Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/20439/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/20439/21 Суддя (судді) першої інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО" до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО" звернулось до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 26.11.2020 № 633 "Про затвердження плану перевірок" (зі змінами, внесеними наказом від 30.11.2020 № 639) у частині включення позивача до Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) ДСНС України на 2021 рік.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не є власником нерухомого майна за адресою перевірки, а є його орендарем та суборендодавцем, а тому не може нести відповідальність за порушення норм пожежної і техногенної безпеки та бути суб`єктом господарювання, щодо якого здійснюються заходи державного нагляду (контролю).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ у частині позивача вичерпав свою дію в момент реалізації Головним управлінням ДСНС у Київській області повноважень щодо проведення планового заходу та складення акта перевірки від 15.03.2021 № 15, внаслідок чого обраний позивачем спосіб захисту не здатний призвести до відновлення його прав, що є самостійною підставою для відмови в позові. Поряд із цим суд встановив, що наказ є правомірним по суті: позивача віднесено до високого ступеня ризику, попередня планова перевірка щодо нього проводилася у 2018 році (акт від 14.12.2018 № 331), а тому його включення до плану на 2021 рік відповідає закону; на стадії прийняття наказу відповідач не зобов`язаний з`ясовувати особу власника майна, а позивач у разі незгоди мав право не допустити перевіряючих до перевірки.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство "ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО" подало апеляційну скаргу, у якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач не є власником нерухомого майна, а виступає його орендарем та суборендодавцем, у зв`язку з чим, на думку апелянта, не може нести відповідальність за порушення вимог пожежної та техногенної безпеки та не є суб`єктом господарювання, щодо якого можуть здійснюватися заходи державного нагляду (контролю), з посиланням на постанову Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 804/5103/16 та відповідні положення Правил пожежної безпеки в Україні. Зазначає, що до Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2021 рік один і той самий об`єкт — складський комплекс за адресою: с. Дударків, вул. Незалежності, 2/1 — включено двічі (пункти 544 та 4764), що, на думку апелянта, суперечить статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Вказує, що відповідач усупереч частині другій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірності оскаржуваного наказу. Крім того, посилається на те, що наказ, на підставі якого проводилася перевірка, виданий Головним управлінням ДСНС у Київській області, а не відповідачем, та є предметом окремого судового оскарження, а тому висновок суду першої інстанції про вичерпання наказом № 633 своєї дії є безпідставним. Також апелянт зазначає, що розгляд справи судом першої інстанції порушив право позивача на доступ до правосуддя, гарантоване статтями 55, 124 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що позивача обґрунтовано включено до плану на 2021 рік з огляду на високий ступінь ризику (82 бали) та проведення попередньої перевірки у 2018 році; за статтею 31 договору оренди відповідальність за пожежну безпеку орендованого майна несе орендар, тобто позивач; наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, він вичерпав свою дію, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту.

Перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 26.11.2020 № 633 затверджено План заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки ДСНС на 2021 рік, а наказом від 30.11.2020 № 639 до нього внесено зміни.

Під пунктом 544 додатка до наказу зазначено Дочірнє підприємство "ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО" із зазначенням місцезнаходження (місця провадження господарської діяльності): Київська обл., Бориспільський район, с. Дударків, вул. Незалежності, 2/2 та 2/1.

Позивача віднесено до високого ступеня ризику (82 бали), що ним не заперечується, а попередня планова перевірка щодо нього проводилася у 2018 році з оформленням акта від 14.12.2018 № 331.

У період з 09.03.2021 по 15.03.2021 Головне управління ДСНС у Київській області провело планову перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 15.03.2021 № 15.

Відповідно до статті 47 Кодексу цивільного захисту України державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Частиною другою цієї статті встановлено, що планові заходи державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки здійснюються за діяльністю суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику не частіше одного разу на два роки.

Позивача віднесено до високого ступеня ризику, а остання планова перевірка щодо нього проводилася у 2018 році. А отже, здійснення планового заходу у 2021 році та включення позивача з цією метою до Річного плану на 2021 рік відповідає частині другій статті 5 наведеного Закону і не суперечить установленій періодичності.

Доводи апелянта про те, що він як орендар, а не власник майна, не може нести відповідальність за додержання вимог пожежної і техногенної безпеки та не є суб`єктом відповідного контролю, є безпідставними.

Відповідно до частин другої та третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій; забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 6 розділу I Правил пожежної безпеки в Україні у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об`єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов`язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об`єкті оренди.

У постанові від 29.10.2020 у справі № 804/5103/16, на яку посилається апелянт, Верховний Суд зазначив, що "Правилами пожежної безпеки безпосередньо передбачено альтернативну відповідальність власника або орендаря (залежно від умов договору оренди)". Таким чином, покладення відповідальності за пожежну безпеку на орендаря або орендодавця визначається змістом конкретного договору оренди. За статтею 31 договору оренди складського комплексу відповідальність за пожежну безпеку орендованого майна покладено на орендаря, тобто на позивача, що ним не спростовано. А отже, позивач є суб`єктом господарювання, щодо якого правомірно здійснено заходи державного нагляду (контролю), а посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі № 804/5103/16 не спростовує, а підтверджує висновки суду першої інстанції.

Крім того, на стадії формування Річного плану суб`єкт господарювання включається до нього за місцезнаходженням (місцем провадження господарської діяльності), а не за ознакою права власності на нерухоме майно. Позивач провадить господарську діяльність у складському комплексі за адресою: с. Дударків, вул. Незалежності, 2/1, а тому питання належності майна на праві власності на стадії затвердження плану вирішального значення не має. За наявності незгоди з призначенням перевірки позивач був вправі не допустити посадових осіб контролюючого органу до її проведення, проте таким правом не скористався, допустив перевіряючих та зауважень щодо проведеного заходу в акті не заявив.

Доводи апелянта про подвійне включення одного об`єкта до Річного плану (пункт 544 та пункт 4764) правомірності включення позивача не спростовують. Частиною першою статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб`єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається. Ця заборона стосується фактичного здійснення понад один плановий захід щодо одного суб`єкта, а не переліку адрес чи об`єктів у плані. Щодо позивача проведено один плановий захід, оформлений актом від 15.03.2021 № 15, а зазначення складського комплексу під двома позиціями плану, у тому числі з огляду на те, що позивач є суборендодавцем майна, не робить включення позивача за пунктом 544 протиправним. Таким чином, цей довід є необґрунтованим.

Безпідставним є й довід апелянта про недоведеність відповідачем правомірності наказу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач довів правомірність включення позивача до Річного плану на 2021 рік: віднесення позивача до високого ступеня ризику (82 бали) ним не заперечується, попередня перевірка проводилася у 2018 році, а включення до плану на 2021 рік узгоджується з частиною другою статті 5 наведеного Закону.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про порушення його права на доступ до правосуддя. Справу за позовом позивача розглянуто судом першої інстанції по суті та вирішено з наданням правової оцінки заявленим вимогам, а тому відмова в задоволенні позову за наведеними судом підставами перешкоджанням у доступі до суду не є.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про неналежність обраного позивачем способу захисту. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Наказ № 633 у частині включення позивача до Річного плану на 2021 рік є актом індивідуальної дії, який має визначений строк дії (плановий період 2021 року) та який вичерпав свою дію його виконанням – проведенням планового заходу з оформленням акта від 15.03.2021 № 15.

У постанові від 28.11.2024 у справі № 520/12940/23 Верховний Суд зазначив, що скасування наказу, який як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію фактом його виконання, "не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків", що свідчить про обрання позивачем "неналежного способу захисту". У постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки".

Скасування включення позивача до Річного плану на 2021 рік не здатне відновити будь-яке право позивача, оскільки плановий період 2021 року сплив, а плановий захід стосовно позивача проведено. Довід апелянта про те, що перевірка проводилася на підставі наказу іншого органу, цього висновку не змінює, оскільки наказ № 633 вичерпав свою дію незалежно від цього – внаслідок спливу планового періоду 2021 року та проведення планового заходу. А отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО" – залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)