Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/12189/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/12189/20 Суддя (судді) першої інстанції: С.А. Борискін

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ліо С» до Київської митниця, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ліо С" звернулося до суду з позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/100074/2 від 30 квітня 2020 року.

Позовну заяву прийнято до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва, а після його ліквідації справу передано на розгляд Рівненському окружному адміністративному суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, позов задоволено: рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/100074/2 від 30 квітня 2020 року визнано протиправним і скасовано.

Суд першої інстанції виходив з того, що декларант надав усі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які у сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості; прайс-лист є додатковим документом, до форми якого закон вимог не встановлює; за умовами поставки FCA завантаження товару здійснюється за рахунок продавця; а рішення про коригування не містить конкретної інформації та джерел, використаних для визначення вартості за резервним методом.

Не погоджуючись із цим рішенням, Київська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування скарги апелянт послався на те, що подані документи містять розбіжності та не підтверджують числових значень складових митної вартості; прайс-лист недійсний, оскільки строк його дії обмежений 16 травня 2019 року, і не містить відомостей про валюту розрахунку та умови поставки; не підтверджено документально складову митної вартості – витрати на навантаження товару; до митного оформлення не надано банківських платіжних документів про оплату перевезення; не надано рахунок-проформу, передбачену пунктом 8.2 контракту; відсутні відомості про ліцензійні платежі за користування торговельною маркою "BRADAS"; не надано експортної митної декларації країни відправлення та її перекладу; суд першої інстанції не дослідив доводів і доказів митного органу, чим порушив статті 90, 242, 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, наполягаючи на тому, що надало повний пакет документів, а виявлені митницею розбіжності є формальними та не впливають на числові значення митної вартості.

Як встановлено судом, 30 квітня 2020 року Товариство подало митну декларацію № UA100300/2020/408024 для митного оформлення в режимі імпорту товарів – частин поливальних систем і систем зрошення, шлангів, фітингів, садового інструменту торговельної марки "BRADAS", придбаних у компанії BRADAS Sp. z o.o. (Республіка Польща) за зовнішньоекономічним контрактом № 019PL від 01 листопада 2019 року на умовах поставки FCA, та визначило їх митну вартість за основним методом – за ціною договору. На підтвердження заявленої вартості декларант надав контракт із додатками, інвойс EX/HU/75/2020 від 27 квітня 2020 року з перекладом, пакувальний лист, експортну митну декларацію Республіки Польща № 20PL331020E0237280 від 28 квітня 2020 року, сертифікати походження, заявку на перевезення № 08 від 22 квітня 2020 року, довідку про транспортні витрати від 28 квітня 2020 року та міжнародну товарно-транспортну накладну CMR 761288.

За результатами контролю Київська митниця відмовила у визнанні заявленої митної вартості та прийняла рішення про коригування № UA100000/2020/100074/2 від 30 квітня 2020 року, застосувавши резервний метод і збільшивши митну вартість на 15 845,15 грн. Підставою слугував висновок митного органу про те, що подані документи містять розбіжності та не підтверджують усіх числових значень складових митної вартості товарів.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49, частина четверта статті 58 Митного кодексу України). Основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору (контракту), а кожний наступний застосовується лише тоді, коли вартість не може бути визначена за попереднім (стаття 57 цього Кодексу).

Митний орган має право витребувати додаткові документи виключно за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, причому витребовуються лише ті документи, що дають змогу пересвідчитися у правильності задекларованої вартості, а не весь перелік статті 53 Митного кодексу України.

Вирішальним для цієї справи є те, що рішення про коригування митної вартості за резервним методом не містить належного обґрунтування.

Колегія суддів встановила, що митний орган навів лише номер і дату митної декларації, узятої за джерело цінової інформації, не пояснивши коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умови поставки та комерційні умови.

У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24 Верховний Суд зазначив, що у рішенні про коригування, крім номера й дати митної декларації, узятої за основу, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов та зазначити докладну інформацію і джерела, використані при визначенні вартості.

У постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 Верховний Суд вказав, що зазначення в рішенні про коригування лише номера та дати митних декларацій як джерела інформації прямо суперечить наведеним положенням законодавства та "є самостійною підставою для їх скасування". А отже, виявлений судом першої інстанції дефект мотивування рішення про коригування є самостійною і достатньою підставою для визнання його протиправним.

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Прайс-лист є додатковим документом довільної форми; митне законодавство не встановлює вимог до його форми та змісту, а наявність чи відсутність у ньому окремих відомостей – зокрема про валюту розрахунку чи умови поставки – сама по собі не свідчить про заниження декларантом митної вартості та не належить до підстав для її коригування. Обмеження строку дії прайс-листа 16 травня 2019 року правильності визначення митної вартості також не спростовує, оскільки ціну товару в цій поставці погоджено контрактом № 019PL від 01 листопада 2019 року та підтверджено інвойсом EX/HU/75/2020 від 27 квітня 2020 року, тоді як прайс-лист має щодо них лише довідковий характер.

Доводи про непідтвердження витрат на навантаження товару також є безпідставними. За умовами контракту № 019PL від 01 листопада 2019 року поставка здійснюється на умовах FCA, а пунктом 5 контракту прямо передбачено, що завантаження товару проводиться за рахунок продавця. За таких умов вартість завантаження вже включена до ціни товару і повторному додаванню до митної вартості не підлягає.

Передбачені пунктом 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи подаються лише якщо рахунок сплачено, тобто мають факультативний характер. У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24 Верховний Суд зазначив: "Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються". Розмір транспортних витрат декларант підтвердив довідкою про транспортні витрати від 28 квітня 2020 року, а митне законодавство не визначає вичерпного переліку доказів, якими підтверджуються витрати на перевезення. Таким чином, ненадання банківського документа про оплату перевезення за наявності інших транспортних документів підставою для коригування бути не може.

Пункт 3 частини другої статті 53 Митного кодексу України передбачає подання рахунка-фактури (інвойсу) або рахунка-проформи, тобто ці документи є взаємозамінними. Декларант надав інвойс EX/HU/75/2020 від 27 квітня 2020 року, який підтверджує ціну товару, а тому відсутність окремо оформленої проформи на правильність визначення митної вартості не впливає.

Роялті та інші ліцензійні платежі додаються до ціни, фактично сплаченої за товар, лише якщо вони є умовою продажу оцінюваних товарів і покупець зобов`язаний їх сплачувати (пункт 3 частини десятої статті 58 Митного кодексу України). Доказів того, що такі платежі позивач сплачував як умову продажу товарів торговельної марки "BRADAS", митний орган не надав, а отже ця обставина складовою митної вартості не є.

Довід про ненадання експортної митної декларації країни відправлення та її перекладу митниця вперше навела лише в апеляційній скарзі – ні у повідомленні про витребування документів, ні в самому рішенні про коригування такої підстави не зазначено. Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється виходячи з тих мотивів, що покладені в його основу на момент прийняття, тож доповнювати рішення новими обставинами на стадії судового оскарження митний орган не вправі. До того ж експортну митну декларацію Республіки Польща № 20PL331020E0237280 від 28 квітня 2020 року декларант фактично надав до митного оформлення, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі переліком документів у самій апеляційній скарзі. Декларація країни відправлення не входить до вичерпного переліку документів частини другої статті 53 Митного кодексу України, а тому відсутність її перекладу підставою для коригування митної вартості бути не може.

Безпідставним є й довід про недослідження судом доводів митного органу. Суд першої інстанції надав оцінку поданим сторонами доказам і навів мотиви ухваленого рішення. Обов`язок суду мотивувати рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен аргумент учасника справи (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Руїс Торіха проти Іспанії"). Тому твердження про порушення статей 90, 242, 246 Кодексу адміністративного судочинства України не знаходить підтвердження.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Київська митниця наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей і правомірності застосування резервного методу належними та достатніми доказами не довела.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)