Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/10485/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10485/24 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.10.2024 № 971090163944 про відмову у переведенні його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу", а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату йому з 10.10.2024 пенсії державного службовця за статтею 37 цього Закону у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області № 82/23-00-10-02-19 від 03.10.2024 та № 81/23-00-10-02-19 від 03.10.2024.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.10.2024 № 971090163944; зобов`язано це управління призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 10.10.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в позові повністю. На обґрунтування скарги апелянт послався на те, що: предмет цього позову вже був предметом розгляду у справі № 580/5081/24, на виконання рішення в якій позивачу призначено пенсію державного службовця з 24.11.2023, а тому обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки спонукання відповідача до виконання судового рішення здійснюється в порядку судового контролю за статтею 383 КАС України та примусового виконання за Законом України "Про виконавче провадження", а не шляхом нового позову; робота в органах державної податкової служби на посадах, за якими присвоювалися спеціальні звання, не належить до стажу роботи на посадах державних службовців у розумінні статті 25 Закону № 3723-XII, статті 343 Податкового кодексу України та статті 3 Закону № 889-VIII, а станом на 01.05.2016 стаж державної служби позивача склав 08 років 09 місяців 09 днів, через що пункти 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII до нього не застосовуються; суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження пенсійного органу, відобразивши у рішенні виключно позицію позивача; при ухваленні рішення порушено вимоги статей 90, 242 КАС України.

ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмовлених вимог. На обґрунтування скарги апелянт послався на те, що: суд безпідставно визнав передчасною вимогу про зобов`язання призначити пенсію в розмірі 60 відсотків заробітку з довідок № 82/23-00-10-02-19 та № 81/23-00-10-02-19 від 03.10.2024, тоді як саме це питання вже розглядалося та було вирішене відповідачем у спірному рішенні про відмову; ефективним способом захисту, який унеможливить повторні звернення до суду, є пряме зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію у визначеному законом розмірі, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 822/524/18; обов`язок призначити, нарахувати й виплатити пенсію має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, на обліку в якому позивач перебуває та яке здійснює виплату пенсії; за наявності трьох судових рішень, що набрали законної сили та підтвердили його право, пенсію щоразу нараховували в мінімальному розмірі без урахування заробітку з довідок.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує призначену з 11.02.2018 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За записами трудової книжки він працював на посадах державної служби, зокрема державного податкового інспектора, ревізора-інспектора, завідувача сектору в органах державної податкової служби в періоди з 18.08.1993 по 06.10.1997, з 25.03.2009 по 28.03.2016 та з 20.11.2017 по 10.02.2023, а також на посадах державного інспектора праці в Черкаському обласному центрі зайнятості з 25.08.1998 по 02.06.2007. 13.03.1995 позивач прийняв присягу державного службовця, йому присвоювалися ранги державного службовця та спеціальні звання податкової служби.

Право ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за статтею 37 Закону № 3723-XII неодноразово було предметом судового розгляду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 у справі № 580/2943/23, що набрало законної сили 11.10.2023, та рішенням від 25.01.2024 у справі № 580/12248/23, що набрало законної сили 09.04.2024, скасовано відповідні рішення пенсійних органів про відмову та зобов`язано повторно розглянути заяви позивача. Рішенням від 01.07.2024 у справі № 580/5081/24, що набрало законної сили 01.08.2024, визнано протиправною та скасовано чергову відмову, а Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зобов`язано прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 24.11.2023 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. У цьому рішенні суд установив необхідність включення періодів роботи позивача в податкових органах до стажу державної служби та наявність у нього станом на 01.05.2016 понад 10 років такого стажу, а отже й право на призначення пенсії державного службовця.

На виконання рішення у справі № 580/5081/24 позивачу призначено пенсію державного службовця, проте листом від 12.09.2024 № 2300-0306-8/67492 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило, що внаслідок переходу з одного виду пенсії на інший її розмір зменшується. 10.10.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення та виплату з 10.10.2024 пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначеної в довідках № 82/23-00-10-02-19 та № 81/23-00-10-02-19 від 03.10.2024. Розглянувши цю заяву за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням від 17.10.2024 № 971090163944 відмовило у призначенні пенсії, що й стало підставою для звернення до суду в цій справі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Спірні правовідносини врегульовано статтею 37 Закону № 3723-XII, яка згідно з пунктом 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII зберігає чинність для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до пунктів 10 і 12 названого розділу за наявності в особи станом на 01.05.2016 не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (за умови перебування на такій посаді на зазначену дату), або не менш як 20 років такого стажу незалежно від місця роботи на цю дату, за нею зберігається право на призначення пенсії за статтею 37 Закону № 3723-XII.

Частиною першою цієї статті визначено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення не є державними службовцями, – у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Щодо доводів апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області колегія суддів зазначає таке.

Твердження апелянта про те, що період роботи позивача в податкових органах не зараховується до стажу державної служби, спростовується як преюдиційними обставинами, так і нормами матеріального права. Наявність у позивача станом на 01.05.2016 необхідного стажу державної служби з урахуванням періодів роботи в податкових органах та його право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII установлені рішенням від 01.07.2024 у справі № 580/5081/24, що набрало законної сили. За частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи за участю тих самих осіб, а тому повторного доведення не потребують. Крім того, пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України прямо передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, установлених Законом України "Про державну службу", а період їх роботи (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пунктом 342.4 статті 342 цього Кодексу посадових осіб контролюючих органів віднесено до державних службовців. А отже, посилання апелянта виключно на статтю 25 Закону № 3723-XII, яка визначає класифікацію посад, а не виключний перелік, що зумовлює незарахування податкового стажу, є безпідставним.

Безпідставними є й доводи про неналежний спосіб захисту та необхідність застосування статті 383 КАС України. Предмет цього позову не є тотожним предмету справи № 580/5081/24: позивач звернувся з новою заявою від 10.10.2024, в якій просив призначити пенсію з іншої дати – 10.10.2024 – та на підставі інших довідок про заробітну плату від 03.10.2024, а оскаржує він самостійний індивідуальний акт – рішення від 17.10.2024 № 971090163944, відмінний від рішення, що було предметом попередньої справи. За таких обставин підстав для закриття провадження за пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України немає, а судовий контроль за статтею 383 КАС України застосовується до перевірки виконання того самого судового рішення, а не до оскарження нового акта суб`єкта владних повноважень, ухваленого за новою заявою. Таким чином, реалізувавши право подати нову заяву та отримавши за нею відмову, позивач правомірно оскаржив її в загальному порядку адміністративного судочинства.

Доводи апелянта про втручання суду у дискреційні повноваження пенсійного органу також не заслуговують на увагу. Повноваження пенсійного органу не є дискреційними у випадку, коли закон передбачає лише один правомірний варіант поведінки – за наявності в особи права на пенсію орган зобов`язаний її призначити та не має вибору між кількома рішеннями. У постанові від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а Верховний Суд зазначив, що повноваження пенсійного органу передбачають єдиний вид правомірної поведінки – призначити пенсію за умови звернення особи з усіма необхідними документами, а тому такі повноваження дискреційними не є. А отже, скасувавши протиправну відмову та зобов`язавши призначити пенсію, суд першої інстанції діяв у межах завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, і дискрецію відповідача не підмінив.

Довід апелянта про порушення статей 90 та 242 КАС України зводиться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів, є похідним від попередніх доводів і самостійного змісту не має. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Натомість доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів вважає обґрунтованими в частині розміру пенсії та належного відповідача.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання призначити пенсію в розмірі 60 відсотків заробітку з довідок, суд першої інстанції визнав цю вимогу передчасною. Проте такий висновок не узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. У постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що належним способом захисту прав особи в таких правовідносинах є зобов`язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків заробітку, зазначеного в довідках. Цей висновок є усталеним: у постанові від 12.02.2025 у справі № 580/6600/24 Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати пенсійний орган призначити та виплатити пенсію державного службовця у розмірі 60 відсотків заробітку з відповідних довідок, а у постанові від 01.04.2026 у справі № 280/6785/25 – прямо відхилив доводи про передчасність такої вимоги та дискреційність повноважень органу, наголосивши, що розмір 60 відсотків визначений імперативно частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII.

Оскільки спірне рішення від 17.10.2024 ухвалене саме за заявою позивача про призначення пенсії у розмірі 60 відсотків заробітку з конкретних довідок, питання розміру було безпосереднім предметом розгляду пенсійного органу, а тому передчасним бути не може. А отже, для повного та ефективного захисту порушеного права відповідача належить зобов`язати призначити пенсію позивачу саме у розмірі 60 відсотків заробітку, зазначеного в довідках № 82/23-00-10-02-19 та № 81/23-00-10-02-19 від 03.10.2024. Наведене підтверджує і довід позивача про те, що за наявності трьох судових рішень, які набрали законної сили, пенсію йому щоразу нараховували без урахування заробітку, зазначеного в довідках: жодне з рішень у справах № 580/2943/23, № 580/12248/23 та № 580/5081/24 розміру пенсії не визначало, що й зумовлювало повторні звернення до суду, а тому обраний у цій справі спосіб захисту має усунути цю невизначеність.

Обґрунтованими є й доводи позивача щодо належного відповідача. Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке й ухвалило спірне рішення про відмову, тоді як на обліку як одержувач пенсії позивач перебуває в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, що й здійснює виплату пенсії. У постанові від 12.02.2025 у справі № 580/6600/24 Верховний Суд за подібних обставин, скасувавши рішення органу, який розглянув заяву екстериторіально, поклав обов`язок призначити, нарахувати та виплатити пенсію державного службовця на орган за місцем перебування особи на обліку. Подібного висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22. А отже, обов`язок призначити та виплатити позивачу пенсію державного службовця у розмірі 60 відсотків заробітку належить покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, а висновок суду першої інстанції про покладення цього обов`язку на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та про відмову у вимогах до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є помилковим.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача. Контролюючий орган правомірності оскаржуваної постанови не довів, оскільки склад порушення відсутній.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 316 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.10.2024 № 971090163944 є законним і підлягає залишенню без змін, а в частині зобов`язання вчинити певні дії – підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків заробітку з відповідних довідок.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року – скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити певні дії та в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 10.10.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області № 82/23-00-10-02-19 від 03.10.2024 та № 81/23-00-10-02-19 від 03.10.2024.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)