Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/827/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/827/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, – Державне підприємство "Інфоресурс", у якому просив визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти стосовно того, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" та зобов`язати Міністерство внести відповідні зміни до цієї бази і сформувати на підставі виправлених даних довідку про здобувача освіти із зазначенням у графі щодо послідовності здобуття освіти "Так, не порушує".

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що після першого зарахування на навчання позивачу впродовж періоду навчання надавалися освітні послуги, які забезпечували формування знань, умінь, навичок та компетентностей на рівні бакалавра, а повторне зарахування означає повторне формування тих самих компетентностей на тому самому рівні вищої освіти, що свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку; з огляду на це довідку про здобувача освіти від 03 червня 2024 року № 111 зі статусом "Ні, порушує" суд визнав сформованою правомірно.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи: суд установив факт, що позивач здобував рівень бакалавра, проте не встановив, що цей рівень ним був здобутий, тоді як з наявних доказів випливає, що позивач не проходив атестацію та не отримав диплома бакалавра, а отже раніше рівень бакалавра не здобув. Апелянт також наголошує на неправильному застосуванні судом норм матеріального права: словосполучення "здобутий рівень освіти" у пункті 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вказує на завершеність процесу здобуття освіти; за пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України "Про освіту" рівень освіти є завершеним етапом освіти; за статтями 5, 6 і 7 Закону України "Про вищу освіту" відповідний ступінь присуджується, а документ про вищу освіту видається лише після успішного виконання освітньої програми та проходження атестації, – проте суд першої інстанції цих норм не врахував.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Заперечуючи проти скарги, Міністерство зазначає, що продовження навчання за тим самим рівнем освіти не стосується зміни послідовності, а апелянт продовжує навчання, а не здобуває наступний рівень освіти; за системним тлумаченням законодавства вища освіта є сукупністю систематизованих знань, умінь і навичок, що формуються в освітньому процесі, а тому особа, яка долучилася до такого процесу, вважається такою, що здобула освіту на відповідному рівні незалежно від отримання документа; за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти позивач, відрахований з рівня бакалавра у 2012 році та повторно зарахований на той самий рівень у 2023 році, здобуває освіту в непослідовному порядку. Окремо відповідач зазначає, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, оскільки відомості до бази щодо позивача вносять заклади освіти, а на Міністерство покладено лише організаційні та контролюючі функції, у зв`язку з чим, на думку відповідача, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила такі обставини.

ОСОБА_1 має атестат про повну загальну середню освіту. З 01 вересня 2011 року його було зараховано до Черкаського державного технологічного університету на третій курс першого (бакалаврського) рівня вищої освіти заочної (скороченої) форми навчання за спеціальністю "Комп`ютерні науки", а 19 жовтня 2012 року відраховано з університету за власним бажанням. Документа про вищу освіту, зокрема диплома бакалавра, позивач не отримував, атестацію не проходив.

З 01 листопада 2023 року ОСОБА_1 зараховано до Черкаського державного технологічного університету на перший курс першого (бакалаврського) рівня вищої освіти денної форми навчання за спеціальністю "Теплоенергетика"; навчання триває, його завершення визначено на 30 червня 2027 року.

03 червня 2024 року сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 111, у графі якої щодо послідовності здобуття освіти зазначено "Ні, порушує".

Заявою від 03 липня 2024 року позивач звернувся до Міністерства з проханням змінити цей статус, проте листом від 01 серпня 2024 року № 3/5098-24 у внесенні змін відмовлено.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" призову на військову службу під час мобілізації не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".

Частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" рівнями освіти у відповідній послідовності визначено, зокрема, повну загальну середню освіту, а далі – рівні вищої освіти, серед яких перший (бакалаврський) рівень. Відповідно до частин другої та четвертої статті 5, частин першої та другої статті 6, частини першої статті 7 Закону України "Про вищу освіту" здобуття вищої освіти на кожному рівні передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня, а документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала освітню програму та пройшла атестацію.

Колегія суддів відхиляє довід відповідача про те, що спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. Формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти здійснюється автоматизовано згідно із закладеними в цій системі алгоритмами і є результатом реалізації Міністерством освіти і науки України закріплених за ним повноважень розпорядника зазначеної бази та володільця наявної в ній інформації (пункт 5 розділу I, підпункти 1, 3, 6 пункту 1 розділу IV Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620). Саме Міністерство встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення цієї бази, тоді як заклади освіти і технічний адміністратор – Державне підприємство "Інфоресурс" – повноважень змінювати ці вимоги та алгоритми не мають. А отже, належним відповідачем у цьому спорі є Міністерство освіти і науки України, а сам спір має публічно-правовий характер і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить із того, що рівень вищої освіти вважається здобутим особою з моменту успішного виконання нею освітньої програми, проходження атестації та отримання відповідного документа про вищу освіту; до настання цих обставин навчання особи у закладі вищої освіти за певним рівнем здобуттям цього рівня не є. У постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24 Верховний Суд зазначив, що з моменту отримання документа про вищу освіту "особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем", а відрахування особи до завершення навчання, незалежно від його підстав, юридичного факту здобуття відповідного рівня не створює.

У цій справі позивач раніше не отримував жодного документа про вищу освіту. Його відрахування з університету у 2012 році за власним бажанням відбулося до завершення навчання і не створило юридичного факту здобуття ним рівня бакалавра. А отже, єдиним раніше здобутим ОСОБА_1 рівнем освіти залишається повна загальна середня освіта. Поточне здобуття ним першого (бакалаврського) рівня вищої освіти є здобуттям рівня, вищого за раніше здобутий, що відповідає послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Тривалість перерви у навчанні та зміна спеціальності і форми навчання правового значення не мають, оскільки повторне здобуття того самого рівня за відсутності раніше виданого диплома послідовності не порушує незалежно від тривалості та перерв у навчанні.

Твердження про те, що особа, яка долучилася до освітнього процесу, вважається такою, що здобула освіту на відповідному рівні незалежно від отримання документа, суперечить наведеним вище нормам статей 5– 7 Закону України "Про вищу освіту" та позиції Верховного Суду, за якими юридичний факт здобуття рівня пов`язується саме з отриманням документа, а не із самим процесом навчання. Більше того, у цій справі позивач навіть не продовжив попереднє навчання, а вступив на перший курс іншої спеціальності, тобто вперше доводить здобуття бакалаврського рівня до завершення.

Колегія суддів окремо зазначає, що вживання законом поняття "рівень", а не "ступінь", висновку не змінює, оскільки відповідний рівень вищої освіти позивачем так само не здобутий через відсутність документа про освіту.

Колегія суддів окремо зупиняється на алгоритмі визначення послідовності, викладеному в листі Міністерства освіти і науки України від 03 червня 2024 року № 1/9758-24: цей лист не є нормативно-правовим актом, має лише рекомендаційний характер для адресатів і спірних правовідносин не регулює, а в частині прирівнювання незавершеного навчання до здобуття рівня суперечить закону. Запровадження автоматизованого формування довідки не звільняє Міністерство від обов`язку діяти відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, а обов`язок довести правомірність своїх дій згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається саме на відповідача, який його не виконав.

Таким чином, правових і фактичних підстав для зазначення в довідці про здобувача освіти ОСОБА_1 відомостей про порушення ним послідовності здобуття освіти не було, а запис "Ні, порушує" та відмова Міністерства внести відповідні зміни є протиправними. Належним і таким, що відновлює порушене право позивача, способом захисту є зобов`язання Міністерства сформувати нову довідку із зазначенням "Так, не порушує".

За наведеного доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, його рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року – скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти стосовно того, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, зазначивши, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", та сформувати на підставі виправлених даних довідку про здобувача освіти ОСОБА_1 із зазначенням у графі щодо послідовності здобуття освіти "Так, не порушує".

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ 38621185) судовий збір у розмірі 3028 (три тисяч двадцять вісім ) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)