Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/5010/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5010/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.01.1989 по 08.09.1990; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії та зарахувати цей період, починаючи з 19.10.2021; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на коефіцієнти 1,14, 1,197 і 1,0796 для забезпечення індексації пенсії; зобов`язати цей орган провести перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника у розмірі 9118,81 грн на зазначені коефіцієнти та виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2022.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.01.1989 до 18.09.1990; зобов`язано цей орган зарахувати вказаний період до страхового стажу та здійснити перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 07.11.2024; у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено; позовні вимоги за період з 19.10.2021 до 06.11.2024 залишено без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні вимог про індексацію пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги є передчасними, оскільки на момент виникнення спору щодо перерахунку пенсії з урахуванням раніше незарахованого періоду роботи такі правовідносини не виникли.

Не погодившись з рішенням у частині відмови у задоволенні вимог про перерахунок (індексацію) пенсії, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, визначивши період роботи з 16.01.1989 по 08.09.1990.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції абзаців першого та другого пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, замість положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та пункту 3 цього Порядку. Вважає, що висновки суду не відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, щодо застосування найбільш сприятливого для особи підходу у разі множинного тлумачення норм права, а також суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справах № 200/422/24 та № 620/7211/24, від 28.01.2025 у справах № 120/1483/24 та № 400/4663/24, від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24. Крім того, апелянт наголошує на необхідності зазначення в резолютивній частині рішення конкретного показника середньої заробітної плати у розмірі 9118,81 грн та покладення обов`язку щодо зарахування спірного періоду саме на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві як орган, що за місцем проживання позивача здійснює виплату пенсії. Зазначає про триваючий характер порушення, у зв`язку з чим, на його думку, шестимісячний строк звернення до суду застосуванню не підлягає, а також наполягає на визначенні періоду роботи по 08.09.1990 відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів встановила, що позивач з 19.10.2021 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Для обчислення розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018, 2019 і 2020 роки у розмірі 9118,81 грн. Замість збільшення цього показника на коефіцієнти індексації пенсійний орган установив позивачу щомісячні доплати до пенсії: з 01.03.2022 у розмірі 135 грн, з 01.03.2023 у розмірі 100 грн, з 01.03.2024 у розмірі 100 грн.

26.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 і 1,0796.

Листом від 17.02.2025 № 7426-4775/П-02/8-2600/25 орган повідомив, що внаслідок індексації пенсія позивача підвищенню не підлягала.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Абзацом четвертим цієї ж частини визначено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 3 Порядку № 124 передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок. Пенсію позивачу призначено за зверненням, що надійшло 19.10.2021, а отже його пенсія підлягала перерахунку з 01.03.2022, з 01.03.2023 і з 01.03.2024.

Натомість абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзац другий цього пункту передбачає, що кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, закон і підзаконний акт по-різному визначають величину, яка збільшується на коефіцієнт: Закон № 1058-IV називає показник, що враховується для обчислення пенсії конкретної особи, а Порядок № 124 – єдиний базовий показник станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн. Для позивача ця розбіжність має вирішальне значення, оскільки при обчисленні його пенсії враховано показник 9118,81 грн, тобто істотно вищий за базовий, і застосування Порядку № 124 позбавило його індексації взагалі, звівши її до доплат у 135 грн та по 100 грн.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У постанові від 11 березня 2026 року у справі № 440/1969/25 Верховний Суд зазначив: "абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення". У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що "застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним", а дії пенсійного органу, який "встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн, 135 грн, 100 грн, 100 грн відповідно у 2021- 2024 роках, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства".

Ця позиція є сталою: підстав для відступу від неї не знайшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, і вона послідовно застосовується у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справах № 200/422/24 і № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справах № 120/1483/24 і № 400/4663/24, від 25 лютого 2026 року у справі № 160/9402/25, від 07 липня 2026 року у справі № 560/15237/25.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А отже доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції пункту 5 Порядку № 124 замість частини другої статті 42 Закону № 1058-IV є обґрунтованими.

Що ж до мотиву, з якого суд першої інстанції відмовив у задоволенні цих вимог, то він не ґрунтується на матеріалах справи. Вимога про індексацію пенсії має самостійну правову підставу – частину другу статті 42 Закону № 1058-IV – і від зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу не залежить: це два різні перерахунки за різними нормами і з різних підстав. Спірні правовідносини виникли не в майбутньому, а 26.12.2024, коли позивач подав заяву про перерахунок, і остаточно оформилися листом від 17.02.2025 № 7426-4775/П-02/8-2600/25, яким орган у перерахунку відмовив. Кваліфікувавши ці вимоги як передчасні, суд першої інстанції фактично ухилився від їх розгляду по суті: частину другу статті 42 Закону № 1058-IV він не застосував, відповідність пункту 5 Порядку № 124 закону не перевірив, а наведеним позивачем постановам Верховного Суду оцінки не надав.

Таким чином, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197 і 1,0796 є протиправною, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цих вимог підлягає скасуванню.

Обґрунтованим є і довід апелянта про необхідність зазначення в резолютивній частині конкретного показника середньої заробітної плати. Розмір показника 9118,81 грн становить предмет спору, і без його прямої вказівки судове рішення допускає повторне застосування пенсійним органом базового показника 3764,40 грн з посиланням на Порядок № 124, тобто залишається невиконаним по суті.

Не заперечує задоволення позову і та обставина, що коефіцієнти 1,14, 1,197 і 1,0796 установлені постановами Кабінету Міністрів України відповідно з 01.03.2022, з 01.03.2023 і з 01.03.2024, тоді як виплата недоотриманих сум присуджується з 07.11.2024. У постанові від 11 березня 2026 року у справі № 440/1969/25 Верховний Суд зазначив: "навіть у разі здійснення виплати недоотриманих сум пенсії за період, обмежений моментом звернення до суду, для правильного визначення розміру пенсійної виплати підлягають послідовному застосуванню усі коефіцієнти індексації". Механізм індексації є накопичувальним, оскільки кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередні роки показника, а тому застосування лише останнього коефіцієнта зменшило б розмір пенсії порівняно з тим, який мав би сформуватися при належному проведенні щорічних перерахунків.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві правомірності своєї бездіяльності не довело.

Натомість довід апелянта про триваючий характер порушення, за якого шестимісячний строк звернення до суду нібито не застосовується, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові від 07 липня 2026 року у справі № 560/15237/25 Верховний Суд зазначив: "пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує". У цій же справі, розглянувши спір про індексацію пенсії за тими самими коефіцієнтами і за показником 9118,81 грн, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині вимог за період, що передував шести місяцям до дня звернення до суду, і залишив позов у цій частині без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а та в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.

Позивач звернувся до суду 07.05.2025, а отже його вимоги захищаються за період, починаючи з 07.11.2024. Саме таку дату визначив суд першої інстанції, залишивши без розгляду вимоги за період з 19.10.2021 до 06.11.2024, і саме з цієї дати просить провести виплату недоотриманих сум сам апелянт у прохальній частині апеляційної скарги. А отже цей довід на результат перегляду не впливає.

Довід апелянта про покладення обов`язку зарахувати спірний період роботи до страхового стажу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві замість Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області також не приймається. У розділі "Межі апеляційного оскарження" апеляційної скарги апелянт прямо визначив, що оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо перерахунку (індексації) пенсії. Доводів про незаконність рішення в частині визначення органу, зобов`язаного зарахувати спірний період, апеляційна скарга не містить, а розділ шостий скарги обґрунтовує лише склад відповідачів у справі. За таких обставин підстав для перегляду рішення в цій частині в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, немає.

Разом з тим заслуговує на увагу довід апелянта щодо періоду роботи. Позивач просив зарахувати до страхового стажу період з 16.01.1989 по 08.09.1990, тоді як суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність і зобов`язав зарахувати період з 16.01.1989 до 18.09.1990, тобто на десять днів більший за заявлений. Мотивувальна частина рішення при цьому суперечлива: в одному абзаці суд зазначає дату 18.09.1990, в іншому – 08.09.1990.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Підстав для виходу за межі позовних вимог суд першої інстанції не наводив, а сам позивач наполягає на визначенні кінцевої дати періоду 08.09.1990. Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року – скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення перерахунку пенсії та про зобов`язання провести перерахунок пенсії та ухвалити в зазначеній частині нове судове рішення.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 07 листопада 2024 року.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року змінити, виклавши абзаци другий і третій його резолютивної частини в наступній редакції:

"Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.01.1989 до 08.09.1990.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 16.01.1989 до 08.09.1990 та здійснити перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 07.11.2024."

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)