Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/13716/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/13716/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шляхова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника за її заявою від 03.05.2019 та зобов`язати відповідача здійснити такий перерахунок з урахуванням документів, що підтверджують пільговий стаж і заробітну плату померлого годувальника – ОСОБА_2 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року позов задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника за заявою ОСОБА_1 від 03.05.2019;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за заявою від 03.05.2019, з урахуванням документів, що підтверджують пільговий стаж та заробітну плату померлого годувальника ОСОБА_2 , а саме: довідки від 18.03.2019 № 406; довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.03.2019 №403; довідки від 18.03.2019 № 404 щодо виходів у шахту; довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.03.2019 № 405; довідки від 18.03.2019 № 407; довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.04.2019 № 316; довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.04.2019 №317; виписки з наказу по ОП «Шахта Вергелівська» № 914 від 26.10.2010 про результати проведеної атестації робочих місць і професій; довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.04.2019 № 318; виписки з наказу по ОП «Шахта Вергелівська» № 1508 від 21.12.2005 про результати проведеної атестації робочих місць і професій; довідки від 08.04.2019 № 319 щодо виходів у шахту; довідки від 08.04.2019 №320; довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 08.04.2019 № 321; довідки від 08.04.2019 № 322.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не заперечує факт роботи померлого годувальника за Списком № 1, неможливість перевірки документів через перебування підприємства на тимчасово непідконтрольній території не залежить від волі позивачки, а відмова з цих мотивів є непропорційною та порушує гарантоване статтею 46 Конституції України право на соціальний захист.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначає, що діяло правомірно та в межах повноважень, визначених статтею 19 Конституції України і Положенням про головні управління Пенсійного фонду України. Вказує, що довідки, подані для проведення перерахунку пенсії, видані підприємством, розташованим на тимчасово окупованій території, а тому відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України № 1207-VII є недійсними та не створюють правових наслідків. Також посилається на відсутність документів, які підтверджують пільговий стаж померлого годувальника, та зазначає, що атестація робочих місць за умовами праці є обов`язковою умовою для зарахування до пільгового стажу періодів роботи після 21 серпня 1992 року. Крім того, апелянт наголошує, що судове рішення має відповідати вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на наведене просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Її померлий годувальник за життя перебував на обліку у відповідача та отримував призначену йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, набувши пільгового стажу за роботу на ОП "Шахта Вергелівська".

03 травня 2019 року позивачка подала до відповідача заяву про перерахунок пенсії, додавши довідки підприємства від 18.03.2019 № 403– 407 та від 08.04.2019 № 316– 322, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, а також виписки з наказів про результати атестації робочих місць і професій № 1508 від 21.12.2005 та № 914 від 26.10.2010.

Листом від 20.05.2019 № 105220/03 відповідач повідомив про відсутність законних підстав для врахування наданих документів і перерахунку пенсії, пославшись на частини другу і третю статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII, за якими акт, виданий органами на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у разі втрати годувальника. Це право є основоположним і за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Умови та порядок призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника врегульовані статтями 36– 39 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а підтвердження стажу роботи – статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637).

Довід апеляційної скарги про недійсність наданих позивачкою довідок на підставі статті 9 Закону № 1207-VII є безпідставним. Абзацом сьомим пункту 20 Порядку № 637 прямо передбачено, що в разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб. У постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 Верховний Суд зазначив: "чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України". У цій самій постанові Верховний Суд вказав, що неможливість проведення відповідачем перевірки відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення, а первинні документи, сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на пенсію лише з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набуто стаж.

Документи, видані установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, можуть братися судом до уваги як виняток і оцінюватися разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, коли невизнання таких документів веде до серйозного обмеження прав громадян (постанова Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у справі № 200/6694/21-а). У цій справі сукупність доказів є достатньою: відповідач не заперечує, що померлий годувальник працював за Списком № 1, а сам факт його пільгового стажу вже підтверджено і визнано відповідачем, оскільки за життя годувальник перебував на обліку у відповідача та отримував призначену йому пенсію за віком на пільгових умовах. А отже, відмова у врахуванні того самого стажу при перерахунку пенсії позивачки у зв`язку з втратою годувальника є непослідовною та необґрунтованою.

Безпідставним є й довід про обов`язковість атестації робочих місць. У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення атестації покладається на власника підприємства, а не на працівника, а контролюючу функцію у цих відносинах виконує держава в особі відповідних контролюючих органів. Цей висновок Верховний Суд підтвердив, зокрема, у постанові від 17 вересня 2025 року у справі № 300/6565/23 і поширив його також на роботи за Списком № 1. До того ж виписки з наказів про результати атестації робочих місць № 1508 від 21.12.2005 та № 914 від 26.10.2010 складені задовго до початку тимчасової окупації відповідної території.

Колегія суддів виходить із того, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"), а перевірка достовірності виданих для призначення пенсії документів є правом та обов`язком пенсійного органу (стаття 101 цього Закону, частина третя статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"), а не підставою для перекладення на особу негативних наслідків неможливості такої перевірки. У постанові від 17 вересня 2025 року у справі № 300/6565/23 Верховний Суд зазначив, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів, і що відповідальність за правильність та повноту ведення документації несе роботодавець, а не працівник.

При оцінці спірних правовідносин колегія суддів враховує, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, мають залишатися ефективними, а людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України; рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ковач проти України" та "Чуйкіна проти України").

Неможливість проведення перевірки наданих документів не залежить від волі позивачки, а відмова з цих мотивів порушує баланс між її конституційним правом на соціальний захист і завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії, тобто є непропорційною (постанова Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі № 120/8471/23).

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень; такого доказування відповідач не надав. Обраний судом першої інстанції спосіб захисту у вигляді зобов`язання здійснити перерахунок пенсії є належним, оскільки перерахунок пенсії є дією, що не передбачає дискреції пенсійного органу.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)