Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/3753/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3753/25 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 26 лютого 2025 року, щодо перерахунку пенсії на підставі пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 75 % заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 названого Закону без застосування двоскладової формули, передбаченої частиною другою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 25 серпня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пенсію позивачу призначено задовго до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому ця норма підлягає застосуванню в редакції, чинній на час призначення пенсії, тобто без умови про призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 2 статті 56 Закону № 796-XII перебуває у системному зв`язку зі статтею 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII завдяки посередництву частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, тоді як частина перша статті 27 цього Закону обрахунку пенсії у відсотках до заробітку не передбачає, а тому збільшення пенсії на 1 % заробітку за понаднормовий стаж за такою нормою виключене. Оскільки позивачу пенсію обчислено на умовах частини першої статті 27 Закону № 1058-IV і бажання перейти на умови частини другої цієї статті він не виявив, суд першої інстанції визнав правові підстави для застосування пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII відсутніми. Посилання позивача на постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21 суд першої інстанції відхилив, застосувавши натомість правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 5 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 щодо неприпустимості перебирання судом правотворчих функцій законодавчої та виконавчої влади, та зазначивши, що ця позиція підтримана у постанові від 21 серпня 2025 року у справі № 520/22317/23.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на таке. По-перше, посилання суду першої інстанції на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII є помилковим, оскільки пенсію призначено до набрання цим Законом чинності, а спірні правовідносини мають регулюватися пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час їх виникнення; інше суперечить статті 22 Конституції України. По-друге, оскаржуване рішення суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21, що є порушенням частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. По-третє, постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 ухвалені відповідно у господарській та цивільній справах. По-четверте, постанова від 21 серпня 2025 року у справі № 520/22317/23 стосується змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 щодо грошового забезпечення військовослужбовців і не охоплює питань соціального захисту громадян, потерпілих від наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

06 листопада 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Доводи відзиву зводяться до такого: умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, що підтверджується постановами Верховного Суду від 6 вересня 2023 року у справі № 300/2091/21 та від 12 грудня 2022 року у справі № 280/656/20; питання надбавки вирішується за законодавством, чинним на час звернення особи; з 1 березня 2025 року розмір пенсії позивача становить 11 413,39 грн, у тому числі 10 152,34 грн – пенсія за віком, обчислена згідно зі статтею 27 Закону № 1058-IV, 1 204,11 грн – доплата за понаднормовий стаж, 56,94 грн – додаткова пенсія особам, віднесеним до 4 категорії; позивач не дотримав порядку звернення за перерахунком, визначеного Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, а лист Головного управління є роз`яснювальним і не є актом суб`єкта владних повноважень, тож публічно-правовий спір відсутній; втручання у дискреційні повноваження виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 9 жовтня 2005 року отримує пенсію за віком, призначену із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII. Розмір пенсії обчислено згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV за правилами частини першої статті 27 цього Закону. Страховий стаж позивача становить 86 років 04 місяці 23 дні.

29 січня 2025 року позивач звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням підвищення за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII.

Головне управління листом від 26 лютого 2025 року повідомило, що пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 86 років 04 місяці, заробітної плати з 1 липня 1992 року до 31 грудня 1996 року та за даними системи персоніфікованого обліку з 1 липня 2000 року до 28 лютого 2022 року, а законодавчі підстави для перерахунку пенсії із збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років стажу без застосування двоскладової формули відсутні.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 16 Конституції України визначає: "Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави".

Частина третя статті 22 Конституції України встановлює: "При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України "Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи".

На час призначення позивачу пенсії пункт 2 статті 56 Закону № 796-XII передбачав, що "право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки – 20 років, жінки – 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки – 10 років і більше, жінки – 7 років 6 місяців і більше – не вище 85 процентів заробітку".

Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, цей пункт доповнено словами: у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частина друга статті 27 Закону № 1058-IV встановлює: "За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, – відповідно до цього Закону".

Натомість частина перша статті 27 Закону № 1058-IV, за якою обчислено пенсію позивача, передбачає, що розмір пенсії за віком визначається за формулою "П = Зп х Кс, де: П – розмір пенсії, у гривнях; Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону".

Отже, ключовим правовим питанням у цій справі є те, чи поширюється на особу, якій пенсію призначено 9 жовтня 2005 року, умова, додана до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII з 11 жовтня 2017 року.

Це питання вирішено Верховним Судом на рівні судової палати. У постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 809/627/18, від 29 серпня 2022 року у справі № 300/1390/19, від 6 вересня 2023 року у справі № 300/2091/21 та від 10 січня 2024 року у справі № 300/168/21, і зазначив: "до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років – для жінок і 20 років – для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи)".

У цій самій постанові Верховний Суд вказав: "оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII".

Наведений висновок послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема у постановах від 22 листопада 2024 року у справі № 520/2574/24, від 6 лютого 2025 року у справі № 560/4564/24, від 12 лютого 2025 року у справі № 380/26337/23, від 8 квітня 2025 року у справі № 460/28060/23, від 17 червня 2025 року у справі № 400/7832/23 та від 29 вересня 2025 року у справі № 460/27800/23.

Особливе значення для цієї справи має постанова від 28 листопада 2025 року у справі № 580/5538/24, ухвалена за позовом до цього самого відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Цією постановою Верховний Суд скасував рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та постанову суду апеляційної інстанції від 22 січня 2025 року, якими у позові було відмовлено з тих самих мотивів, що покладені в основу оскаржуваного рішення, і ухвалив нове рішення про задоволення позову. Верховний Суд зазначив: "Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку, викладеного Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі, що розглядається". Далі Верховний Суд виснував: "оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII (до 11 жовтня 2017 року), то останній має право на перерахунок та виплату пенсії з її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж".

А отже, правова позиція, на якій ґрунтується апеляційна скарга, є не тільки чинною, а й перевіреною касаційним судом за участю того самого пенсійного органу і того самого суду першої інстанції вже після ухвалення обох постанов Великої Палати Верховного Суду, застосованих судом першої інстанції.

Довід про помилковість застосування Закону № 2148-VIII до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, є обґрунтованим. Пенсію позивачу призначено 9 жовтня 2005 року за спеціальним Законом № 796-XII, редакція пункту 2 статті 56 якого на той час пов`язувала збільшення пенсії виключно з наявністю стажу роботи понад 20 років для чоловіків і не містила жодної умови про спосіб обчислення пенсії за статтею 27 Закону № 1058-IV. Право на таке збільшення позивач набув у момент призначення пенсії. Застосування до нього умови, запровадженої через дванадцять років, звужує зміст та обсяг цього права, що прямо заборонено частиною третьою статті 22 Конституції України.

Довід про порушення частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України також знайшов підтвердження. Ця норма встановлює: "При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду". Суд першої інстанції відтворив зміст правової позиції у справі № 300/3435/21, проте застосував протилежний підхід, не навівши жодного випадку відступу від цієї позиції. Відступити від висновку, викладеного в постанові судової палати Касаційного адміністративного суду, можливо лише в порядку, визначеному статтею 346 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто шляхом передачі справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду. Такого відступу не відбулося.

Довід щодо постанов Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/14524/22 і № 554/154/22 колегія суддів приймає з таким уточненням. Правові позиції Великої Палати Верховного Суду мають значення для всіх юрисдикцій, а тому сама лише належність цих справ до господарського та цивільного судочинства їх не знецінює. Проте жодна з цих постанов не вирішувала питання застосування пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII і не відступала від висновку судової палати у справі № 300/3435/21. Крім того, постанову судової палати ухвалено 25 червня 2024 року, тобто вже після постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі № 910/14524/22. Застосування норми в редакції, чинній на час виникнення права, не є перебиранням судом правотворчих функцій, а є виконанням вимог статей 22 і 58 Конституції України.

Довід про нерелевантність постанови у справі № 520/22317/23 є правильним. Ця справа стосувалася обчислення грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19 травня 2023 року по 9 серпня 2023 року та застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481. Висновок у ній зводиться до того, що суди не вправі ігнорувати чинний і не скасований у встановленому порядку підзаконний акт. У цій же справі йдеться не про ігнорування чинної норми, а про визначення кола осіб, на яких поширюється нова редакція закону. Слід додати, що суд першої інстанції помилково зазначив цю постанову як ухвалену Верховним Судом України, тоді як її ухвалено Верховним Судом.

Посилання на постанови від 6 вересня 2023 року у справі № 300/2091/21 та від 12 грудня 2022 року у справі № 280/656/20 неприйнятне, оскільки справу № 300/2091/21 прямо названо серед тих, від висновків у яких судова палата відступила постановою від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21. Відзив відповідача при цьому містить посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 про необхідність враховувати саме останню правову позицію. Цей довід свідчить на користь позивача: останньою за часом релевантною позицією є висновок судової палати від 25 червня 2024 року, підтверджений постановою від 28 листопада 2025 року у справі № 580/5538/24 за участю самого відповідача.

Твердження відзиву про те, що спірні відносини виникли у грудні 2023 року, не відповідає матеріалам справи: заяву про перерахунок подано 29 січня 2025 року, відмову оформлено листом від 26 лютого 2025 року.

Довід про недотримання позивачем порядку звернення, визначеного Порядком № 22-1, спростовується поведінкою самого відповідача. Головне управління заяву від 29 січня 2025 року прийняло, розглянуло та надало відповідь по суті порушеного питання – про відсутність законодавчих підстав для перерахунку, не повертаючи заяву і не вказуючи на недоліки її форми чи способу подання. А отже, орган визнав заяву прийнятною до розгляду і вирішив її по суті. Цей довід уперше висунуто на стадії апеляційного перегляду і предметом розгляду суду першої інстанції він не був.

Довід про роз`яснювальний характер листа від 26 лютого 2025 року є безпідставним. Цей лист містить владне волевиявлення відповідача – відмову у проведенні перерахунку пенсії, яка безпосередньо впливає на розмір щомісячної пенсійної виплати позивача, а тому породжує правові наслідки і є актом індивідуальної дії за своїм змістом, незалежно від його форми. У постанові від 28 листопада 2025 року у справі № 580/5538/24 Верховний Суд визнав протиправною саме відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оформлену листом.

Довід про неприпустимість втручання у дискреційні повноваження спростовується позицією, на яку послався сам відповідач. У постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень. За встановлених обставин відповідач мав єдиний правомірний варіант поведінки – провести перерахунок пенсії за нормою в редакції, чинній на час її призначення.

Окремої оцінки потребує наведена у відзиві структура пенсійної виплати позивача, у якій відповідач зазначив доплату за понаднормовий стаж у розмірі 1 204,11 грн. Наявність такої складової не свідчить про виконання відповідачем обов`язку, передбаченого пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII, оскільки предметом спору є саме обчислення надбавки в розмірі одного процента заробітку за кожний повний рік стажу понад 20 років без застосування двоскладової формули, у чому позивачу відмовлено листом від 26 лютого 2025 року. Водночас ця обставина зумовлює необхідність застереження про врахування проведених платежів, аби виключити подвійну виплату за один і той самий період.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України "в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача". Відповідач цього обов`язку не виконав: єдина підстава відмови, наведена у листі від 26 лютого 2025 року, ґрунтується на нормі в редакції, яка на позивача не поширюється.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оформлена листом від 26 лютого 2025 року, є протиправною, а позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на один процент заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року, без застосування двоскладової формули.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на період, за який це право підлягає судовому захисту. Позивач просив здійснити перерахунок починаючи з 25 серпня 2024 року.

У постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21 Верховний Суд зазначив, що право на збільшення пенсії за понаднормовий стаж "не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів". У цій самій постанові Верховний Суд, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а, вказав, що норми про виплату пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком застосовуються виключно за наявності двох умов: суми мають бути нараховані пенсійним органом і не виплачені саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У цій справі доплата за понаднормовий стаж за пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII позивачу не нараховувалася, у її проведенні йому відмовлено. А отже, підстав для виплати без обмеження строком немає.

Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України "для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів".

Позивач звернувся до суду 03 квітня 2025 року, а тому заявлені ним вимоги можуть бути захищені судом за період з 3 жовтня 2024 року. Вимоги за період з 25 серпня 2024 року по 2 жовтня 2024 року заявлено поза межами шестимісячного строку; заяви про поновлення цього строку позивач не подавав.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України "якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду".

Таким чином, позовні вимоги в частині перерахунку та виплати пенсії за період з 25 серпня 2024 року по 2 жовтня 2024 року підлягають залишенню без розгляду, а в решті – задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, застосувавши закон, який не підлягав застосуванню, та не застосувавши закон, який підлягав застосуванню, його рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову на підставі пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 123, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року – скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оформлену листом від 26 лютого 2025 року, щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 3 жовтня 2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням її розміру на один процент заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року, без застосування двоскладової формули, передбаченої частиною другою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, з урахуванням проведених платежів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 25 серпня 2024 року по 2 жовтня 2024 року – залишити без розгляду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538) судовий збір у розмірі 3028 (три тисяч двадцять вісім ) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)