Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/10763/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10763/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення йому грошового забезпечення та одноразових грошових виплат за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату цих сум.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 під час обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 до 19.05.2023 та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 1 січня відповідного року, і зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату цих сум шляхом множення прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у первинній редакції підлягає застосуванню в повному обсязі, з урахуванням установленого ним застереження щодо визначення розрахункової величини як такої, що становить не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, у зв`язку з чим прожитковий мінімум для працездатних осіб не може застосовуватися як така розрахункова величина. Водночас апелянт вказує, що визначення розрахункової величини грошового забезпечення належить до делегованих і дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України, які не можуть бути підмінені судом. Також зазначає, що належним відповідачем у справі є Кабінет Міністрів України, який, на його думку, підлягав залученню до участі у справі як третя особа. Крім того, апелянт посилається на те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується у розмірі одного посадового окладу за військовим званням та не є обов`язковою виплатою, а також вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби; до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення; грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За частиною четвертою цієї статті грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у первинній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 цей пункт викладено в новій редакції, якою розрахункову величину зафіксовано на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови № 103 визнано протиправним та скасовано, унаслідок чого з 29.01.2020 відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови № 704, у якій розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Питання застосування цих норм неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. У постанові від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, ухваленій за позовом військовослужбовця до військової частини про перерахунок грошового забезпечення, Верховний Суд зазначив про "необхідність застосування до спірних правовідносин з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24.02.2018"; у цій же постанові Верховний Суд підтвердив, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022. У постанові від 20.05.2026 у справі № 260/7001/24 Верховний Суд зазначив, що з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до змін, унесених постановою № 103, і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року", а не "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року". Положення пункту 4 Постанови № 704 у частині використання прожиткового мінімуму на 01 січня 2018 року не відповідає актам вищої юридичної сили, а саме законам про Державний бюджет України на відповідний рік, якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт щороку змінювався.

Спірний у цій справі період обчислення грошового забезпечення, з 29.01.2020 до 19.05.2023, повністю охоплюється часом дії відновленої первинної редакції пункту 4 Постанови № 704, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 (20.05.2023), якою для розрахунку окладів запроваджено сталу величину 1762 гривні. Саме тому суд першої інстанції обґрунтовано обмежив період перерахунку 19.05.2023 і відмовив у задоволенні вимоги за 20.05.2023.

Довід апелянта про неможливість застосування прожиткового мінімуму через застереження "не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати" ґрунтується на хибному тлумаченні норми.

Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

У постанові від 21.01.2026 у справі № 280/12030/24 Верховний Суд зазначив: "Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням". А отже, єдиною розрахунковою величиною для визначення окладів за спірний період є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата чи її частина для цього розрахунку не застосовується.

Безпідставним є й довід про втручання суду в дискреційні повноваження Кабінету Міністрів України. Суд першої інстанції не визначав розрахункову величину замість Уряду, а застосував чинну норму пункту 4 Постанови № 704 у відновленій редакції.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, незастосування положення підзаконного акта в частині, що суперечить закону, є реалізацією прямого припису процесуального закону, а не підміною суб`єкта владних повноважень.

Не заслуговує на увагу довід про неналежність військової частини як відповідача та про необхідність залучення Кабінету Міністрів України. Предметом спору є обчислення і виплата грошового забезпечення конкретному військовослужбовцю, що належить до функцій військової частини за місцем проходження ним служби. Кабінет Міністрів України встановлює загальні умови та розміри грошового забезпечення, проте безпосереднє нарахування і виплату здійснює військова частина, яка і є належним відповідачем у цьому спорі. Рішення у справі стосується перерахунку грошового забезпечення позивача та не вирішує питання про права чи обов`язки Кабінету Міністрів України, а тому підстав для залучення останнього до участі у справі немає.

Довід щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не стосується задоволених позовних вимог: суд першої інстанції відмовив у її перерахунку, встановивши, що її розмір не залежить від грошового забезпечення та визначається окремим рішенням Міністра оборони України. Натомість грошова допомога для оздоровлення, перерахунок якої здійснено, обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (розділ XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260), а тому її розмір є похідним від правильно обчисленого грошового забезпечення. Таким чином, перерахунок допомоги для оздоровлення є прямим наслідком перерахунку грошового забезпечення.

Спростовується і довід про пропуск строку звернення до суду. Правовідносини щодо стягнення належного грошового забезпечення регулюються статтею 233 Кодексу законів про працю України, положення якої в частині строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23). За редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, чинною до 19.07.2022, працівник мав право звернутися з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а з 19.07.2022 згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позивач звернувся до суду в межах тримісячного строку з дня одержання довідки військової частини від 16.10.2024 № 625/7/665 про нараховане та виплачене грошове забезпечення. А отже, строк звернення до суду не пропущено.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на правильність вирішення спору не впливають. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожний довід.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Підстав для його скасування або зміни за доводами апеляційної скарги немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з частиною першою статті 316 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)