Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/5360/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5360/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2024 року № 20249/23-00-09-01, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6800 грн, та № 20250/23-00-09-01, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято за наслідками фактичної перевірки з порушенням порядку вручення акта перевірки та порядку розгляду заперечень платника податків на акт перевірки, а також за відсутності належного обґрунтування виявлених порушень.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2024 року № 20249/23-00-09-01 та № 20250/23-00-09-01.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що акт фактичної перевірки направлено позивачу в електронний кабінет 20 грудня 2024 року за відсутності поданої платником податків заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а спірні податкові повідомлення-рішення прийнято передчасно, без дотримання строку на подання заперечень на акт перевірки та без їх розгляду, чим порушено право позивача на участь у розгляді заперечень. Крім того, суд встановив, що виявлені перевіркою порушення не знайшли належного обґрунтування, зокрема з огляду на суперечності в акті перевірки щодо кількості, ціни та коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Черкаській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім доказам, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення, чим, на думку апелянта, порушив вимоги статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи. Вказує, що правовою підставою для проведення фактичної перевірки був підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а фактичною - здійснення контролюючим органом функцій у сфері проведення готівкових розрахунків та обігу підакцизних товарів, для чого, на думку апелянта, наявність інформації про можливе порушення платником податків вимог законодавства не є обов`язковою. Зазначає, що інформація, яка міститься в Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, відображає відомості про проведені розрахункові операції та реквізити фіскальних чеків і може використовуватися контролюючим органом як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок. Наголошує, що сумніви щодо достовірності фіскальних чеків, зокрема цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, мали бути спростовані платником податків шляхом надання роздрукованих фіскальних чеків. Крім того, апелянт вважає правомірним направлення акта фактичної перевірки до електронного кабінету позивача 20.12.2024, оскільки з 01.02.2023 платник податків подає податкову звітність виключно в електронній формі через електронний кабінет.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що до 11 лютого 2025 року, коли ним подано заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, відповідач був зобов`язаний здійснювати листування з платником податків шляхом надіслання документів рекомендованими листами з повідомленням про вручення, а тому акт перевірки вважається врученим 07 квітня 2025 року, заперечення на акт перевірки подано своєчасно, в останній робочий день строку, однак залишено відповідачем без розгляду, що є самостійною підставою для визнання податкових повідомлень-рішень протиправними.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 06 грудня 2024 року № 3028-п проведено фактичну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності, за наслідками якої складено акт від 20 грудня 2024 року № 15746/23-00-09-01-16/2303515831. Акт фактичної перевірки направлено платнику податків в електронний кабінет 20 грудня 2024 року. Заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет позивач подав до Головного управління ДПС у Черкаській області 11 лютого 2025 року, що відповідач не заперечує та підтверджується наданою ним копією цієї заяви.

31 грудня 2024 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 20249/23-00-09-01 на суму 6800 грн та № 20250/23-00-09-01 на суму 14200 грн. 07 квітня 2025 року представник позивача отримав рекомендований лист відповідача № 0601130083475, в якому містилися акт фактичної перевірки від 20 грудня 2024 року та зазначені податкові повідомлення-рішення. 21 квітня 2025 року представник позивача направив на адресу Головного управління ДПС у Черкаській області письмові заперечення на акт фактичної перевірки, що підтверджується квитанцією відділення поштового зв`язку. 23 квітня 2025 року заперечення вручено відповідачу. Листом від 25 квітня 2025 року № 10307/6/23-00-09-01-06 відповідач повідомив, що заперечення надійшли з порушенням строку їх подання, у зв`язку з чим залишив їх без розгляду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок листування контролюючих органів з платниками податків врегульовано статтею 42 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу першого пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Абзацом другим пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Зі змісту наведених норм слідує, що подання платником податків звітності в електронній формі надає такому платнику право здійснювати листування з контролюючим органом засобами електронного зв`язку, проте обов`язок контролюючого органу надсилати документи через електронний кабінет виникає лише за умови подання платником податків заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. За відсутності такої заяви контролюючий орган зобов`язаний здійснювати листування шляхом надіслання документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручати їх особисто. Подібний висновок щодо застосування пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України неодноразово викладав Верховний Суд, зокрема у постановах від 28 травня 2026 року у справі № 160/33598/24, від 04 червня 2026 року у справі № 280/4804/25 та від 02 квітня 2026 року у справі № 600/765/25-а.

А отже, оскільки станом на 20 грудня 2024 року позивач не подав заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет (така заява подана лише 11 лютого 2025 року), направлення акта фактичної перевірки в електронний кабінет 20 грудня 2024 року не є належним врученням акта в розумінні статті 42 Податкового кодексу України. Належним врученням акта перевірки є його отримання представником позивача 07 квітня 2025 року за рекомендованим листом. Таким чином, доводи апелянта про правомірність направлення акта перевірки в електронний кабінет з огляду на подання позивачем звітності в електронній формі є безпідставними.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Оскільки акт фактичної перевірки належним чином вручено представнику позивача 07 квітня 2025 року, перебіг десятиденного строку на подання заперечень розпочався 08 квітня 2025 року, а останнім днем цього строку було 21 квітня 2025 року. Заперечення на акт перевірки направлено представником позивача поштою саме 21 квітня 2025 року, тобто в межах встановленого законом строку. У постанові від 24 грудня 2024 року у справі № 640/20970/22 Верховний Суд зазначив: "Для подання заперечень на акт перевірки платник податків може скористатись за своїм вибором наступними способами їх подання: (1) безпосередньо до відповідного контролюючого органу, (2) надіслати поштою через установи поштового зв`язку, (3) в електронній формі за допомогою електронного кабінету платника в порядку, встановленому статтями 42, 42-1 ПК України". Отже, подання заперечень поштою в останній день строку є належним способом реалізації платником податків свого права, а правове значення має саме факт своєчасного направлення заперечень, а не момент їх фактичного отримання контролюючим органом. Цей висновок Верховний Суд підтвердив і у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 160/5487/25. А отже, заперечення позивача на акт перевірки подано своєчасно, а їх залишення відповідачем без розгляду з мотивів пропуску строку є неправомірним.

При цьому колегія суддів враховує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято 31 грудня 2024 року, тобто до належного вручення акта перевірки представнику позивача 07 квітня 2025 року і, відповідно, до початку перебігу строку на подання заперечень. За таких обставин позивач був об`єктивно позбавлений можливості подати заперечення на акт перевірки до прийняття податкових повідомлень-рішень, чим порушено його право брати участь у процесі прийняття рішення. У постанові від 24 грудня 2024 року у справі № 640/20970/22 Верховний Суд зазначив: "недотримання відповідачем вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України в частині розгляду своєчасно поданих позивачем заперечень на акт перевірки є достатньою та самостійною підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків акта перевірки". Аналогічну правову позицію Верховний Суд послідовно висловлював, зокрема у постановах від 15 січня 2019 року у справі № 826/3576/15, від 28 вересня 2020 року у справі № 520/2305/19, від 17 січня 2022 року у справі № 640/4983/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 560/8920/20 та від 12 липня 2023 року у справі № 200/4704/21.

Прийняття податкового повідомлення-рішення без розгляду у встановлений законом строк заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням права платника брати участь у розгляді заперечень має характер істотного порушення прав платника, а тому впливає на оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення відповідно до вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таке рішення прийняте без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень з підстав недотримання відповідачем порядку вручення акта перевірки та порядку розгляду заперечень платника податків.

Доводи апелянта про правомірність призначення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та про можливість використання даних Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій як податкової інформації колегія суддів оцінює таким чином. Суд першої інстанції не визнавав наказ про проведення перевірки протиправним та не покладав в основу свого рішення висновок про недопустимість даних зазначеної системи. Підставою для задоволення позову стало недотримання відповідачем порядку прийняття податкових повідомлень-рішень, а саме порушення права позивача на подання та розгляд заперечень на акт перевірки. За таких обставин наведені доводи апелянта, навіть у разі їх обґрунтованості, не спростовують висновків суду першої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Що ж до доводу апелянта про те, що усі сумніви щодо достовірності фіскальних чеків мали бути спростовані самим платником податків, то він суперечить приписам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А отже, саме на контролюючий орган покладено обов`язок довести правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а не на платника податків спростовувати виявлені перевіркою обставини.

Крім наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виявлені перевіркою порушення не знайшли належного обґрунтування. Суд першої інстанції встановив наявність суперечностей в акті перевірки щодо кількості, ціни та суми реалізованого товару, а також невідповідність зазначеного в акті коду товару згідно з УКТ ЗЕД товарним позиціям, наведеним у постанові Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957. Апелянт зазначених обставин не спростував та не навів доводів, які б давали підстави для іншої оцінки цих обставин.

Довід апелянта про неповне дослідження судом першої інстанції доказів у справі є загальним та не підтверджений посиланням на конкретні докази, оцінки яким суд не надав та які могли б вплинути на правильність вирішення справи, а тому відхиляється колегією суддів.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в сукупності, колегія суддів зазначає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на переоцінці встановлених судом обставин та зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)