Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/26915/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/26915/21 Суддя (судді) першої інстанції: Троянова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24 травня 2021 року № 0396310707, яким застосовано штрафні санкції у сумі 88 036,30 грн, та № 0396320707, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 2 040,00 грн.

На обґрунтування позову товариство зазначило, що фактична перевірка проведена за відсутності правових підстав, а висновки акта перевірки не відповідають дійсності: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальному чеку зазначено, реалізований товар з чека ідентифікується, облік товарних запасів ведеться за місцем знаходження бухгалтерії товариства відповідно до обраної облікової політики, а запитувані контролюючим органом документи або надані під час перевірки, або щодо них надані письмові пояснення про місце їх зберігання.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підстави і порядок призначення фактичної перевірки контролюючим органом дотримані, проте склад жодного з інкримінованих товариству порушень матеріалами перевірки не доведений: акт про ненадання документів містить суперечливу інформацію, частину документів надано під час перевірки, а щодо решти надано пояснення; у фіскальному чеку № 210 від 01 квітня 2021 року код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД наявний; облік товарних запасів товариство веде відповідно до вимог законодавства, а відсутність первинних документів безпосередньо у місці реалізації про неведення такого обліку не свідчить; факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій жодними доказами не підтверджений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві та Головне управління ДПС в Одеській області подали апеляційні скарги, у яких просять це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

На обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилаються на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та однобічний її розгляд, зокрема відхилення доводів контролюючого органу без наведення мотивів такого відхилення. Зазначають про правомірність наказу від 31 березня 2021 року № 1891-п та дотримання встановленого порядку допуску до проведення фактичної перевірки. Вказують, що Товариством не надано документів, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки перебували у місці їх реалізації, на загальну суму 41 452,00 грн, що, на думку апелянтів, свідчить про порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та є підставою для застосування санкції, передбаченої статтею 20 цього Закону. Посилаються на положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до яких документи, не надані під час перевірки, вважаються відсутніми, а тому подані Товариством лише під час судового розгляду видаткові та товарно-транспортні накладні не можуть бути належними доказами ведення обліку товарів за місцем їх реалізації. Крім того, апелянти зазначають, що у фіскальних чеках зазначено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД 2403999000 замість коду 2403999010, запровадженого для тютюновмісних виробів для електричного нагрівання, що свідчить про порушення пункту 11 статті 3 зазначеного Закону. Також вказують на ненадання станом на 09 квітня 2021 року документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, чим, на їхню думку, порушено вимоги пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційні скарги до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19 березня 2021 року відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області складено доповідну записку № 35/15-32-07-06-07 за наслідками аналізу даних АІС "Податковий блок" за березень 2021 року. На підставі цієї доповідної записки Головним управлінням ДПС в Одеській області видано наказ від 31 березня 2021 року № 1891-п про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ" (код ЄДРПОУ 41135005) на підставі статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за період діяльності з 01 квітня 2018 року по дату закінчення перевірки, тривалістю 10 діб.

01 квітня 2021 року о 19 годині 18 хвилин посадові особи контролюючого органу пред`явили касиру магазину-кафетерію "КОЛО" за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 51, приміщення № 101, направлення від 31 березня 2021 року № 3557 і № 3558 та вручили копію наказу. До початку перевірки, о 18 годині 58 хвилин, проведено контрольну розрахункову операцію на суму 93,50 грн з видачею фіскального чека № 210 від 01 квітня 2021 року, роздрукованого реєстратором розрахункових операцій з фіскальним номером 3000839959.

Того ж дня представнику товариства вручено запит від 31 березня 2021 року № 1843/КПР/15-32-07-06-10 про надання за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 року реєстраційних документів на реєстратори розрахункових операцій, ліцензій, книг обліку розрахункових операцій, первинних документів на товари, порядку оприбуткування готівки, касових книг, ліміту каси, касових ордерів, банківських виписок, товарного звіту, оборотно-сальдових відомостей за рахунками 28 (26), 301, 311, 372, 361, трудових договорів, наказів про прийняття на роботу, документів на приміщення та результатів інвентаризацій, зі строком надання до 05 квітня 2021 року.

02 квітня 2021 року товариство надало відповідь вих. № В1-121П, зареєстровану в Головному управлінні ДПС в Одеській області 05 квітня 2021 року за вх. № 27412/6, до якої додало засвідчені копії наказів про прийняття на роботу від 21 травня 2020 року № 00000000955-к/тр і від 16 березня 2021 року № 00000000323-к/тр, договору оренди частини нежитлового приміщення від 01 серпня 2020 року № 194/20 з актом приймання-передачі та двома додатковими угодами, а також сальдових відомостей за рахунком № 28 і за рахунком № 301 за період з квітня 2018 року по березень 2021 року. У відповіді зазначено, що реєстраційні документи на реєстратори розрахункових операцій, довідки про опломбування, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки пред`явлені перевіряючим 01 квітня 2021 року на господарському об`єкті, а первинні документи на товар зберігаються за місцем ведення бухгалтерського обліку товариства (м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10) відповідно до наказу директора від 26 лютого 2019 року № 2602-Д і можуть бути надані за місцем їх зберігання.

За наслідками перевірки 09 квітня 2021 року складено акт (довідку) фактичної перевірки № 7438/26/56/РРО/41135005, у висновках якого зафіксовано порушення пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України. Порушення пунктів 1 і 2 статті 3 обґрунтовано розбіжністю між сумою готівки на місці проведення розрахунків і показниками денних звітів реєстраторів розрахункових операцій: 50,39 грн за реєстратором з фіскальним номером 3000839959 та 14,21 грн за реєстратором з фіскальним номером 3000839958, разом 64,60 грн. Порушення пункту 11 статті 3 обґрунтовано зазначенням у фіскальному чеку № 210 від 01 квітня 2021 року та у фіскальному чеку № 14167 від 01 лютого 2021 року коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД 2403999000 при продажу товарів HEETS Amber Label ТВЕН sticks і HEETS Purple Label ТВЕН sticks. Порушення пункту 12 статті 3 обґрунтовано ненаданням під час перевірки документів, які підтверджують облік та походження товарів на суму 41 452,00 грн.

24 травня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення № 0396310707 на суму 88 036,30 грн і № 0396320707 на суму 2 040,00 грн, залишені без змін рішеннями Державної податкової служби України від 19 серпня 2021 року № 19026/6/99-00-06-03-01-06 і № 20949/6/99-00-06-03-01-06.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Висновки суду першої інстанції про правомірність призначення і проведення фактичної перевірки викладені не на користь позивача, товариство рішення не оскаржувало, а тому ця частина мотивів апеляційному перегляду не підлягає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо санкції, застосованої за статтею 20 Закону № 265/95-ВР, вирішальним є те, яка редакція норм діяла на час спірних правовідносин. Обидва апелянти відтворюють пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР у редакції, за якою суб`єкт господарювання зобов`язаний надати документи "на початок проведення перевірки", з переліком документів щодо інвентаризації товарних запасів, отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та внутрішнього переміщення товарів. Ця редакція набрала чинності з 01 січня 2022 року, тобто через дев`ять місяців після перевірки, проведеної з 01 по 09 квітня 2021 року, і до спірних правовідносин застосовуватися не може.

Станом на час перевірки пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язував суб`єктів господарювання "вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)".

Статтею 20 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній на час перевірки, встановлено, що "до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

У постанові від 27 січня 2026 року у справі № 640/23571/21 Верховний Суд, вирішуючи спір щодо санкції за статтею 20 Закону № 265/95-ВР за наслідками фактичної перевірки 2021 року, зазначив: "зазначена норма не містить вимоги щодо обов`язкового зберігання оригіналів первинних документів безпосередньо за місцем реалізації товару, а також не виключає можливості ведення обліку товарних запасів у централізованій електронній системі бухгалтерського обліку, за умови надання контролюючому органу доступу до відповідної інформації".

У постанові від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23 Верховний Суд зазначив: "ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення "товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу", яке міститься у кожній з цих норм".

Обсяг документів, витребуваних у товариства запитом від 31 березня 2021 року № 1843/КПР/15-32-07-06-10, цим межам не відповідає. Контролюючий орган витребував усю первинну документацію, банківські виписки, касові книги, оборотно-сальдові відомості за шістьма рахунками бухгалтерського обліку і трудові документи за трирічний період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 року, тоді як підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що "фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)".

Товариство надало контролюючому органу під час перевірки реєстраційні документи на реєстратори розрахункових операцій, ліцензії, книги обліку розрахункових операцій, сальдові відомості за рахунками № 28 і № 301 за весь період, що перевірявся, кадрові документи і документи на приміщення, а щодо первинних документів на товар надало письмове пояснення з посиланням на наказ від 26 лютого 2019 року № 2602-Д про місце їх зберігання. А отже, твердження апелянтів про повне невиконання товариством обов`язку, встановленого пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, обставинам справи не відповідає.

Не доведена контролюючим органом і сама необлікованість товарів, вартість яких подвоєно при обчисленні санкції. У постанові від 07 квітня 2026 року у справі № 420/36506/24 Верховний Суд зазначив: "суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)". Розмір санкції за статтею 20 Закону № 265/95-ВР прив`язаний до подвійної вартості саме тих товарів, які не обліковані у встановленому порядку. У відомостях про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01 і 09 квітня 2021 року графи облікових залишків за даними бухгалтерського обліку не заповнені, а виявлені фактичні залишки повністю перенесені до граф надлишку. Розходження між обліковими даними товариства і фактичними залишками товару в місці продажу контролюючий орган не встановлював, тому база нарахування санкції у сумі 82 904,00 грн доказами не підтверджена.

Посилання апелянтів на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України колегія суддів відхиляє, оскільки ця норма визначає наслідки ненадання документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, і не регулює обов`язок, встановлений пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Крім того, відповідь товариства від 02 квітня 2021 року вих. № В1-121П надійшла до контролюючого органу 05 квітня 2021 року, тобто в межах строку перевірки, а 27 квітня 2021 року товариство подало заперечення на акт перевірки, зареєстровані за № 88.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2021 року № 0396310707 у частині санкції за статтею 20 Закону № 265/95-ВР прийняте за недоведеності обставин, з якими закон пов`язує її застосування.

Щодо санкції у сумі 5 100,00 грн, застосованої за пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР, колегія суддів виходить з такого. Пункт 11 статті 3 цього Закону зобов`язує суб`єктів господарювання "проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості". Пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено фінансову санкцію у розмірі "триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості".

Наявний у матеріалах справи фіскальний чек № 210 від 01 квітня 2021 року містить найменування підакцизного товару HEETS Amber Label ТВЕН sticks, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціну товару 60,00 грн і облік його кількості. Отже, всі чотири елементи, програмування яких вимагає пункт 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, у чеку відтворені, а спір зводиться до правильності цифрового значення одного з них.

У постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 500/6845/21 Верховний Суд зазначив: "За змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового". У цій же постанові Верховний Суд щодо пункту 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР вказав: "Зазначене порушення є самостійним і не пов`язане із відсутністю у фіскальних чеках обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 13".

Диспозиція пункту 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР описує невикористання режиму програмування, а не якість заповнення окремого реквізиту. Зазначення товариством коду 2403999000 замість коду 2403999010 є недоліком значення реквізиту, який не свідчить про проведення розрахункової операції без використання режиму програмування. Ця обставина є вирішальною і для фіскального чека № 14167 від 01 лютого 2021 року, оскільки за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, на які покладається контролюючий орган, код товарної підкатегорії у ньому також зазначений. Колегія суддів звертає увагу і на суперечливість самої фіксації порушення: щодо чека № 210 в акті перевірки та у відзиві Головного управління ДПС в Одеській області зазначено код 2405999000, а в інших документах тієї самої перевірки і у відзиві Головного управління ДПС у м. Києві - код 2403999000, тобто розбіжність стосується елемента, який утворює суть інкримінованого порушення. А отже, склад правопорушення, передбаченого пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР, контролюючим органом не доведений.

Щодо порушення пунктів 1 і 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР колегія суддів виходить з того, що з 10 грудня 2020 року, тобто до початку спірної перевірки, пункт 1 статті 17 цього Закону передбачає фінансові санкції "у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання". Такий склад правопорушення, як невідповідність на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, з наведеної норми виключений.

У постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 500/6845/21 Верховний Суд зазначив: "У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО".

Єдиним доказом, на який покладається контролюючий орган, є описи наявних готівкових коштів від 01 квітня 2021 року, складені о 19 годині 23 хвилини і о 19 годині 46 хвилин, що фіксують розбіжність у сумах 50,39 грн і 14,21 грн. Жодної конкретної розрахункової операції, проведеної поза реєстратором розрахункових операцій, ані акт перевірки, ані матеріали справи не містять: не встановлено ні найменування реалізованого товару, ні часу продажу, ні його суми. Таким чином, обставина, яка сама по собі складу правопорушення за пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР не утворює, покладена в основу висновку про непроведення розрахункових операцій без доведення передбачених законом фактів.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24 травня 2021 року № 0396320707 колегія суддів зазначає таке. Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що "платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки". Пунктом 121.1 статті 121 цього Кодексу передбачено, що незабезпечення зберігання документів "та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень".

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до товариства застосовано штраф у розмірі 2 040,00 грн, тобто у підвищеному розмірі, передбаченому абзацом другим пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року вже було застосовано штраф за таке саме порушення. Повторність є кваліфікуючою ознакою цього складу. Проте ані акт фактичної перевірки від 09 квітня 2021 року, ані саме податкове повідомлення-рішення, ані відзиви контролюючих органів, ані апеляційні скарги не містять посилання на рішення, яким протягом року до товариства було застосовано штраф за статтею 121 Податкового кодексу України.

У постанові від 07 квітня 2026 року у справі № 420/36506/24 Верховний Суд зазначив: "відсутність як у акті перевірки, так і у податковому повідомленні-рішенні відомостей щодо повторності вчинення порушення, яка є кваліфікуючою ознакою для застосування відповідного розміру штрафних санкцій, свідчить про неналежне обґрунтування такого рішення контролюючого органу".

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2021 року № 0396320707 прийняте з визначенням розміру санкції за ознакою, наявність якої контролюючий орган не встановив і не довів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Цей обов`язок контролюючі органи не виконали за жодним з епізодів.

Посилання апелянтів на постанови Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 14 червня 2021 року у справі № 140/893/19, від 23 жовтня 2020 року у справі № 816/2932/15 і від 26 грудня 2024 року у справі № 420/13156/22 висновків колегії суддів не спростовують, оскільки стосуються обставин, за яких платник податків не надав документів обліку взагалі, тоді як у цій справі товариство надало документи обліку і письмові пояснення в межах строку перевірки.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що у резолютивній частині оскаржуваного рішення обидва податкові повідомлення-рішення позначені номером № 0396320707, суму санкції за першим з них зазначено як 2 020,00 грн, а код ЄДРПОУ позивача - як 43141267. Такі описки не впливають на суть вирішення спору і можуть бути виправлені судом, який ухвалив рішення, у порядку статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Довід апеляційних скарг про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту встановлення обставин справи та однобічний розгляд справи з відхиленням доводів контролюючих органів без наведення мотивів підтвердження не знайшов: суд першої інстанції окремо перевірив кожен з епізодів, зафіксованих в акті фактичної перевірки від 09 квітня 2021 року, погодився з контролюючими органами щодо правомірності призначення і проведення перевірки і навів мотиви, з яких відхилив висновки акта по суті кожного інкримінованого товариству порушення.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)