розмірів премій предметом розгляду тієї справи не було, що визнає і сам апелянт. А отже, зменшення премій є новим втручанням у права позивачки, яке оскаржується в самостійному порядку відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним і скасування наказу в цій частині та зобов`язання відповідача провести перерахунок премій і виплатити недоотримані суми. Посилання апелянта на постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 686/23317/13-а та № 640/7310/19 є нерелевантними, оскільки вони стосуються неможливості примусового виконання вже ухваленого судового рішення шляхом ухвалення нового, тоді як у цій справі позивачка оскаржує самостійний акт суб`єкта владних повноважень, а не вимагає виконання рішення у справі № 580/9296/23.

Безпідставними є й доводи апелянта щодо неналежного підтвердження повноважень представника позивачки. Повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (пункт 2 частини четвертої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України). Електронний ордер, сформований у підсистемі "Електронний суд" із накладенням кваліфікованого електронного підпису адвоката, посвідчує повноваження адвоката на представництво інтересів особи у відповідній справі. Питання повноважень представника позивачки перевірено судом першої інстанції під час відкриття провадження у справі ухвалою від 26.11.2024, і підстав, передбачених статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, для повернення позовної заяви суд не встановив. Вимога додатково надавати паперовий ордер, на підставі якого сформовано електронний ордер, та зазначати в ордері найменування конкретного суду є проявом надмірного формалізму, що перешкоджає реальному доступу до правосуддя.

У постанові від 18.04.2025 у справі № 340/1171/24 Верховний Суд зазначив, що занадто вузьке тлумачення вимоги до ордера адвоката породжує надмірний формалізм та негативно впливає на реалізацію особою права на судовий захист, а посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18 у подібних правовідносинах є помилковим, оскільки висновки в ній стосуються Положення про ордер на надання правової допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, яке втратило чинність з 12.04.2019. А отже, наведений апелянтом довід не може бути підставою для залишення позову без розгляду.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним наказу від 29.04.2024 № 119-НК/68 щодо зменшення відсоткових розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням і зобов`язання провести їх перерахунок, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову; в іншій частині рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини першої статті 316 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись статтями 77, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області – задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року –скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області від 29.04.2024 № 119-НК/68 щодо зменшення відсоткових розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а також про зобов`язання провести перерахунок розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог – відмовити.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)