Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/9262/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9262/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нескладення та невидачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), оформленої згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, яку позивач, за його твердженням, отримав 14 червня 2022 року під час виконання службових обов`язків із захисту Батьківщини, та зобов`язати відповідача таку довідку скласти і видати.

В обґрунтування позову зазначено, що 14 червня 2022 року, перебуваючи на військовій службі та виконуючи бойове завдання поблизу селища Райгородок Миколаївської міської громади Краматорського району Донецької області, позивач унаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав розрив меніска правого колінного суглоба; за наслідками лікування та військово-лікарської експертизи пошкодження визнане пов`язаним із проходженням військової служби; на неодноразові рапорти позивача про видачу довідки про обставини травми командир військової частини відповів відмовою з посиланням на непідтвердження факту травмування за наслідками службового розслідування.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок надати довідку про обставини травми виникає у командира військової частини лише після проведення розслідування, складання за його результатами акта та видання наказу; розслідування нещасного випадку за фактом отримання позивачем травми відповідно до Інструкції № 332 не проводилось, натомість за рапортом позивача проведено службове розслідування за Порядком № 608, за наслідками якого факт отримання травми 14 червня 2022 року не підтверджено, а наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05 березня 2024 року № 314, яким затверджено висновки розслідування, позивачем не оскаржено і є чинним, тому підстав для видачі довідки немає.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність факту травмування є передчасним, оскільки документи про перебування в районі бойових дій (бойовий наказ, журнал бойових дій, рапорт) оформлюються командиром і об`єктивно не можуть перебувати в розпорядженні самого військовослужбовця. Скаржник підкреслює, що перебування в районі ведення бойових дій у Донецькій області підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року № 3101 та наказом про направлення для виконання завдань, а встановлення причинного зв`язку травми із захистом Батьківщини належить до виключної компетенції військово-лікарської комісії, а не командира чи суду. Крім того, апелянт наголошує, що службове розслідування було проведене за неналежним нормативним актом (Порядком № 608 замість Інструкції № 332 щодо розслідування нещасних випадків), унаслідок чого зібрані з порушенням процедури докази не могли бути покладені в основу відмови, а обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення покладено саме на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що протиправної бездіяльності не допускав, оскільки довідка про обставини травми є похідною від наказу командира про отримання поранення, який видається на підставі рапорту та матеріалів розслідування; у поданих позивачем рапортах від 28 липня 2023 року, від 13 лютого 2024 року та від 18 липня 2024 року зазначено різні дату, місце, характер і причину травмування; за наслідками проведених службових розслідувань факт отримання травми не підтверджено, а накази за їх результатами не оскаржені й є чинними; оскільки причиною травми позивач називав дії противника, розслідування не могло проводитися за Інструкцією № 332, яка не поширюється на травми внаслідок бойових уражень; надані позивачем медичні документи та довідки військово-лікарської комісії не підтверджують отримання саме бойової травми та містять формулювання про зв`язок із проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини; вимога зобов`язати видати довідку є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Колегія суддів, переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок складання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) врегульовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, форму такої довідки визначено додатком 5 до цього Положення, і з її змісту слідує, що довідка складається на підставі наказу командира військової частини та за його підписом. Згідно з пунктом 18 розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, за результатами розслідування командир військової частини видає наказ із зазначенням дати, місця та обставин нещасного випадку, виду, характеру і локалізації ушкодження здоров`я, і саме на підставі цього наказу складається довідка про обставини травми за формою додатка 5 до Положення № 402. Отже, обов`язок скласти довідку про обставини травми виникає у командира військової частини за результатами проведеного розслідування і є похідним від встановленого таким розслідуванням факту ушкодження здоров`я військовослужбовця.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців, які не виконали або неналежно виконали службові обов`язки чи вчинили правопорушення, визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608. Згідно з пунктом 3 розділу II цього Порядку службове розслідування проводиться для встановлення неправомірних дій військовослужбовця, причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням обов`язків військової служби, ступеня вини військовослужбовця, а за його результатами командир приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Натомість пунктом 5 розділу I Порядку № 608 прямо передбачено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями.

Розмежування цих процедур є усталеним у практиці Верховного Суду. У постанові від 13 травня 2025 року у справі № 300/6309/23 Верховний Суд зазначив: "Порядок № 608 визначає загальну процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, водночас Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями… визначає спеціальну процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України". Аналогічну позицію Верховний Суд підтвердив у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 300/6292/23.

Колегія суддів встановила, що відповідно до абзацу першого пункту 3 розділу I Інструкції № 332 її дія не поширюється на військовослужбовців, які отримали поранення, травму, каліцтво внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій, оскільки такі випадки є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають; водночас випадки, що сталися в районі ведення бойових дій, але не пов`язані з діями противника, розслідуються за цією Інструкцією. Звідси випливає, що у разі якщо травму спричинено діями противника, обставини її отримання встановлюються в порядку, передбаченому статтею 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, без проведення розслідування, а в разі якщо подія не пов`язана з діями противника - за Інструкцією № 332. За жодного з цих варіантів обставини отримання військовослужбовцем травми не встановлюються за Порядком № 608, який призначений для з`ясування правопорушень і вини військовослужбовця.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розслідування за фактом отримання позивачем травми за Інструкцією № 332 відповідач не проводив, а провів службове розслідування за Порядком № 608 (акт від 04 березня 2024 року № 5930, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05 березня 2024 року № 314). А отже, відмова у складанні довідки про обставини травми ґрунтується на висновках розслідування, проведеного за нормативним актом, який не призначений для встановлення обставин травмування військовослужбовця, тоді як належна процедура, передбачена Інструкцією № 332 або статтею 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідачем не застосована.

Колегія суддів відхиляє покладене в основу оскаржуваного рішення мотивування про недоведеність позивачем факту травмування. Документи, якими підтверджується виконання військовослужбовцем бойового завдання та обставини отримання ним травми, оформлюються командиром військової частини, а не самим військовослужбовцем, і об`єктивно не можуть перебувати в його розпорядженні, тому їх відсутність не може спрямовуватися проти позивача. У постанові від 04 грудня 2025 року у справі № 380/11367/23 Верховний Суд зазначив, що відповідальність за достовірність діловодства у військовій частині та правильність оформлення наказів командира покладено на військову частину, а дослідження обставин травмування має значення саме у разі оскарження відмови відповідача надати довідку про обставини травми з подальшим зобов`язанням таку довідку видати. Крім того, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача. Тим самим доводи апелянта про неможливість подання ним документів, які оформлюються командиром, про підтвердження перебування в районі виконання завдань довідкою військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року № 3101 і про тягар доказування знаходять підтвердження.

Таким чином, відповідач, провівши розслідування за фактом заявленого позивачем травмування за неналежною процедурою та поклавши його висновки в основу відмови, не розглянув у встановленому законодавством порядку питання про наявність підстав для складання та видачі позивачу довідки про обставини травми, а тому його бездіяльність у цій частині є протиправною. Довід відзиву про те, що в рапортах позивача від 28 липня 2023 року, від 13 лютого 2024 року та від 18 липня 2024 року зазначено різні дату, місце, характер і причину травмування, цього висновку не спростовує, оскільки суперечності в поясненнях військовослужбовця підлягають з`ясуванню саме в межах належної процедури розслідування і не замінюють її проведення.

Водночас колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача скласти та видати довідку про обставини травми. Як зазначено вище, така довідка має похідний характер і складається за результатами розслідування, яким установлено факт ушкодження здоров`я військовослужбовця. У постанові від 14 травня 2026 року у справі № 380/16138/24 Верховний Суд сформував висновок щодо застосування пункту 18 розділу II Інструкції № 332, зазначивши, що "довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається у разі встановлення за результатами розслідування факту нещасного випадку, наслідком якого стало заподіяння військовослужбовцю ушкодження здоров`я (травми, поранення, контузії, каліцтва), зумовленого впливом зовнішніх факторів", а за відсутності такого встановленого факту правові підстави для складання довідки відсутні, і вимога про зобов`язання її видати є неефективним способом захисту. Оскільки належне розслідування обставин отримання позивачем травми відповідачем не проведене і відповідного юридичного факту не встановлено, суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень і вирішувати замість нього питання, віднесене до його компетенції; на цій стадії суд не встановлює і не оцінює, чи мала місце травма та чи пов`язана вона із захистом Батьківщини, - ці обставини підлягають з`ясуванню за результатами належної процедури з урахуванням висновку військово-лікарської комісії. З огляду на це не потребують окремої оцінки й доводи апелянта про належність установлення причинного зв`язку травми до компетенції військово-лікарської комісії та доводи відзиву про зміст наданих позивачем медичних документів і про втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до частини другої статті 9 та частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України ефективним способом захисту порушеного права позивача за встановлених обставин є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про складання та видачу позивачу довідки про обставини травми в установленому законодавством порядку з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо інших доводів сторін колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), згідно з якою хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога надавати детальну відповідь на кожний аргумент.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 245, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року -скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду у встановленому законодавством порядку питання про складання та видачу ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути питання про складання та видачу ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) в установленому законодавством порядку з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)