Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №953/9281/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/9281/26

н/п 3/953/1735/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді – Шаренко С.Л.,

за участю: секретаря судових засідань – Мартиненко Т.П.,

представника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Глущенко В.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання захисника ОСОБА_2 адвоката Неграш Євгенія Едуардовича про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке надійшло з Управління патрульної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №705513 від 28.06.2026 року ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, вул. Нескорених,14Б-3, в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням газоаналізатору Drager alkotest 6820, тест номер 3125, огляд проводився на місці зупинки, водій з результатом згоден.

11.09.2026 року на електронну адресу суду в системі «Електронний суд» надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Глущенко В.В. про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому просив зупинити провадження у справі №953/9281/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби або до появи процесуальної можливості взяти участь у засіданні.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Глущенко В.В., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження у справі та просив його задовольнити.

На обґрунтування заявленого клопотання захисник зазначив, що ОСОБА_1 на теперішній час проходить військову службу у Збройних Силах України у зв`язку з мобілізацією та виконує завдання у складі військової частини НОМЕР_2 . На підтвердження зазначених обставин послався на довідки начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 № 1656/20587 від 19 липня 2026 року та № 1656/20750 від 20 липня 2026 року, долучені до матеріалів справи. Відповідно до зазначених документів, старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться у АДРЕСА_1 , на території Вовчанської міської територіальної громади.

Захисник зазначив, що у зв`язку з проходженням військової служби та виконанням службових завдань ОСОБА_1 не має можливості особисто прибути до суду та взяти участь у судовому засіданні, а відтак, на його думку, позбавлений можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права та здійснювати захист своїх прав та інтересів.

Посилаючись на положення ст. 268 КУпАП, захисник вказав на гарантовані особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права, зокрема право давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою та брати участь у розгляді справи.

Захисник Неграш Є.Е., обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за певних умов підпадає під гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у її кримінальному аспекті.

Посилався на те, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із автономного характеру поняття «кримінального обвинувачення» у розумінні статті 6 Конвенції, у зв`язку з чим правова кваліфікація правопорушення за національним законодавством як адміністративного сама по собі не виключає застосування гарантій зазначеної статті.

При вирішенні питання щодо поширення гарантій статті 6 Конвенції на конкретне провадження, на думку захисника, підлягають врахуванню, зокрема, характер правопорушення та характер і суворість санкції, яка може бути застосована до особи.

Захисник також послався на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі «Маліге проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, в якому Суд, розглядаючи питання застосування статті 6 Конвенції до провадження щодо дорожньо-транспортного правопорушення, враховував характер передбачених санкцій, зокрема штрафу та заходу, пов`язаного з обмеженням права керування транспортними засобами.

На думку захисника, зазначена правова позиція є релевантною до обставин цієї справи, оскільки санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Таким чином, наслідки притягнення особи до відповідальності за вказаною нормою не обмежуються застосуванням суто адміністративного стягнення, а передбачають також істотне обмеження права особи на керування транспортними засобами.

У зв`язку з цим захисник вказав, що провадження щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП за своїм характером та з огляду на суворість передбачених законом санкцій підпадає під гарантії статті 6 Конвенції у її кримінальному аспекті.

За таких обставин, на думку захисника, під час розгляду цієї справи мають бути забезпечені передбачені статтею 6 Конвенції гарантії права ОСОБА_1 на справедливий суд та ефективний захист, зокрема право належним чином оспорювати пред`явлене обвинувачення, подавати докази та заперечення, користуватися правовою допомогою, а також бути почутим незалежним та безстороннім судом із дотриманням належних процесуальних гарантій.

Захисник наголосив, що формальне віднесення відповідного провадження національним законодавством до категорії справ про адміністративні правопорушення не повинно, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, призводити до звуження обсягу процесуальних гарантій, гарантованих статтею 6 Конвенції.

Виходячи з наведеного, захисник вважав, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП, з огляду на передбачену цією нормою санкцію у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, потребує забезпечення процесуальних гарантій, притаманних кримінальному провадженню в розумінні статті 6 Конвенції.

У зв`язку з цим захисник послався на положення ст. 335 КПК України, відповідно до яких у разі призову обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Захисник зазначив, що КУпАП не містить спеціальної норми, яка б передбачала можливість зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з проходженням особою військової служби, та вважав, що за таких обставин положення ст. 335 КПК України можуть бути застосовані за аналогією закону.

При цьому захисник наголосив, що застосування такого підходу, на його думку, необхідне для забезпечення права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд та права на захист, гарантованих ст.ст. 55, 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене захисник просив суд зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення № 953/9281/26 за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 до моменту його звільнення з військової служби або до виникнення можливості його особистої участі у судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення адвоката, дослідивши клопотання та матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Слід зазначити, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, що передбачено вимогами ст.277 КУпАП.

01.05.2022 законодавцем були внесені зміни у чинний КПК України щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесені. Зазначене свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану, оскільки статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статями 51,146,160,172-4 - 172-9,173, частиною третьою статті178, статтями185,185-1, статтями185-7,187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Отже, чиним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12.03.2019 по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з частиною першою статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КупАП України). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України був введений воєнний стан.

Згідно положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України "Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань" (Указ схвалено Законом № 2106-IX від 03.03.2022) було постановлено застосувати Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, для відсічі збройній агресії проти України.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

У клопотанні адвоката Глущенко В.В. не вказано, у чому саме полягає неможливість розгляду зазначеної справи у період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі, враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав через свого захисника, а також може надати письмові пояснення та долучити письмові докази, шляхом направлення до суду поштовою кореспонденцією.

ОСОБА_1 скористався правовою допомогою захисника, який в його інтересах має право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подати заяви та клопотання, оскаржувати судове рішення, а також інші права, передбачені Законами України.

Таким чином, зважаючи на відсутність процесуально визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі, одночасно враховуючи, що введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства, підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі немає.

Враховуючи викладене, об`єктивної неможливості розгляду справи суд не вбачає.

Зважаючи на відсутність процесуально-визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі за частиною 1 статті 130 КУпАП, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 268, 283, 284 КУпАП, суд

постановив:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Глущенко Віталія Вікторовича про зупинення провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмовити.

Постанова окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на постанову по суті справи.

Суддя Шаренко С.Л.