Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/28978/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/28978/21 Суддя (судді) першої інстанції: Могила А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" звернулося до суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби України, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.09.2021 № UA100230/2021/610368/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2021 № UA100230/2021/00966.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між Товариством і компанією Verdex Investments LP (Шотландія, Об`єднане Королівство) контракту від 22.02.2021 № VER 22/02/21 декларант 27.09.2021 подав до Київської митниці митну декларацію № UA100230/2021/329227 для митного оформлення ввезених в Україну запасних частин до кар`єрної спеціальної техніки. Митну вартість товару заявлено за основним методом – за ціною контракту, а на її підтвердження подано визначені статтею 53 Митного кодексу України документи. Товариство наполягало, що подані документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, дають змогу ідентифікувати товар і визначити його ціну, а тому правових підстав для коригування митної вартості за резервним методом у митного органу не було.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 27.09.2021 № UA100230/2021/610368/1 та картку відмови від 27.09.2021 № UA100230/2021/00966.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються і не можуть бути підставою для відмови у визнанні митної вартості; що платіжним дорученням в іноземній валюті від 28.04.2021 № 55 підтверджується перерахування Товариством на рахунок Verdex Investments LP 100 000 євро на виконання контракту; що за умовами поставки CFR-Одеса витрати на перевезення вже включені у фактурну вартість товару, а наявний у коносаменті запис "freight collect" цим умовам не суперечить і на митну вартість не впливає; що рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення скоригованої вартості і зводиться до посилання на номери митних декларацій без порівняння умов поставки та комерційних умов. Суд дійшов висновку, що сумніви митного органу ґрунтуються виключно на припущеннях.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Київська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що декларантом не подано платіжного доручення на підтвердження здійснення передоплати за запасні частини, передбаченої пунктом 3.1 контракту та додатком № 12 від 18 серпня 2021 року, у зв`язку з чим документально не підтверджено відомості про числові значення складових митної вартості. Зазначає також, що товар задекларовано на умовах поставки CFR-Одеса, за якими витрати на його доставку несе продавець, водночас у коносаменті від 24 серпня 2021 року № MEDUSI617581 міститься відмітка «freight collect», що передбачає сплату фрахту вантажоодержувачем у порту призначення, однак документів на підтвердження сплати витрат на доставку декларантом не надано. Вказує, що у зв`язку з неможливістю застосування основного методу митну вартість товару правомірно визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, а наявність в інформаційних базах відомостей про вищу митну вартість ідентичних чи подібних товарів є підставою для витребування додаткових документів, на підтвердження чого посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 826/19400/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20 та від 11 грудня 2024 року у справі № 380/26554/23. Крім того, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення є невмотивованим, ухваленим без належної оцінки доказів та доводів відповідача, з порушенням вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її задоволення заперечив. Зазначив, що частина друга статті 53 Митного кодексу України щодо подання банківських платіжних документів є факультативною, а наявність розрахункових документів на визначення складових митної вартості не впливає; що поставка на умовах CFR-Одеса включає у фактурну вартість витрати на перевезення товару до порту призначення і не зобов`язує до страхування; що рішення про коригування за резервним методом, яке містить лише номери митних декларацій без пояснень щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови, є протиправним. Звернув також увагу на те, що в апеляційній скарзі апелянт посилається на обставини та рішення суду в іншій справі – № 320/23620/24, яке предметом перегляду у цій справі не є.

Колегія суддів встановила, що між Verdex Investments LP (продавець) і Товариством (покупець) 22.02.2021 укладено контракт № VER 22/02/21, за предметом якого продавець зобов`язався продати, а покупець – купити гусеничні й колісні екскаватори, навантажувачі, крани, самоскиди, бульдозери, а також комплектуючі та запасні частини до них на загальну суму 2 000 000 євро (2 400 000 доларів США, 1 800 000 GBP або 250 000 000 JPY). За пунктом 3.1 контракту оплата здійснюється в євро або доларах США у формі попередньої оплати або оплати за фактом поставки продукції за крос-курсом Національного банку України на день митного оформлення, у відповідності з додатком або інвойсом. Додатком № 12 від 18.08.2021, що є невід`ємною частиною контракту, узгоджено найменування, кількість і вартість запасних частин на суму 26 288,38 доларів США на умовах поставки CFR-Одеса.

27.09.2021 декларант подав до Київської митниці митну декларацію № UA100230/2021/329227, визначивши митну вартість товару за основним методом – за ціною контракту. Разом із декларацією подано контракт від 22.02.2021 № VER 22/02/21, додаток № 12 від 18.08.2021, інвойс від 18.08.2021 № PK/01910/21, автотранспортну накладну (CMR) № 7470 від 25.09.2021, сертифікат про походження товару від 18.08.2021 № FH00246026, пакувальний лист № 1 від 18.08.2021, коносамент № MEDUSI617581 від 24.08.2021 та прайс-лист від 01.08.2021.

За результатами контролю митний орган дійшов висновку, що подані документи не містять усіх відомостей про числові значення складових митної вартості та про ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті, і запропонував надати додаткові документи. 27.09.2021 декларант повідомив про відсутність можливості надати додаткові документи протягом 10 днів і просив прийняти рішення за наявними документами. Того ж дня митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості від 27.09.2021 № UA100230/2021/610368/1, визначивши митну вартість окремих товарів за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України з її підвищенням, та картку відмови від 27.09.2021 № UA100230/2021/00966. Джерелом інформації для коригування зазначено митні декларації від 20.07.2021 № UA807170/2021/46906, від 30.08.2021 № UA100100/2021/600394, від 16.08.2021 № UA807170/2021/53393, від 14.09.2021 № UA500020/2021/211402 та від 09.07.2021 № UA100160/2021/447559.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 і частиною першою статті 52 цього Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом, а її заявлення здійснюється під час декларування товарів.

Частиною другою статті 53 Кодексу визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких – зовнішньоекономічний договір та додатки до нього, рахунок-фактура (інвойс), а якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

За частиною третьою статті 53 Митного кодексу України додаткові документи витребовуються лише в разі, якщо подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни.

Згідно з частиною шостою статті 54 та частиною першою статті 55 Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні за заявленою митною вартістю та прийняти рішення про її коригування виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість.

Відповідно до статті 57 Кодексу основним методом є метод за ціною договору (контракту), а кожний наступний (другорядний) метод, у тому числі резервний, застосовується лише за неможливості застосування попереднього.

Щодо доводу апелянта про ненадання документів на підтвердження передоплати колегія суддів зазначає таке. У процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості; умови, на яких має здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються, а розбіжності щодо строків чи порядку оплати не можуть бути покладені в основу висновку про наявність розбіжностей у відомостях про митну вартість. У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24 Верховний Суд зазначив: "У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються".

Окрім того, банківські платіжні документи за пунктом 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються лише за умови, якщо рахунок сплачено; ця норма не покладає на декларанта безумовного обов`язку доводити факт оплати станом на момент митного оформлення. У будь-якому разі матеріалами справи підтверджено, що платіжним дорученням в іноземній валюті від 28.04.2021 № 55 Товариство перерахувало на рахунок Verdex Investments LP 100 000 євро з призначенням платежу – оплата за контрактом від 22.02.2021 № VER 22/02/21. Оскільки загальна сума контракту становить 2 000 000 євро, а вартість поставленої партії запасних частин – 26 288,38 доларів США, сплачений аванс повністю її покриває; здійснення авансового платежу за рамковим контрактом до оформлення конкретного інвойсу узгоджується з умовами пункту 3.1 контракту.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 620/1735/20 та від 11.12.2024 у справі № 380/26554/23 колегія суддів відхиляє, оскільки наведені в них висновки сформульовано за інших фактичних обставин – невідповідності строку оплати та відсутності у платіжному документі посилання на інвойс конкретної партії товару, тоді як у спірному рішенні про коригування митної вартості митний орган не покладав в основу своїх висновків дефект платіжного доручення, а закидав декларанту ненадання документів про передоплату взагалі. Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється виходячи з тих підстав і мотивів, які наведені в самому рішенні; обґрунтування рішення обставинами, не покладеними в його основу, є недопустимим. А отже довід апеляційної скарги в цій частині є безпідставним.

Щодо доводу апелянта про непідтвердження транспортних витрат у зв`язку із записом "freight collect" у коносаменті колегія суддів виходить з такого. Поставку товару задекларовано на умовах CFR-Одеса. За офіційними правилами тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" базис поставки CFR ("вартість і фрахт") зобов`язує продавця оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, а отже вартість морського перевезення вже включена у фактурну (контрактну) вартість товару і повторному додаванню до митної вартості не підлягає. У постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з правилами "Інкотермс-2020" умови CFR містять у собі вартість товару разом із морським фрахтом до порту та не потребують додаткових документів для підтвердження перевезень, а умови поставки за базисом CFR не зобов`язують продавця або покупця здійснювати страхування товару.

Наявний у коносаменті від 24.08.2021 № MEDUSI617581 запис "freight collect" стосується порядку розрахунків перевізника з відправником вантажу і не змінює узгоджених сторонами умов поставки CFR-Одеса, за якими обов`язок оплати фрахту покладено на продавця. Цей запис не свідчить про розбіжності в поданих документах і на числові значення складових митної вартості товару не впливає. Таким чином довід апеляційної скарги в цій частині також не знайшов підтвердження.

Щодо правомірності визначення митної вартості за резервним методом колегія суддів зазначає таке. Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості має містити наявну в митного органу інформацію, яка призвела до коригування, та обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості і фактів, що вплинули на таке коригування. За пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у разі застосування резервного методу в рішенні зазначаються докладна інформація та джерела, що використовувалися митним органом, а також наводяться пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки та комерційні умови.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 27.09.2021 № UA100230/2021/610368/1 таких пояснень не містить і зводиться до переліку номерів і дат митних декларацій, узятих за джерело цінової інформації, без порівняння умов поставки, комерційних умов та обсягів партій товару. У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24 Верховний Суд зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, узятої за основу, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, що використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Так само у постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 Верховний Суд визнав, що зазначення у рішенні про коригування лише номера та дати митних декларацій як джерела інформації прямо суперечить наведеним положенням законодавства і є самостійною підставою для скасування такого рішення.

Сама лише наявність в інформаційних базах митного органу відомостей про те, що ідентичний або подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вищою вартістю, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом і не призводить до її автоматичного збільшення, а може бути підставою для сумніву та перевірки. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 826/19400/15 наведеного висновку не спростовує, оскільки право витребувати додаткові документи за наявності обґрунтованого сумніву не звільняє митний орган від обов`язку належно обґрунтувати рішення про коригування. А отже визначення митним органом митної вартості за резервним методом є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача. Київська митниця належними та достатніми доказами правомірності оскаржуваних рішень не довела, а наведені нею сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості ґрунтуються на припущеннях.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.09.2021 № UA100230/2021/610368/1. Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2021 № UA100230/2021/00966 є рішенням похідного характеру, а тому підлягає скасуванню разом із рішенням про коригування митної вартості.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на обставини та рішення суду в іншій справі – № 320/23620/24, яка предметом цього перегляду не є, додатково свідчить про необґрунтованість скарги, проте самостійного значення для вирішення справи не має.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)