Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/9661/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9661/24 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Ключкович В.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні йому пенсії по інвалідності за статтею 32 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язати відповідача з 01 серпня 2024 року здійснити перерахунок і виплату пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу періоди служби з 25.05.2005 по 25.05.2006 і з 22.05.2007 по 13.10.2009.

Рішенням від 29 листопада 2024 року Черкаський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення відповідача від 07.08.2024 № 232950008949 про відмову в призначенні пенсії, зобов`язав відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період служби у Збройних Силах України з 25.05.2005 по 25.05.2006 та в ГУ МВС України в АР Крим з 22.05.2007 по 13.10.2009 і повторно розглянути заяву позивача від 31.07.2024 з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти вимог відмовив.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову в позові повністю. На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється за періоди сплати страхових внесків, однак за спірні періоди в Реєстрі застрахованих осіб дані про сплату відсутні, а довідки про грошове забезпечення не надано. Скаржник наголошує, що наявний у позивача страховий стаж становить лише 5 років 7 місяців 21 день при необхідних 9 роках за статтею 32 цього Закону. Крім того, на думку податкового органу, згідно з пунктом 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 працівник власним підписом завіряє правильність записів на титульній сторінці і несе відповідальність за їх достовірність, а суд першої інстанції безпідставно поклав на Пенсійний фонд обов`язок збирати документи замість заявника, хоча частина третя статті 44 Закону передбачає таке право, а не обов`язок.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів встановила такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю III групи; згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 434823 інвалідність встановлено 25 червня 2024 року на строк до 01 серпня 2026 року, причина інвалідності - "травма, пов`язана із захистом Батьківщини".

31 липня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності за статтею 32 Закону № 1058-IV.

Рішенням від 07 серпня 2024 року № 232950008949 відповідач відмовив у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, не зарахувавши до нього період служби в ГУ УМВС України в АР Крим з 22.05.2007 по 13.10.2009 (з підстав ненадання довідки про нараховане грошове забезпечення та сплачені страхові внески за формою, затвердженою постановою правління ПФУ від 04.02.2021 № 3-1) і період військової служби з 25.05.2005 по 25.05.2006 (з підстав відсутності даних про сплату внесків у Реєстрі застрахованих осіб та ненадання довідки про грошове забезпечення). Проходження позивачем служби у ці періоди підтверджується послідовними записами трудової книжки серії НОМЕР_1 і військовим квитком серії НОМЕР_2 від 25.05.2005, а на титульній сторінці трудової книжки зазначено прізвище, ім`я, по батькові та дату народження власника - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Документи про грошове забезпечення та сплачені внески за період служби в АР Крим зберігаються на території Автономної Республіки Крим, яка з 2014 року є тимчасово окупованою.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права.

Спір зводиться до правомірності незарахування до страхового стажу позивача періодів проходження ним військової служби та служби в органах внутрішніх справ, а доводи апелянта колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, визначено трудову книжку, а необхідність підтвердження стажу іншими документами законодавець пов`язує лише з відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній чи з наявністю в ній неправильних або неточних записів.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить послідовні й несуперечливі записи про прийняття на службу та звільнення у спірні періоди, що узгоджуються з військовим квитком серії НОМЕР_2 , а відповідач не довів, що ці записи містять неправдиві чи недостовірні відомості. Заповнення трудової книжки та правильність відомостей її титульної сторінки забезпечує роботодавець, а не працівник, тому останній не може через неналежне ведення книжки іншими особами позбавлятися конституційного права на соціальний захист. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а, згідно з якою працівник не здійснював заповнення своєї трудової книжки, у зв`язку з чим не може нести відповідальність за її неналежне оформлення у вигляді позбавлення права на соціальний захист. До того ж дату народження власника трудової книжки - 21.01.1982 - на її титульній сторінці фактично зазначено, тож довід апелянта з посиланням на пункт 2.11 Інструкції № 58 не відповідає змісту самого документа. Таким чином, наявність у трудовій книжці відповідних записів за відсутності доказів їх недостовірності є достатньою підставою для врахування спірних періодів.

Спірні періоди є періодами проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України та служби в органах внутрішніх справ, де застрахована особа не виступає страхувальником, оскільки нарахування грошового забезпечення та обчислення і перерахування страхових внесків покладено на відповідний державний орган, а не на саму особу. Відповідальність за несвоєчасну чи неповну сплату страхових внесків стаття 106 Закону № 1058-IV покладає на страхувальника, а не на застраховану особу, тому відсутність у Реєстрі застрахованих осіб даних про сплату внесків за спірні періоди не спростовує самого факту проходження служби й не може бути підставою для незарахування цих періодів до страхового стажу.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2026 року у справі № 460/6126/24 вказав, що особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу. А отже, перекладення наслідків несплати внесків страхувальником на позивача суперечило б наведеній позиції та статті 46 Конституції України.

Окремо колегія суддів зважає, що документи про грошове забезпечення та сплачені внески за період служби в ГУ МВС України в АР Крим зберігаються на тимчасово окупованій з 2014 року території, а тому їх отримання позивачем є об`єктивно неможливим з причин, що від нього не залежать. Неможливість надати довідку з незалежних від особи причин не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду за наявності інших доказів служби, тим більше що сам відповідач визнав особливий порядок підтвердження таких відомостей, ухваливши постанову правління від 04.02.2021 № 3-1 для випадків, коли документи зберігаються на тимчасово окупованих територіях. Документи, видані на окупованій території, та неможливість їх отримання Верховний Суд оцінює крізь призму "намібійських винятків": у постанові від 14 листопада 2023 року у справі № 200/6694/21-а він зазначив, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде до серйозних порушень або обмеження прав громадян. Таким чином, покладення на позивача обов`язку надати довідки з тимчасово окупованої території фактично позбавило б його права на пенсію за обставин, які він усунути не здатен.

Не заслуговує на увагу й довід апелянта про те, що частина третя статті 44 Закону № 1058-IV закріплює право, а не обов`язок органу Пенсійного фонду перевіряти подані відомості. Адміністративне судочинство ґрунтується на принципі офіційного з`ясування всіх обставин справи (частина четверта статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України), а обов`язок довести правомірність свого рішення в такій категорії спорів покладено на суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 цього Кодексу). Маючи передбачене частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV право перевірити достовірність відомостей про позивача, відповідач жодних заходів із такої перевірки не вжив, а матеріали справи доказів її проведення не містять. А отже, відмова, заснована виключно на відсутності даних обліку без будь-якої перевірки, має суто формальний характер і не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зауважує також, що недоліки оформлення титульної сторінки трудової книжки не зазначені в самому рішенні відповідача від 07.08.2024 № 232950008949 серед підстав відмови - такими підставами визначено лише ненадання довідок про грошове забезпечення та відсутність даних Реєстру застрахованих осіб. А отже, наведення цього мотиву вперше на стадії апеляційного перегляду є зміною підстав ухваленого рішення суб`єкта владних повноважень і не може бути сприйняте судом.

Зарахування періоду військової служби з 25.05.2005 по 25.05.2006 та періоду служби в органах внутрішніх справ з 22.05.2007 по 13.10.2009 у сукупності збільшує підтверджений страховий стаж позивача (5 років 7 місяців 21 день) до рівня, необхідного для призначення пенсії по інвалідності за статтею 32 Закону № 1058-IV, тому питання правомірності їх незарахування є визначальним для справи. Зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, суд першої інстанції не підмінив собою орган Пенсійного фонду, а спрямував його на повторний розгляд відповідно до закону, чим обрав ефективний спосіб захисту в розумінні частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України і не вийшов за межі дискреційних повноважень відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)