Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/15772/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/15772/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" про визнання протиправними положень ДСТУ, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (далі - відповідач, ДП "УкрНДНЦ"), у якому просив визнати протиправними положення пунктів 5.15 - 5.29 розділу 5 ДСТУ 4163:2020 у частині визначення зазначення імені особи, яка зазначається на документах, та зобов`язати відповідача в місячний термін після набрання рішенням законної сили внести зміни до пунктів 5.15 - 5.29 розділу 5 ДСТУ 4163:2020, зазначивши в них вірне написання повного імені службової особи, а саме: імені, по батькові та прізвища замість імені та прізвища.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оформлення службової переписки в Оржицькому районному суді Полтавської області, де позивач працює суддею, у частині зазначення імені службової особи здійснюється згідно з ДСТУ 4163:2020, відповідно до якого при підписанні організаційно-розпорядчої документації зазначається не повне ім`я особи (прізвище, ім`я та по батькові), а лише власне ім`я та прізвище. На переконання позивача, такі положення суперечать частині першій статті 28, статтям 201, 294, 296 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушують його особисте немайнове право на ім`я і на використання свого імені у всіх сферах діяльності.

Заперечуючи проти позову в суді першої інстанції, відповідач зазначав, що проєкт ДСТУ 4163:2020 розроблено на замовлення Державної архівної служби України технічним комітетом стандартизації "Інформація і документація" (ТК 144) та Українським науково-дослідним інститутом архівної справи та документознавства на заміну ДСТУ 4163-2003; проєкт пройшов усі етапи розроблення з можливістю надання пропозицій та коментарів; розробники стандарту врахували вимоги Типових інструкцій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, а наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2022 року № 1581/5 аналогічні зміни щодо розшифрування підпису посадової особи внесено до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, тому положення стандарту відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2022 відкрито провадження у справі. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ справу передано Київському окружному адміністративному суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги пунктів 5.15 - 5.29 розділу 5 ДСТУ 4163:2020 щодо зазначення в організаційно-розпорядчих документах власного імені та прізвища посадової особи відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, якими унормовано аналогічні вимоги до реквізитів службових документів; застосування положень ДСТУ в діловодстві суду прямо передбачене Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814; вимоги стандарту не обмежують права позивача на ім`я та на використання свого імені, не спрямовані на примушування фізичної особи відмовитися від свого імені і не мають на меті жодних негативних наслідків для неї, а беззаперечних, однозначних та достовірних доказів порушення спірними положеннями прав позивача чи прав інших осіб не надано. Вимогу про зобов`язання внести зміни до пунктів 5.15 - 5.29 розділу 5 ДСТУ 4163:2020 суд визнав похідною від основної, у задоволенні якої відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Розгляд апеляційної скарги позивач просив здійснити без його участі.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що положення пунктів 5.15 - 5.29 розділу 5 ДСТУ 4163:2020 в частині визначення написання імені фізичної особи під час службової переписки суперечать частині першій статті 28, статтям 201, 294, 296 ЦК України, оскільки ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, право на ім`я є особистим немайновим правом, яке гарантується Конституцією України, а будь-яке спотворення імені, зокрема шляхом його перекручування, є порушенням цього права. Крім того апелянт зазначає, що рішення у справі ухвалив суддя Лисенко В.І., а не суд, також суддя не має процесуальних повноважень приймати рішення по справі, адже згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України рішення по справі ухвалює, а не вирішує, як зазначено в рішенні.

Враховуючи, що апелянт просив здійснити розгляд справи за його відсутності, а клопотань від інших учасників справи про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів на підставі пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснює апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Позивач з 02.06.2004 працює на посаді судді Оржицького районного суду Полтавської області, що підтверджується довідкою Оржицького районного суду Полтавської області від 27.07.2022 № 05-16/04/22.

Листом Оржицького районного суду Полтавської області від 31.05.2022 № 05-03/6/22 позивача повідомлено, що згідно з наказом ДП "УкрНДНЦ" від 01.07.2020 № 144 з 1 вересня 2021 року набрав чинності національний стандарт ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів"; з 01.09.2021 юридичним особам потрібно оформлювати службові документи саме згідно з ДСТУ 4163:2020, зокрема зазначати адресата як посаду, власне ім`я та прізвище у давальному відмінку, а підпис - як посаду, особистий підпис, власне ім`я та прізвище; службова переписка не є процесуальними документами та належить до організаційно-розпорядчої документації, тому її оформлення повинно відповідати вимогам ДСТУ 4163:2020.

Наказом ДП "УкрНДНЦ" від 01.07.2020 № 144 "Про прийняття та скасування національних стандартів" прийнято національний стандарт ДСТУ 4163:2020 з наданням чинності з 01 вересня 2021 року та з цієї ж дати скасовано чинність національного стандарту ДСТУ 4163-2003.

Вважаючи, що положення пунктів 5.15 - 5.29 розділу 5 ДСТУ 4163:2020 в частині зазначення у службових документах власного імені та прізвища посадової особи без по батькові порушують його особисте немайнове право на ім`я, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади стандартизації в Україні, порядок формування та реалізації державної політики у цій сфері визначає Закон України "Про стандартизацію" від 05.06.2014 № 1315-VII (далі - Закон № 1315-VII).

За визначеннями статті 1 цього Закону стандарт - це нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній сфері; національний стандарт - стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1315-VII функції національного органу стандартизації виконує державне підприємство, що не підлягає приватизації, утворене центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. До повноважень національного органу стандартизації належить, зокрема, прийняття, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них. Такі функції виконує ДП "УкрНДНЦ", наказом якого і прийнято ДСТУ 4163:2020.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1315-VII національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах; національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

У постанові від 04.05.2022 у справі № 120/1726/21-а Верховний Суд зазначив, що Законом № 1315-VII у національне законодавство впроваджено принцип добровільного застосування національних стандартів, за яким національні стандарти застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами; після прийняття національним органом стандартизації проєкту національного стандарту, який розроблено відповідно до встановлених процедур, він стає національним стандартом, який застосовується безпосередньо чи шляхом посилання на нього в інших документах.

Пунктами 5.15 - 5.29 розділу 5 ДСТУ 4163:2020 визначено вимоги до змісту та розташування окремих реквізитів організаційно-розпорядчих документів: адресата (пункт 5.15), грифа затвердження документа та резолюції (пункти 5.16, 5.17), підпису (пункт 5.22), візи (пункт 5.24), грифа погодження (пункт 5.25), відмітки про засвідчення копії документа (пункт 5.26), відомостей про виконавця документа (пункт 5.27), відмітки про ознайомлення з документом (пункт 5.28) та відмітки про виконання документа (пункт 5.29). У відповідних реквізитах передбачено зазначення власного імені та прізвища посадової особи.

Водночас за пунктом 1.1 ДСТУ 4163:2020 цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності.

У постанові від 12.02.2026 у справі № 754/1103/25 Верховний Суд зазначив, що ДСТУ 4163:2020 поширюється на організаційно-розпорядчі документи, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об`єднань, і не поширюється на документи фізичних осіб.

А отже, предметом регулювання спірних пунктів стандарту є уніфіковані вимоги до реквізитів службових документів юридичних осіб, а не ім`я фізичної особи як об`єкт особистого немайнового права.

Згідно з частиною першою статті 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям; ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Статтею 294 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на ім`я та на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції; у разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене.

За частиною першою статті 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім`я у всіх сферах своєї діяльності.

Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів виходить з того, що спірні пункти ДСТУ 4163:2020 не змінюють імені позивача, не позбавляють його по батькові як складової імені, не примушують відмовитися від будь-якої складової імені та не запроваджують його перекручення у розумінні статті 294 ЦК України, оскільки перекрученням є помилкове чи спотворене написання імені, а не визначений стандартом склад реквізиту службового документа. Зазначення у реквізитах організаційно-розпорядчої документації власного імені та прізвища посадової особи забезпечує її ідентифікацію і не створює для позивача жодних обов`язків, обмежень чи інших негативних наслідків у приватній сфері. Можливість використовувати повне ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) у всіх сферах діяльності, гарантована статтею 296 ЦК України, спірними положеннями не обмежується і не скасовується.

Крім того, вимоги щодо зазначення власного імені та прізвища посадової особи у реквізитах службових документів встановлені не лише стандартом. Пунктами 119 - 121 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну та відповідними пунктами Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 "Деякі питання документування управлінської діяльності", передбачено зазначати у відповідних реквізитах (адресат, підпис, віза, гриф погодження, гриф затвердження тощо) власне ім`я і прізвище посадової особи.

Наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2022 року № 1581/5 аналогічні зміни у позначення розшифрування підпису внесено до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5.

Таким чином, у ДСТУ 4163:2020 відтворено вимоги до розшифрування підпису посадової особи, які унормовані нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, тобто актами вищої юридичної сили, і спірні положення стандарту цим актам відповідають.

Стосовно застосування ДСТУ 4163:2020 у діловодстві суду, в якому працює позивач, колегія суддів зауважує, що відповідно до розділу XVII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, процесуальні та організаційно-розпорядчі документи суду виготовляються відповідно до вимог процесуального законодавства, ДСТУ 4163:2020, інших нормативно-правових актів, а також цієї Інструкції; організаційно-розпорядчі документи оформлюються на бланках, що виготовляються згідно з вимогами ДСТУ 4163:2020 та Інструкції. А отже, джерелом обов`язковості застосування стандарту у службовому діловодстві суду є нормативно-правовий акт, що повністю узгоджується зі статтею 23 Закону № 1315-VII та не залежить від волі відповідача.

Колегія суддів враховує також, що питання відповідності вимог ДСТУ 4163:2020 праву особи на ім`я вже було предметом судової оцінки: у постанові від 12.11.2025 у справі № 340/2401/25 Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що зазначення адресата - фізичної особи із вказівкою власного імені та прізвища без по батькові відповідає пункту 5.15 ДСТУ 4163:2020 і не порушує прав особи.

За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Позивач не довів, що спірні положення ДСТУ 4163:2020 спричинили для нього конкретні негативні наслідки або в інший спосіб порушили його право на ім`я: матеріали справи не містять жодного документа, в якому ім`я позивача було б перекручене чи спотворене, а зазначення у службовому листуванні власного імені та прізвища позивача здійснювалося у спосіб, визначений стандартом та нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

А отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправними положень пунктів 5.15 - 5.29 розділу 5 ДСТУ 4163:2020 та, як наслідок, для задоволення похідної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до вказаних пунктів стандарту.

Доводи апелянта про ухвалення рішення суддею, а не судом, та про застосування у рішенні слова "вирішив" колегія суддів оцінює таким чином.

Відповідно до частини першої статті 33 КАС України справи в суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суддя окружного адміністративного суду, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Рішення у цій справі ухвалене суддею Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І. одноособово, іменем України, у межах повноважень, визначених процесуальним законом, що повністю відповідає статтям 33, 243 КАС України. Використання у тексті рішення слова "вирішив" не впливає на суть ухваленого судового рішення, оскільки за частиною другою статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого у цій справі не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року цим вимогам відповідає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 33, 77, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)