Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/15114/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/15114/21 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудцентр" до Антимонопольного комітету України, третя особа - Державна казначейська служба України, Управління інфраструктури, капітального будівництва та експуатації доріг Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудцентр" звернулось до суду з позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 9237-р/пк-пз від 27 квітня 2021 року про припинення розгляду скарги Товариства від 14 квітня 2021 року № UA-2020-11-13-013665-с.а4, а також стягнути з державного бюджету України на свою користь завдану майнову шкоду в розмірі 170 000 гривень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Колегії № 9237-р/пк-пз від 27 квітня 2021 року; у задоволенні вимоги про стягнення 170 000 гривень відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що пункт 4 частини п`ятої статті 18 Закону вимагає лише формальної наявності у скарзі обґрунтування порушених прав, тоді як фактичне з`ясування наявності таких прав здійснюється під час розгляду скарги по суті; скарга Товариства відповідне обґрунтування містила, а тому правових підстав для припинення її розгляду на підставі частин дванадцятої та тринадцятої статті 18 Закону в органу оскарження не було. Вимогу про стягнення коштів суд визнав передчасною.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Антимонопольний комітет України подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої посилається на те, що: суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та не застосував Закон України "Про санкції" і рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року; внаслідок застосування до Товариства санкцій у виді заборони здійснення публічних закупівель укладення з ним договору є неможливим, а відтак у скаржника відсутнє порушене право, яке підлягає захисту в порядку статті 18 Закону; за пунктом 11 частини першої статті 17 Закону Замовник був зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника, до якого застосовано санкції, а допуск його до аукціону суперечив би вимогам законодавства; за наведених обставин орган оскарження мав підстави для припинення розгляду скарги. З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Колегією суддів встановлено, що Товариство взяло участь у процедурі закупівлі за предметом "Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення 026084 Юрківці-Вікно-Брідок на ділянці км 0+000 - км 6+649 в Чернівецькій області" (код за ДК 021:2015 45233142-6), замовником якої виступило Управління інфраструктури, капітального будівництва та експлуатації доріг Чернівецької обласної державної адміністрації. У встановлений тендерною документацією строк Товариство подало тендерну пропозицію, яку Замовник за наслідками розгляду відхилив, допустивши до аукціону пропозиції інших учасників, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС". Не погоджуючись із відхиленням, 14 квітня 2021 року Товариство подало до Антимонопольного комітету України як органу оскарження скаргу № UA-2020-11-13-013665-с.а4, у якій просило зобов`язати Замовника скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції скаржника та про допущення до аукціону пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС".

Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 9237-р/пк-пз від 27 квітня 2021 року розгляд скарги Товариства припинено з мотивів невідповідності скарги пункту 4 частини п`ятої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі – Закон), а саме відсутності у скарзі обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Підставою для такого висновку Колегія визначила застосування до Товариства персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), запроваджених Указом Президента України від 21 квітня 2021 року № 169/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року, строком на три роки.

Колегія суддів дослідила доводи апеляційної скарги, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок оскарження процедур закупівлі визначений статтею 18 Закону.

За пунктом 4 частини п`ятої цієї статті скарга повинна містити обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.

Частиною дванадцятою цієї статті встановлено вичерпний перелік підстав для залишення скарги без розгляду, а частиною тринадцятою – що орган оскарження приймає рішення про припинення розгляду скарги в разі, якщо обставини, зазначені в пунктах 1-3 частини дванадцятої цієї статті, установлені органом оскарження після прийняття скарги до розгляду.

Зі змісту наведених норм є очевидним, що пункт 4 частини п`ятої статті 18 Закону не вимагає встановлення наперед дійсності порушення прав скаржника, а покладає на нього обов`язок лише зазначити такі обставини у скарзі.

Скарга Товариства від 14 квітня 2021 року мотивована тим, що рішенням про відхилення тендерної пропозиції Замовник позбавив скаржника права на подальшу участь у закупівлі, чим порушив його права та охоронювані законом інтереси. Таке обґрунтування у скарзі наявне, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано. А отже, формальні вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 18 Закону до змісту скарги Товариством виконано.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2023 року у справі № 640/15119/21, ухваленій за подібних правовідносин – припинення Постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України розгляду скарги учасника закупівлі з мотивів застосування до нього санкцій. У цій постанові Верховний Суд зазначив: "пункт 4 частини п`ятої статті 18 Закону № 922-VIII не вимагає встановлення наперед дійсності порушення прав скаржника, а містить вимоги лише про зазначення таких обставин у скарзі". Верховний Суд указав, що належним виконанням вимог цієї норми є формальна наявність у скарзі відповідного обґрунтування, тоді як фактичне з`ясування наявності порушених прав та охоронюваних інтересів скаржника здійснюється органом оскарження під час розгляду скарги по суті, і відповідна оцінка доводам скаржника надається саме в рішенні про задоволення чи про відмову в задоволенні скарги.

Підставою припинення розгляду скарги Колегія визначила застосування до Товариства санкцій. Разом з тим перелік підстав, за наявності яких орган оскарження приймає рішення про припинення розгляду скарги, є вичерпним і обмежений обставинами, переліченими в пунктах 1-3 частини дванадцятої статті 18 Закону. Застосування до суб`єкта оскарження обмежувальних заходів (санкцій) до жодної з цих підстав не належить. Таким чином, припинивши розгляд скарги Товариства з підстав, не передбачених частинами дванадцятою та тринадцятою статті 18 Закону, відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень.

Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок застосування санкцій укладення договору з Товариством є неможливим, а Замовник був зобов`язаний відхилити його тендерну пропозицію за пунктом 11 частини першої статті 17 Закону, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Стаття 17 Закону встановлює підстави для відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі та відхилення тендерної пропозиції, і відповідні повноваження цією нормою надано саме замовнику, а не органу оскарження. Питання щодо подальшої участі Товариства у процедурі закупівлі з урахуванням застосованих до нього санкцій належало до компетенції Замовника та мало вирішуватися ним у порядку статті 17 Закону, а не органом оскарження під час розгляду скарги. Перебравши на себе вирішення цього питання шляхом припинення розгляду скарги, Колегія вийшла за межі повноважень органу оскарження, визначених статтею 18 Закону.

Крім того, на момент подання Товариством скарги – 14 квітня 2021 року – Указ Президента України від 21 квітня 2021 року № 169/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року, ще не був прийнятий. Отже, станом на дату звернення Товариства до органу оскарження жодних обмежувальних заходів, які могли б впливати на наявність у скаржника порушеного права, до нього застосовано не було.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Антимонопольний комітет України правомірності рішення про припинення розгляду скарги Товариства не довів.

За наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 9237-р/пк-пз від 27 квітня 2021 року прийняте поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)