Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №641/2295/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/2310/2026 Справа № 641/2295/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді – Богдан М.В.,

за участю секретаря судових засідань – Ананко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката – Васіліу С.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом визнання втрати права користування житлом ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 05.12.2006 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є власниками квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

З «28» липня 2004 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за зазначеною адресою. Проте з 2014 року відповідач звільнив квартиру та більше в ній не проживає. Особистих речей відповідача у квартирі не має, витрат по утриманню квартири він не несе, хоча лишається зареєстрованим у ній. У 2014 році відповідач виїхав за межі України, а в 2017 року змінив громадянство, отримавши громадянство рф. У зв`язку з чим змінив адресу реєстрації місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 . Цей факт підтверджується свідоцтвом про реєстрацію по місцю перебування № 250- 036/04Б/22/0000473 від 30.06.2022 р. та паспортом громадянина рф № НОМЕР_1 , виданий 14.02.2017 р.

Відповідач добровільно змінив своє місце проживання, вибувши в інше жиле приміщення. За весь період проживання позивачка вимушена сплачувати за комунальні послуги із розрахунку за одну зареєстровану особу в квартирі, що підтверджується квитанціями, де зазначений платник ОСОБА_1 . Отже, понад десяти років відповідач більше не проживає у квартирі, але у зв`язку з російською агресією, не має змоги самостійно знятися з реєстрації місця проживання. Така ситуація завдає позивачу багато клопоту, оскільки позивачка вимушена сплачувати вартість комунальних послуг, які вона фактично не отримує. Через те, що відповідач залишається зареєстрованим у квартирі, майже всі нарахування комунальних платежів здійснюються в тому числі і на його ім`я, що змушує позивача сплачувати комунальні платежі замість нього, створюючи додаткове фінансове навантаження, як на співвласника. Не сплата комунальних послуг в повному обсязі може призвести до обмеження/заборони розпоряджатися майном на свій розсуд, оскільки прострочення оплати послуг може призвести до судових позовів, які в свою чергу можуть привести до накладення державними виконавцями арешту на майно. Саме тому позивачка вимушена сплачувати комунальні послуги, в тому числі і за відповідача. Фактичне не проживання, не користування квартирою відповідачем та необхідність виконувати його обов`язки щодо сплати замість нього комунальних платежів створюють перешкоди щодо належного користування житлом інших співвласників. Крім того, у позивача постійно виникають труднощі з оформленням субсидії, реєстрації інших членів родини тощо, оскільки зареєстрований співвласник формально значиться мешканцем квартири. Все це порушує право ефективного користування майном інших співвласників. Крім того, прошу звернути увагу, що відповідач на теперішній час є громадянином рф, та з огляду на війну, яка триває в Україні, він взагалі не має право проживати в Україні. Наявність співвласника – громадянина країни-агресора створює ризики та унеможливлює його повернення, що ще більше ускладнює користування житлом та ведення господарських та адміністративних процедур.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, подали заяву в якій просили розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 повторно до суду не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву проти позову не подав.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 05.12.2006, видане Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної вланості належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_2 у 2014 році виїхав за межі України, а в 2017 року змінив громадянство, отримавши громадянство рф, у зв`язку з чим змінив адресу реєстрації місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 . Цей факт підтверджується свідоцтвом про реєстрацію по місцю перебування № 250- 036/04Б/22/0000473 від 30.06.2022 р. та паспортом громадянина рф № НОМЕР_1 , виданий 14.02.2017 р., з цього часу не проживає у вищевказаній квартирі, не сплачує комунальні послуги, при цьому вона жодних перешкод у користуванні вказаною квартирою не чинить.

З відповіді на запит суду з Державної прикордонної служби України від 02.07.2026 року вбачається, що відомостей перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_2 в період з 08.11.2017 по 01.03.2026 в базі даних не виявлено.

Зберігання в Базі даних інформації з персональними даним осіб впродовж 10 років з моменту її внесення здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.06.2007 № 472.

У зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 виїхав за межі України, отримав громадянство РФ, без поважних причин не проживає в квартирі, не сплачує комунальні послуги, просить суд визнати його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3 .

За правилами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Судом встановлено, що спірна квартира належить власникам на праві спільної сумісної власності, в тому числі і відповідачу ОСОБА_2 , а тому він не може бути визнаний таким, що втратив право користування указаним житлом відповідно до положень статей 319, 321 ЦК України.

Оскільки відповідач є співвласником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то позбавлення права користування квартирою особи, яка є її співвласником, суперечить нормам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція про те, що власника частки житлового приміщення не можливо визнати таким, що втратив право користування цим приміщенням, викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2017 у справі № 622/460/14-ц.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання ОСОБА_2 таким, що втратила право користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 321 ЦК України, ст.ст. 12,13,81,141,259,263–267, 280-283 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.В.Богдан