Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/25960/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/25960/20 Суддя (судді) першої інстанції: Крилова М.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТКОНДТОРГ" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕНТКОНДТОРГ" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.08.2020 № 1825874/42967781, визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги від 02.09.2020 № 47191/42967781/2, а також зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 17.04.2020 № 105 на загальну суму 21 826,42 грн, у тому числі податок на додану вартість 3 637,74 грн, датою її подання до податкового органу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після зупинення реєстрації податкової накладної позивач подав контролюючому органу письмові пояснення та копії первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції, проте комісія відмовила в реєстрації накладної, не зазначивши, яких саме документів їй забракло.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.08.2020 № 1825874/42967781;

зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 17.04.2020 № 105, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНТКОНДТОРГ", датою її подання на реєстрацію до податкового органу;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що квитанція від 14.05.2020 про зупинення реєстрації податкової накладної не містила конкретного переліку документів, надання яких було б достатнім для прийняття рішення про реєстрацію, а тому платник податків визначав такі документи на власний розсуд, і контролюючий орган не довів недостатності поданого.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та однобічний її розгляд, зокрема відхилення доводів контролюючого органу без наведення мотивів їх неприйняття, що, на його думку, не відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає про порушення судом принципів змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин справи у зв`язку з дослідженням документів, які не подавалися на розгляд комісії контролюючого органу. Вказує, що саме на платника податку покладається обов`язок подати документи, достатні для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної, а наявність самих лише господарських договорів без сукупності первинних документів не підтверджує фактичного руху активів та реальності господарських операцій. Посилається також на неврахування судом положень пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України. Крім того, апелянт зазначає про втручання суду в дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки зобов`язання зареєструвати податкову накладну є, на його думку, передчасним, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві повторно розглянути питання щодо її реєстрації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 26.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНТКОНДТОРГ" (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "ІВІК" (покупець) укладено договір № ВК1, за яким постачальник передає у власність покупця окремими партіями обладнання для систем вентиляції і кондиціонування повітря.

Товар, реалізований у подальшому за цим договором, позивач придбав у власних постачальників. За рахунками від 21.02.2020 № 1018 і від 25.02.2020 № 1099 у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТС – Україна" придбано стрічку алюмінієву односторонню, оплачену платіжними дорученнями від 21.02.2020 № 524 і від 25.02.2020 № 532; перевезення підтверджено товарно-транспортною накладною від 28.02.2020 № 28/03-2, передачу товару – видатковими накладними від 28.02.2020 № 1041 і № 1100. За рахунком від 06.04.2020 № КИк-0356 у Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРМАІЗОЛ" придбано алофом С10, оплачений платіжним дорученням від 07.04.2020 № 676; перевезення підтверджено товарно-транспортною накладною від 10.04.2020 № РКИк-0356.

17.04.2020 на підставі рахунка-фактури № ВК200417/16 позивач передав покупцеві товар на загальну суму 21 826,42 грн, у тому числі податок на додану вартість 3 637,74 грн, що підтверджується видатковою накладною від 17.04.2020 № ВК200417/17. Оплату товару покупець здійснив платіжним дорученням від 03.08.2020 № 1155.

За наслідками цієї операції позивач склав податкову накладну від 17.04.2020 № 105 і подав її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Квитанцією від 14.05.2020 податкову накладну прийнято, проте її реєстрацію зупинено з підстави: коди УКТЗЕД товару 7607 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість як товари, що на постійній основі постачаються, та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Платникові запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

06.08.2020 позивач сформував і направив контролюючому органу письмові пояснення та копії документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

11.08.2020 комісія Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування ухвалила рішення № 1825874/42967781 про відмову в реєстрації податкової накладної від 17.04.2020 № 105 у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

11.08.2020 позивач оскаржив це рішення в адміністративному порядку, а рішенням комісії Державної податкової служби України від 02.09.2020 № 47191/42967781/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня – без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом першим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку № 1165) визначено як критерій ситуацію, коли "обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, перевищує величину залишку … за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку".

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних визначено Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520.

За пунктом 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 цього Порядку визначено перелік документів, необхідних для розгляду такого питання, який "може включати" договори з додатками до них, документи про повноваження осіб, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, розрахункові документи та/або банківські виписки, документи щодо підтвердження відповідності продукції.

Пунктом 11 Порядку № 520 передбачено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Спірне рішення від 11.08.2020 № 1825874/42967781 ухвалено з єдиної підстави – ненадання платником податку копій документів, перелічених у пункті 5 Порядку № 520. Проте 06.08.2020, тобто за три робочі дні до ухвалення цього рішення, позивач подав комісії письмові пояснення та копії документів, і саме за наслідками їх розгляду комісія ухвалила рішення про відмову. Цю обставину визнає й сам апелянт, зазначаючи в апеляційній скарзі, що позивачем були подані пояснення про подання інформації та копій документів щодо критеріїв ризиковості здійснення операцій і що рішення про відмову прийнято за результатами розгляду наданих пояснень та копій документів. А отже, наведена в акті фактична підстава – ненадання копій документів – не узгоджується з обставинами, які встановив сам контролюючий орган.

Пункт 11 Порядку № 1165 зобов`язує контролюючий орган зазначити в квитанції критерій ризиковості з розрахованим показником за кожним критерієм. Квитанція від 14.05.2020 обмежилася відтворенням тексту пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій і загальною пропозицією надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, не назвавши жодного конкретного документа. Перелік, наведений у пункті 5 Порядку № 520, є орієнтовним, не має вичерпного характеру, а його обсяг залежить від змісту конкретної господарської операції. А отже, платник податку був позбавлений можливості достеменно з`ясувати, подання яких саме документів комісія вважатиме достатнім, і визначав їх на власний розсуд.

Механізм надіслання платникові Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів (додаток 2 до Порядку № 520), який дозволяє комісії конкретизувати перелік документів уже після первинного розгляду поданих матеріалів, запроваджено наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2023 року № 17 і застосовується з 08 березня 2023 року. У серпні 2020 року такого механізму не існувало, а тому єдиним документом, у якому контролюючий орган міг і мав конкретизувати свої вимоги до платника, залишалася квитанція про зупинення реєстрації. Цього зроблено не було.

У постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 140/6679/22 Верховний Суд, вирішуючи спір з тотожними обставинами – зупинення реєстрації податкової накладної за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій через відсутність коду товару в таблиці даних платника і відмова в реєстрації з дослівно тим самим загальним переліком документів, – зазначив: "Можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної". Верховний Суд наголосив також, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, і залишив у силі рішення суду першої інстанції про зобов`язання зареєструвати податкову накладну.

Доводи про неможливість встановити за наданими документами реальність господарських операцій і про недостатність господарських договорів без сукупності первинних документів виходять за межі предмета цього спору. У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24 Верховний Суд зазначив: "приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності". Змістовна оцінка господарських операцій проводиться за наслідками податкової перевірки, підстави і порядок проведення якої визначено Податковим кодексом України, тоді як на стадії реєстрації податкової накладної здійснюється моніторинг лише за зовнішніми формальними ознаками. А отже, посилання апелянта на пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України і на постанову Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 820/17987/14 щодо доказового значення господарського договору стосуються предмета доказування у спорах про реальність операцій, а не про правомірність відмови в реєстрації податкової накладної.

Довід про порушення принципів змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі через дослідження судом документів, які не подавалися на розгляд комісії, спростовується змістом самої апеляційної скарги, у якій апелянт підтверджує і подання позивачем пояснень та копій документів, і прийняття рішення про відмову за результатами їх розгляду. Постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/15560/15 і від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18, на які посилається апелянт, ухвалено за інших фактичних обставин, коли первинні документи вперше подавалися безпосередньо до суду і не були предметом розгляду комісії. У цій справі документи подано контролюючому органу 06.08.2020, а тому наведена апелянтом правова позиція до спірних правовідносин не застосовна.

Довід про неповне з`ясування обставин справи та неврахування судом першої інстанції доказів контролюючого органу колегія суддів відхиляє. Жодного з мотивів, якими апелянт обґрунтовує правомірність відмови в апеляційній скарзі, – неможливості підтвердити реальність операції, недостатності первинних документів у їх сукупності, застосування пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України – спірне рішення від 11.08.2020 не містить. У постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 440/12686/24 Верховний Суд зазначив: "Правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень оцінюється виходячи з тих підстав, які прямо зазначені у ньому на момент його прийняття". Верховний Суд у цій же справі наголосив, що контролюючий орган не вправі вже на стадії судового оскарження фактично змінювати первісну мотивацію своїх рішень, доповнюючи її новими обставинами, які не були покладені в основу спірних актів. Таким чином, наведення нових мотивів відмови на стадії апеляційного перегляду правомірності спірного рішення не підтверджує.

Довід про втручання суду першої інстанції в дискреційні повноваження контролюючого органу є безпідставним. Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Установивши протиправність відмови в реєстрації податкової накладної і не виявивши жодної передбаченої законом перешкоди для її реєстрації, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що в контролюючого органу залишився єдиний правомірний варіант поведінки. У наведеній вище постанові у справі № 160/21238/24 Верховний Суд визнав належним та ефективним способом захисту порушеного права саме зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні датою їх подання на реєстрацію. Обраний судом першої інстанції спосіб захисту узгоджується і з пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, за якими податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, реєструється у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної, а датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

За частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Контролюючий орган цього обов`язку не виконав: він не довів ані того, що конкретизував платникові перелік необхідних документів, ані того, що подані 06.08.2020 пояснення і документи були недостатніми чи викликали обґрунтований сумнів у достовірності наведеної в них інформації.

Окремі неточності мотивувальної частини оскаржуваного рішення – згадка про повне задоволення позовних вимог за фактичного часткового їх задоволення та помилкове зазначення суми податку на додану вартість у розмірі 18 188,68 грн замість 3 637,74 грн – є явними описками, які усуваються в порядку статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України і на правильність вирішення спору по суті не впливають. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина третя статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України), чого в цій справі не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)