Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/14100/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/14100/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 18.05.2020 про відмову у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу"; зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби період перебування на дійсній строковій службі з 27.09.1979 по 12.09.1981 та період роботи на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України з 15.10.1986 по 30.11.1990; зобов`язати відповідача перевести його з 15.04.2020 з пенсії за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" і здійснити відповідний перерахунок.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення відповідача від 18.05.2020; зобов`язано відповідача зарахувати до стажу роботи період перебування позивача на дійсній строковій службі з 27.09.1979 по 12.09.1981 та період роботи в Управлінні справами ЦК ЛКСМ України з 15.10.1986 по 24.10.1990; зобов`язано відповідача перевести позивача з 15.04.2020 з пенсії за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Суд першої інстанції виходив з того, що строкова військова служба і робота на відповідальній посаді в комсомольському органі до 24.10.1990 зараховуються до стажу державної служби, сукупний стаж державної служби позивача становить 16 років 01 місяць 14 днів, а тому станом на 01.05.2016 позивач перебував на посаді державної служби та мав понад 10 років стажу і набув право на переведення, яке підлягає реалізації з дати звернення 15.04.2020.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові. На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становить 6 років 6 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії державного службовця, крім того призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, а тому суд не вправі підмінити орган і зобов`язати його безпосередньо здійснити переведення, а може лише зобов`язати повторно розглянути заяву.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

15.04.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Листом від 18.05.2020 відповідач відмовив у переведенні з мотивів того, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становить 6 років 6 місяців 4 дні, що є недостатнім.

За даними самого відповідача, загальний страховий стаж позивача становить 46 років 9 місяців 21 день. Стаж державної служби позивача за Довідкою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 13.03.2020 № 073/2988 становить 16 років 01 місяць 14 днів і охоплює строкову військову службу з 27.09.1979 по 12.09.1981, роботу в Управлінні справами ЦК ЛКСМ України з 15.10.1986 по 24.10.1990 та державну службу в місті Києві з 10.08.2009 по 08.04.2020.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У постанові від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19 Верховний Суд зазначив: "за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців". Таким чином, право на пенсію державного службовця зберігається за сукупності трьох умов: вік, страховий стаж і стаж державної служби.

Позивач є чоловіком, який на час звернення досяг віку понад 62 роки, та має страховий стаж 46 років 9 місяців 21 день, що перевищує мінімальний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком. А отже, дві з трьох умов, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII, а саме вік і страховий стаж, позивачем дотримані.

Спірним залишається обчислення стажу державної служби.

Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, стаж державної служби за періоди до 01.05.2016 обчислюється за Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (у редакції, чинній до 01.05.2016). Пунктом 3 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби включається, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, а також час роботи в організаціях, передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України, а саме партійних, профспілкових і комсомольських. Згідно з роз`ясненням Міністерства юстиції України від 03.06.1994 № 4-5-1156, погодженим з Кабінетом Міністрів України, період роботи в цих органах зараховується до стажу державної служби лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР, тобто до 24.10.1990; відповідальною є посада, прийняття на яку здійснено колегіальним органом. Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, а час її проходження зараховується громадянам України до страхового стажу, стажу роботи та до стажу державної служби.

Матеріалами справи підтверджено, що з 27.09.1979 по 12.09.1981 позивач проходив дійсну строкову військову службу, а з 15.10.1986 по 30.11.1990 працював на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України, на яку був затверджений постановою секретаріату ЦК ЛКСМ України від 15.10.1986, тобто на відповідальній посаді, прийняття на яку здійснено колегіальним органом. А отже, період строкової військової служби з 27.09.1979 по 12.09.1981 і період роботи в комсомольському органі з 15.10.1986 по 24.10.1990 підлягають зарахуванню до стажу державної служби позивача.

З урахуванням цих періодів стаж державної служби позивача перевищує 10 років, а станом на 01.05.2016 позивач перебував на посаді державної служби. Таким чином, відмова відповідача від 18.05.2020, мотивована недостатністю стажу у розмірі 6 років 6 місяців 4 дні, є протиправною, а висновок суду першої інстанції в частині зарахування спірних періодів і протиправності відмови є правильним. Доводи апеляційної скарги про недостатність стажу відхиляються.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині обраного судом першої інстанції способу захисту.

Відповідач, відмовивши у переведенні з підстави недостатності стажу, не здійснив повного розгляду заяви позивача та не перевірив дотримання всіх умов, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII, а також не визначив розмір пенсії за правилами Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622. За таких обставин суд не вправі підмінити пенсійний орган і самостійно вирішити питання про переведення позивача на пенсію державного службовця з визначенням конкретної дати. Належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.05.2026 у справі № 320/5074/23: "Оскільки, як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач не здійснював розгляд заяви позивача і не приймав рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII, тому відсутні підстави для покладання на нього обов`язку здійснити переведення позивача на пенсію державного службовця за заявою від 28.12.2022". Наведений висновок застосовний і до цієї справи, у якій відповідач відмовив у переведенні на пороговій підставі недостатності стажу, не завершивши розгляд заяви по суті. При повторному розгляді відповідачу належить визначити дату виникнення права на переведення з урахуванням частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за якою переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, та обчислити розмір пенсії.

А отже, рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача безпосередньо перевести позивача з 15.04.2020 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.04.2020 з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності відмови від 18.05.2020 не довів. Оскільки відмова відповідача не ґрунтується на законі, право позивача на розгляд його заяви про переведення на інший вид пенсії порушено, що зумовлює часткове задоволення позову у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині способу захисту з ухваленням у цій частині нового рішення, а в решті залишенню без змін.

Відповідно до частини першої статті 316 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 245, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві – задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року скасувати в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з 15.04.2020 з пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2020 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)