Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/2530/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/2530/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» до Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпроменерго-1" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 18 лютого 2025 року № 136257 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на те, що оскаржувану постанову винесено поза межами двомісячного строку, передбаченого пунктом 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, що є самостійною підставою для її скасування, крім того позивач не надавав послуг з перевезення вантажу, а перевозив власні металовироби покупцю в межах виконання договору поставки, тому не є автомобільним перевізником і не може нести відповідальність за статтею 60 Закону. Транспортний засіб заводом-виробником тахографом не обладнаний, а тому водій вів індивідуальну контрольну книжку, яку пред`явив під час перевірки, також суд першої інстанції не надав оцінки первинним документам, проігнорував правову позицію позивача та висновки Верховного Суду і не навів мотивів відхилення доводів позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач наполягає, що строк, передбачений пунктом 25 Порядку № 1567, є строком розгляду справи, а не накладення санкції; що позивач є автомобільним перевізником, оскільки вантажоодержувач є іншою особою; що обладнання транспортного засобу понад 3,5 тонни тахографом за пунктом 6.1 Положення № 340 є обов`язком, а індивідуальна контрольна книжка водія стосується лише транспортних засобів, на які цей пункт не поширюється.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 жовтня 2024 року старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на 280 км автомобільної дороги М-30 провів рейдову перевірку транспортного засобу марки ISUZU, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 і який належить позивачу.

На момент перевірки цей транспортний засіб повною масою 8 000 кг здійснював перевезення вантажу за товарно-транспортною накладною від 01 жовтня 2024 року № Р113 із села Червона Слобода до міста Хмельницький.

За наслідками перевірки складено акт від 02 жовтня 2024 року № 053264, у якому зафіксовано, що транспортний засіб не обладнаний тахографом і на момент перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На підставі цього акта Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області 18 лютого 2025 року виніс постанову № 136257 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Довід апелянта про те, що він не є автомобільним перевізником, колегія суддів відхиляє. Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Позивач здійснював перевезення вантажу власним транспортним засобом за участю найманого водія ОСОБА_1 , прийнятого на посаду водія наказом від 07 червня 2024 року № 13-К, тобто перевозив вантаж за власний кошт, а отже є автомобільним перевізником у розумінні наведеної норми. Посилання апелянта на постанови Верховного Суду, в яких автомобільним перевізником визнано того, хто за умовами договору із замовником про перевезення вантажу надає відповідну послугу, цього висновку не змінює, оскільки відповідні висновки Верховний Суд сформулював у справах щодо розмежування кількох осіб - власника транспортного засобу, його користувача та перевізника, - тоді як у цій справі позивач сам зазначений у товарно-транспортній накладній перевізником і використовував власний транспортний засіб та найману працю водія.

Оскільки позивач є автомобільним перевізником і використовує найману працю водія, на нього поширюється Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340. Пункт 1.4 цього Положення виключає з-під його дії перевезення, що здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв, проте позивач є юридичною особою, яка використовує найману працю водія, а тому під це виключення не підпадає.

Довід апелянта про винесення постанови поза межами двомісячного строку колегія суддів також відхиляє. Пункт 25 Порядку № 1567 встановлює строк розгляду справи про порушення, а не строк застосування адміністративно-господарської санкції. Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня його вчинення. Акт перевірки складено 02 жовтня 2024 року, а оскаржувану постанову винесено 18 лютого 2025 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України. Порушення строку розгляду справи, передбаченого пунктом 25 Порядку № 1567, саме по собі підставою для скасування постанови за дотримання строку застосування санкції не є.

Водночас обґрунтованим є довід апелянта про наявність у водія індивідуальної контрольної книжки. Абзац третій частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає відповідальність за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону. Пункт 6.1 Положення № 340 встановлює, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Разом з тим пункт 6.3 цього Положення передбачає, що водій, який керує транспортним засобом, не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

У постанові від 19 травня 2026 року у справі № 420/13670/24 Верховний Суд, вирішуючи питання про обов`язковість тахографа для транспортних засобів повною масою понад 3,5 тонни, у тому числі коли тахограф конструкцією транспортного засобу заводом-виробником не передбачений, та про допустимість обліку робочого часу за допомогою індивідуальної контрольної книжки, зазначив: "відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, за наявності індивідуальної контрольної книжки водія, не свідчить про відсутність у перевізника документів, передбачених законодавством". Верховний Суд указав також, що якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій зобов`язаний вести облік робочого часу за допомогою індивідуальної контрольної книжки, проте не може посилатися на її наявність, якщо не пред`явив її інспектору під час перевірки. Наведена позиція спростовує й довід відзиву про те, що ведення індивідуальної контрольної книжки допускається лише щодо транспортних засобів, на які пункт 6.1 Положення № 340 не поширюється.

У цій справі транспортний засіб тахографом не обладнаний, що зафіксовано в акті перевірки та сторонами не заперечується. Водій ОСОБА_1 вів індивідуальну контрольну книжку водія, яку пред`явив під час перевірки 02 жовтня 2024 року. Цю обставину позивач послідовно стверджував у позові та апеляційній скарзі, і відповідач її належними доказами не спростував.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення правомірності оскаржуваної постанови покладено на відповідача, а отже всі сумніви щодо наявності та пред`явлення книжки тлумачаться на користь позивача. А отже, наявність у водія пред`явленої під час перевірки індивідуальної контрольної книжки виключає висновок про відсутність у перевізника документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, у діях позивача відсутній склад порушення, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції, дійшовши протилежного висновку про те, що наявність індивідуальної контрольної книжки водія не звільняє позивача від відповідальності і що обов`язковою є наявність саме тахографа, неправильно застосував пункти 6.1 і 6.3 Положення № 340 та статтю 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Тим самим знаходить підтвердження й довід апелянта про те, що суд першої інстанції залишив без оцінки доводи позивача щодо індивідуальної контрольної книжки та відповідну практику Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, його рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроменерго-1" - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроменерго-1" - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 лютого 2025 року № 136257 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроменерго-1" (ЄДРПОУ 35493358) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (ЄДРПОУ 39816845) судовий збір у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)