Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/15549/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/15549/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" звернулосб до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2021 року №083470707 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 216 929,90 грн.

В обґрунтування позову товариство зазначило, що 31 грудня 2020 року відвантаження (злиття) пального за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 4955 літрів на автозаправну станцію за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, 6-В (акцизний склад 1013623), фактично не відбулося, а тому відсутнє порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання і відсутня торгівля необлікованим товаром; надлишків пального чи інших обставин, які свідчили б про неоприбуткування товару, під час перевірки не виявлено.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17 листопада 2021 року № 083470707 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 216 929,90 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що пальне за спірною акцизною накладною на автозаправну станцію за адресою вул. Велика Кільцева, 6-В фактично не надходило, помилку у складенні акцизної накладної усунуто контрагентом товариства шляхом реєстрації розрахунку коригування та нової акцизної накладної, а фактично поставлений товар оприбутковано на іншій автозаправній станції товариства, у зв`язку з чим склад правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відсутній.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що фактична перевірка автозаправної станції проведена за наявності визначених законом підстав та з дотриманням порядку, встановленого статтями 75, 80, 81, 85 Податкового кодексу України, за наслідками такої перевірки встановлено ведення обліку товарних запасів з порушенням установленого порядку, оскільки згідно з акцизною накладною від 31 грудня 2020 року № 202858 на автозаправну станцію надійшло 4955 літрів пального, яке не оприбутковано у журналі обліку нафтопродуктів та за даними реєстратора розрахункових операцій. Наголошує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області проведено фактичну перевірку господарського об`єкта – автозаправної станції за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, 6-В (акцизний склад 1013623), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер", за наслідками якої складено акт від 29 жовтня 2021 року № 19305/20/2653/РРО/42547705. У висновках акта зафіксовано ведення з порушенням установленого порядку обліку товарних запасів на суму 108 464,95 грн: згідно з акцизною накладною форми "П" від 31 грудня 2020 року № 202858 на зазначену станцію надійшло пальне за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 (важкі дистиляти, газойлі) у кількості 4955 літрів за ціною реалізації 21,89 грн за літр, яке не оприбутковано у журналі обліку нафтопродуктів та за чеками приймання пального реєстратора розрахункових операцій.

На підставі цього акта 17 листопада 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 083470707, яким на підставі статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі подвійної вартості необлікованого пального – 216 929,90 грн (4955 літрів Ч 21,89 грн Ч 2).

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 цього Закону (у редакції, чинній до 1 січня 2022 року) до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що підставою для застосування фінансової санкції за статтею 20 зазначеного Закону є встановлений факт реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. А отже, у цій справі підлягає з`ясуванню, чи мала місце реалізація необлікованого пального на автозаправній станції за адресою вул. Велика Кільцева, 6-В.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАТМА ГРУП" (комітент) укладено договір комісії від 20 листопада 2019 року № 201119-К.

На виконання цього договору за акцизною накладною форми "П" від 31 грудня 2020 року № 202858 комітент спрямував товариству 4955 літрів пального на автозаправну станцію за адресою вул. Велика Кільцева, 6-В. Разом з тим 31 грудня 2020 року в період слідування пального відбулася його переадресація, і фактичне злиття пального здійснено 1 січня 2021 року на іншій автозаправній станції товариства – за адресою: м. Харків, Магістральний в`їзд, 1-Б (акцизний склад 1013027).

Оскільки поставка за акцизною накладною від 31 грудня 2020 року № 202858 фактично не відбулася, контрагент товариства усунув допущену помилку: зареєстрував розрахунок коригування від 31 грудня 2020 року № 203206 до цієї накладної та акцизну накладну форми "П" від 31 грудня 2020 року № 203208 на поставку пального на акцизний склад 1013027.

Фактично поставлене пальне у кількості 4955 літрів оприбутковано на автозаправній станції за адресою Магістральний в`їзд, 1-Б, що підтверджується записом у журналі обліку нафтопродуктів від 1 січня 2021 року, фіскальним звітним чеком (Z-звітом) реєстратора розрахункових операцій за 1 січня 2021 року та змінним звітом за формою № 17-НП від 1 січня 2021 року; оприбуткування здійснено на підставі товарно-транспортної накладної від 31 грудня 2020 року № Пер-032351.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Наведені первинні документи підтверджують, що спірне пальне отримано та оприбутковано товариством за місцем його фактичного надходження.

Таким чином, 31 грудня 2020 року відвантаження (злиття) пального у кількості 4955 літрів на автозаправну станцію за адресою вул. Велика Кільцева, 6-В не відбувалося, а тому за цим місцем реалізації необлікований товар відсутній. Висновок контролюючого органу про неведення обліку пального за місцем реалізації ґрунтується виключно на помилково складеній акцизній накладній, яку згодом скориговано, тоді як надані товариством первинні документи залишено без оцінки.

Встановлення факту реалізації необлікованого товару на автозаправній станції не може ґрунтуватися лише на одній накладній без перевірки фактичних залишків пального. У постанові від 25 травня 2022 року у справі № 1.380.2019.004011 Верховний Суд зазначив, що для встановлення факту реалізації необлікованого товару має бути встановлена розбіжність між даними обліку та фактичними залишками товару на АЗС, а єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП та № 17-НП і даних реєстратора розрахункових операцій із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС, та кількістю реалізованих нафтопродуктів.

Однак під час фактичної перевірки контролюючий орган жодних вимірювань та обрахунків фактичних залишків пального на автозаправній станції за адресою вул. Велика Кільцева, 6-В не проводив, розбіжностей між обліковими та фактичними даними, а так само надлишків пального не виявив, що прямо зафіксовано в акті перевірки.

У постанові від 07 квітня 2026 року у справі № 420/36506/24 Верховний Суд наголосив, що ключовим елементом норм пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є словосполучення "товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу", і дійшов висновку про недоведеність порушення за умови підтвердження платником обліку наявних товарів.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.

Посилання апелянта на дотримання підстав та порядку призначення і проведення фактичної перевірки не мають значення для вирішення спору, оскільки правомірність призначення та проведення перевірки товариство не оскаржувало, а предметом спору є наявність або відсутність самого факту реалізації необлікованого товару.

Окремі доводи апеляційної скарги стосуються обставин реалізації тютюнових виробів та застосування відповідальності за пунктом 7 статті 17 зазначеного Закону, які не мають відношення до предмета цієї справи, а тому судом не оцінюються.

Жоден із доводів апеляційної скарги не спростовує встановленої судом першої інстанції обставини, що спірне пальне на автозаправну станцію за адресою вул. Велика Кільцева, 6-В не надходило та за цим місцем не реалізовувалося.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеному контролюючий орган правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не довів, факту реалізації товариством необлікованого пального за спірним місцем реалізації не встановив.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)